§ 5. Відповідальність за порушення митних правил

Порушення митних правил — це адміністративне правопору­шення, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необереж­ності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений зако­нодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які Митним кодексом України передбачено адміністративну відповідальність.

Суб’єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути:

а) громадяни, які на момент учинення такого правопорушення досягли 16-річного віку;

б) посадові особи підприємств.

Види стягнень за порушення митних правил:

За порушення митних правил можуть бути накладені такі стяг­нення:

1. попередження;

2. штраф;

3. конфіскація товарів - безпосередніх предметів порушення мит­них правил, товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайни­ками), що використовувалися для приховування безпосередніх пред­метів порушення митних правил від митного контролю, транспорт­них засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Попередження або штраф можуть застосовуватися тільки як основний вид стягнення за вчинене правопорушення, тоді як кон­фіскація товарів може застосовуватися як основний і як додатко­вий вид стягнення.

Попередження як стягнення за порушення митних правил - офіційне попередження правопорушника стосовно неприпустимо­сті таких діянь у майбутньому. Рішення про попередження вино­ситься керівником митного органу або його заступником у формі постанови про накладення адміністративного стягнення.

Штраф - це ірошове стягнення, що накладається на осіб за порушення митних правил

Конфіскація як стягнення за порушення митних правил - це примусове вилучення товарів, транспортних засобів, що викорис­товувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил і безоплатне передання їх у власність держави

Конфіскація застосовується незалежно від тою, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення Конфіскація може бути застосована тільки за рішенням суду Види порушень митних правил

Порушення митних правил мають вельми різноманітний харак­тер Виходячи з цього певними особливостями характеризується і відповідальність за порушення митних правил Коли йдеться про контрабанду, то відповідно до ст 201 Кримінального кодексу України, якщо контрабандне переміщення товарів вчинене у вели­ких розмірах, вартість (вартість товарів у тисячу та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян), а та­кож незаконне переміщення історичних і культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (окрім гладкодульної мисливської зброї та бонових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важ­ливих сировинних товарів, щодо яких законодавством установлено відповідні правила вивезення за межі України,- тоді йдеться про кримінальну відповідальність правопорушника Загалом, без уся­кого сумніву, необхідно констатувати важливість боротьби з боку компетентних державних органів із проявами контрабанди

В обґрунтуванні необхідності проведення державної програми «Контрабанді - СТОП» зазначається, що мають місце факги неза­конного звільнення товарів від митного оформлення, їх ввезення на митну територію України під виглядом транзиту, переміщення товарів через митний кордон поза пунктами пропуску, недеклару- вання та приховання предметів від митного контролю у спосіб подання митному органу документів, що містять неправдиві відо­мості стосовно вартості товару, кількості вантажу, країни його походження, відправника товару тощо При цьому активно вико­ристовуються фікіивні фірми або іакі, що перебувають на обліку як учасники зовнішньоекономічної діяльності, але без укладення відповідних контрактів Найбільшою є питома вага контрабандної продукції на ринку автомобілів, аудю-, відеотехніки, комп’ютер­ної та побутової техніки, виробів легкої промисловості, продуктів

харчування (насамперед цукру та м’ясної продукції), тютюну, ал­когольних напоїв, нафтопродуктів, ювелірних виробів

Своєю чергою, гл 57 Митного кодексу України містить пере­лік порушень, за вчинення яких настає адміністративна відповіда­льність Серед них

• порушення режиму зони митного контролю,

• неподання митному органу документів, необхідних для здій­снення митного контролю,

• незупинення транспортного засобу,

• неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, зміна їх стану, користу­вання та розпорядження ними,

• недекларування товарів, транспортних засобів,

• пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до тако­го пересилання,

• перешкоджання посадовій особі митного органу в доступі до товарів, транспортних засобів і документів,

• порушення встановленого порядку знищення (руйнування) товарів,

• порушення зобов’язання про зворотне вивезення чи зворот­не ввезення товарів,

• дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю,

• використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів, в інших цілях

Посадові особи, уповноважені складати протоколи про по­рушення митних правил:

1. посадові особи, які згідно зі штатним розписом митного органу уповноважені здійснювати митний контроль, митне оформ­лення і пропуск через митний кордон України товарів і транспорт­них засобів і які безпосередньо виявили порушення митних правил,

2. посадові особи служби боротьби з контрабандою та митної варти регіональних митниць і митниць, які згідно з посадовими обов’язками мають таке право,

3. інші посадові особи, уповноважені Головою Державної мит­ної служби України або керівником регіональної митниці

Приводи і підстави для порушення справи про порушення мит­них правил

1. безпосереднє виявлення посадовими особами митного орга­ну порушення митних правил;

2. повідомлення про вчинення особою порушення митних пра­вил, отримані від інших органів (зокрема митних);

3. повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних і правоохоронних органів інших держав, а також від міжнародних організацій.

Провадження у справі про порушення митних правил здійсню­ють посадові особи служби боротьби з контрабандою та митної варти. Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, складає протокол.

Іноді у практиці проваджень у справах про порушення митних правил виникає необхідність затримати особу правопорушника. У таких випадках, із позицій закону йдеться про адміністративне затримання. Адміністративне затримання - це затримання на строк до трьох годин особи, яка вчинила порушення митних пра­вил, що здійснюється з метою припинення порушення митних правил, установлення особи, яка вчинила порушення митних пра­вил, а також для складення протоколу про порушення митних пра­вил, якщо його неможливо скласти на місці вчинення правопору­шення.

Процесуальні дії у справах про порушення митних правил:

1. складання протоколу про порушення митних правил;

2. витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил;

3. вилучення товарів, транспортних засобів і документів;

4. митне обстеження;

5. пред’явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання;

6. призначення експертизи;

7. взяття проб і зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

Види постанов у справі про порушення митних правил:

1. про проведення додаткової перевірки;

2. про накладення адміністративного стягнення;

3. про закриття провадження у справі;

4. про порушення кримінальної справи про контрабанду (Мит­ний кодекс України).

1. Дайте визначення термінів «митна справа», «митна політика» На ос­нові яких принципів здійснюється митне регулювання?

2. Назвіть і охарактеризуйте обставини, що свідчать про необхідність ад­міністративно-правового (державного) регулювання у митній сфері

3. Відобразіть класифікацію суб’єктів адміністративно-правового регулю­вання митної справи в Україні

4. Які повноваження Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України мають стосунок до регулювання митної справи у державі?

5. Проаналізуйте митні органи як суб єкти адміністративно-правового ре­гулювання митної справи в Україні

6. Назвіть передумови необхідності реформування митної служби згідно з Концелцшю модернізації діяльності митної служби України

7. Що таке митний контроль? Які форми митного контролю вам відомі?

8. Охарактеризуйте особистий огляд як виняткову форму митного контролю

9. Що таке митний режим? Які види митного режиму вам відомі?

10. Охарактеризуйте такі види митного режиму, як імпорт, експорт, реім­порт і реекспорт

11. Охарактеризуйте такі види митного режиму як транзит, тимчасове ввезення (вивезення), митний склад і спеціальна митна зона

12. Охарактеризуйте таю види митного режиму, як магазин безмитної тор­гівлі, переробка на митній території України, переробка за межами митної території України знищення або руйнування та відмова на користь держави

13. Дайте визначення порушення митних правил, укажіть види стягнень за вказані порушення та наведіть приклади порушень

14. Охарактеризуйте провадження у справах про порушення митних правил

Теми рефератів

1. Основні засади боротьби з конірабандою та іншими порушеннями митних правил

2. Особистий огляд як виняткова форма митного контролю

3. Конфіскація товарів як стягнення за порушення митних правил

Рекомендована література

Основна

] Адміністративне право України Академічний курс Підручник У 2т- Т 2 Особлива частина / Ред колепя В Б Авер’янов (готова) та ін - К Юридична думка, 2005 - С 62-83

2. Адміністративне право України Підручник / За заг ред С В Кі- валова-Одеса Юридична література, 2003 - С 377 416

2. Адміністративне право України Підручник / Ю П Битяк, В М Га- ращук, О В Дьяченко та ін , За ред Ю П Битяка- К Юрінком Інтер, 2005 С 398-408

3. Гіадун З С Адміністративне право України Навч посібник - Тер­нопіль Карт-бланш, 2004 - С 320-331

4. Науменко В П Застосування митних режимів в Україні теорія, практика, рекомендації Практичний посібник - К Знання, 2005 - 430 с

Додаткова

2. Бпий В, Статславська С Зовнішньоекономічна діяльність і мит­ний контроль І І Юридичний журнал - 2003 - № І - С 43-51

3. Бочибок Є Поняття та застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення) і І Прокуратура Людина Держава - 2004- №10- С 103-110

4. Дьомін Ю Поняття та місце митного контролю в системі функцій Української держави // Право України - 2003 - № 8 - С 40-44

5. Константий О Щодо проблеми місця митного права в системі права України, його предмета та метода правового регулювання 11 Право України - 2007 - № 1 - С 59-62

6. Корнева Т Митне право як самостійна спеціальна галузь права // Підприємництво, господарство і право - 2005 - № 9 - С 3-5

7. Новиков А Б Актуальные вопросы административного процесса в таможенном деле Российской Федерации // Известия Вузов Правове­дение - 2005-№ 1 - С 169-177

8. Паровой В Контрабанді - рішучу відсіч і і Вісник прокуратури - 2006-№ 10-С 39—45

9. ПриймаченкоД В Інституцюнальний механізм формування та реалізації митної полпики // Підприємництво, господарство і право- 2005-№ 11 -С 17-20

10. Русское В Порушення митних правил І і Юридичний журнал-

2003. - № 1 - С 56-64

2. Степанюк С Управлінські послуги в галузі митної справи 11 Юридичний журнал - 2003 - № 1 - С 52-55

3. Шульга Н Г Перспективи розвитку митного законодавства // Українське адміністративне право сучасний стан і перспективи рефор­мування Матеріали IV Національної науково-теоретичної конференції // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених- Сімферополь, 2005 - Спеціальний випуск у2ч-Ч 2-С 210-212

ТЕМА № 12 АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ КОМУНІКАЦІЙ

§ 1 Комунікації та їхні складові частини як об’єкти адміністративно правового регулювання

§ 2 Адміністративно-правове регулювання у сфері транспорту і шля хового господарства

§ 3 Адміністративно-правове регулювання у сфері зв’язку § 4 Державний контроль та нагляд у сфері комунікацій

§ 1. Комунікації та їхні складові частини як об’єкти адміністративно-правового регулювання

Зазначена тема в навчальній літературі нерідко відображається в контексті адміністративно-правового забезпечення транспорту і зв’язку Керуючись тією обставиною, що вказані напрями - транс­порт і зв’язок мають багато спільного з позицій суті та питань державного регулювання, доцільно їх об’єднати під назвою «ко­мунікації» та в подальшому орієнтуватися на висвітлення транс­порту і зв’язку (поряд із шляховим господарством) саме в такому вигляді

Комунікації - це сукупність усіх видів сполучення, які са­мостійно не створюючи матеріальних цінностей, забезпечують процес переміщення людей, вантажів а також спілкування людей. Варіант адміністративно-правової класифікації комуніка­цій представлено на рис 12 1

Характерні особливості комунікацій як об’єктів адмініст­ративно-правового регулювання:

• самостійно не створюють матеріальних цінностей У реаль­ності транспорт, шляхове господарство і зв’язок призначені для реалізації потреб людей на пересування і спілкування та, відповід­но, об'єктивно не створюють матеріальних цінностей,

• високий ступінь централізації державного управління Гово­рячи про вказану особливість, слід вказати, що вона перш за все має стосунок до транспорту і шляхового господарства Розглянувши користування залізничними коліями, диспетчерські авіаційні слу­жби, трубопровідний транспорт, ми повинні говорити фактично про державні монополії, тобто системи, у яких роль держави немож­ливо перебільшити Виходячи з цього масштаби приватизації у цій

Рис. 12.1. Адміністративно-правова класифікація комунікацій

сфері порівняно незначні. Водночас, розглядаючи зв’язок, необ­хідно вказати, що компанія «Укртелеком», яка раніше була факти­чним державним монополістом у галузі надання послуг зв’язку, на сьогодні втратила це положення. Недержавні оператори стільни­кового мобільного зв’язку успішно конкурують із зазначеною компанією, проте й вони реально характеризуються високим сту­пенем централізації управління (вже недержавного);

• нерідко є джерелом підвищеної небезпеки. Статистичні дані невмолимо свідчать про значну кількість автомобільних аварій, авіаційних катастроф, які стають причиною загибелі людей. Саме тому, з позицій адміністративно-правового регулювання у сфері комунікацій, необхідно враховувати фактор потенційної небезпеки експлуатації транспортних засобів. Цим продиктовані особливі умови до дисципліни, стану здоров’я працівників транспорту, від яких фактично залежать життя і здоров’я громадян. Варто також наголосити, що частини території підприємств, вокзалів, станцій, портів, пристаней, аеродромів і шляхів, де здійснюється рух транспортних засобів, проводяться маневрові та вантажно- розвантажувальні роботи, є зонами підвищеної небезпеки. Пере­бування громадян у цих зонах забороняється. На досягнення мети мінімізації факторів ризику виникнення небезпечних ситуацій спрямовано особливу систему контролю, що функціонує на транспорті. Значна частина повноважень Міністерства транспор­ту та зв’язку, інших компетентних органів спрямована на убезпе­чення польотів, руху автомобільного, залізничного та інших ви­дів транспорту;

• є комплексною галуззю народного господарства. Про зазна­чену особливість свідчить той факт, що, наприклад, залізничний транспорт, як один із варіантів комунікацій, містить у собі вироб­ництво, ремонт і обслуговування рухомого складу, промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, обслуго­вування залізничних колій, медичне обслуговування залізничників у відомчих лікувальних установах, навчальні заклади, дошкільні установи тощо;

• містять в собі природні монополії. Як уже зазначалося, серед комунікацій мають місце природні монополії, себто такі варіанти організації та функціонування, за яких держава зацікавлена в та­кому стані товарного ринку, коли задоволення попиту на цьому ринку є ефективнішим за умови відсутності конкуренції. Саме з цих позицій здійснюється державне регулювання у сфері залізнич­ного транспорту, користування авіаційними диспетчерськими службами (авіаційних перевізників може бути багато, як держав­них, так і приватних, але диспетчерські служби монопольно лише державні), нафтовими та газопроводами;

• значна соціальна роль. Іноді саме за допомоги зв’язку (маючи можливість зателефонувати рідним, близьким чи знайомим) особа може (виходячи з віку, стану здоров’я) спілкуватись із зовнішнім світом. Водночас мешканці віддалених селищ тільки в такий спо­сіб можуть звернутися за послугами лікарів швидкої медичної до­помоги. Користуючись транспортом, громадянин має змогу манд­рувати, обирати нове місце проживання, відвідувати видатні істо­ричні місця. Все це свідчить про ту значну соціальну роль, яку відіграють комунікації, та, відповідно, належне державне регулю­вання ними, у житті суспільства.

Серед законів України, положення яких присвячено державно­му регулюванню у сфері комунікацій, необхідно зазначити:

~ «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР;

-«Про трубопровідний транспорт» від 15 травня 1996 р. № 192/96-ВР;

• «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р. № 273/96-ВР;

• «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 р. № 2344-ІІІ;

• «Про поштовий зв’язок» від 4 жовтня 2001 р. № 2759-ІІІ;

• «Про Комплексну програму утвердження України як транзит­ної держави у 2002-2010 роках» від 7 лютого 2002 р. № 3022-ІІІ;

• «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 р. № 1280-1V;

• «Про міський електричний транспорт» від 29 червня 2004 р. № 1914-ІУ.