§ 4. Особливості адміністративної відповідальності спеціальних суб’єктів

Як уже зазначалося в ракурсі викладення складу адміністратив­ного правопорушення, до спеціальних суб’єктів адміністративних правопорушень належать посадові особи, неповнолітні, іноземці та особи без громадянства, військовослужбовці, інші особи. Поміт­на особливість спеціальних суб’єктів — наявність певних додатко­вих ознак порівняно із загальними суб’єктами адміністративних правопорушень.

7. Неповнолітні Говорячи про неповнолітніх віком від шіст­надцяти до вісімнадцяти років, слід наголосити, що чинне законо­давство (статті 12, 24-1 КУпАП) визначає реакцію держави щодо правопорушників вказаної вікової категорії. За вчинення адмініст­ративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:

1. зобов’язання публічно або в іншій формі попросити виба­чення у потерпілого;

2. застереження;

3. догана або сувора догана;

4. передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх заступають, чи під нагляд педагогічному або трудовому ко­лективові з їхньої згоди, а також окремим громадянам на їх про­хання.

У цілому ж усі правопорушення, за вчинення яких неповноліт­ні можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності, можна розділити на три групи:

• правопорушення, за вчинення яких до неповнолітніх застосо­вуються заходи впливу (переважна більшість правопорушень, ви­значених чинним КУпАП);

• правопорушення, за вчинення яких неповнолітні підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах, або (з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника) до зазначених осіб можуть бути застосовані заходи впливу. До цієї категорії правопорушень належать:

а) незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44 КУпАП);

б) дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП);

в) адміністративні правопорушення у сфері транспорту (стат­ті 121-127 КУпАП);

г) керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані сп’яніння (ст. 130 КУпАП);

д) дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП);

е) стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку (ст. 174 КУпАП);

є) адміністративні правопорушення, пов’язані з вогнепальною, холодною чи пневматичною зброєю (статті 190-195 КУпАП);

• правопорушення, за вчинення яких неповнолітні підлягають адміністративній відповідальності виключно на загальних підста­вах. До цієї групи належить єдине правопорушення - злісна не­покора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державногд кордону, військовослужбовця (ст. 185 КУпАП). Вихо­дячи з цієї обставини можна зробити висновок, що, згідно з вимо­гами чинного законодаства, саме вказане правопорушення може вважатися найбільшою мірою суспільно небезпечним (із тих, що вчиняють неповнолітні віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років).

1. останнє, на що доцільно звернути увагу в характеристиці адміністративної відповідальності неповнолітніх,- роль батьків та осіб, які їх замінюють у разі вчинення неповнолітнім віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років адміністративного правопо­рушення. Відповідно до ст. 184 КУпАП, вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років адміністративного правопорушення тягне за собою накладення штрафу на батьків чи осіб, які їх замінюють, від трьох до п’яти неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян. Своєю чергою, вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передба­чено Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тягне за собою на­кладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Посадові особи. Коли йдеться про вказану категорію спеціаль­них суб’єктів адміністративних правопорушень, необхідно усві­домлювати, що йдеться про особливі правопорушення. Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністра­тивні правопорушення, пов’язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громад­ського порядку, природи, здоров’я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їхніх службових обов ’яз- ків. Ступінь суспільної небезпеки таких порушень є вищою.

Даючи визначення посадовим особам, доцільно вказати, що це - громадяни, які здійснюють організаційно-розпорядчі та адмініст- ративно-господарські функції в державних і комунальних органах та організаціях. Ключовою ознакою посадової особи може вважа­тися наявність владних повноважень. Саме ця обставина характе­ризує негативний аспект адміністративних правопорушень з боку посадових осіб.

Важливою обставиною, на яку необхідно вказати у контексті адміністративної відповідальності посадових осіб, є корупція і ко- рупційні діяння. Під корупцією розуміється діяльність осіб, упов­новажених на виконання функцій держави, спрямована на проти­правне використання наданих їм повноважень для одержання ма­теріальних благ, послуг, пільг або інших переваг (Закон України від 5 жовтня 1995 р. № 356/95-ВР «Про боротьбу з корупцією»). Відповідно до вказаного нормативно-правового акта особи, упов­новажені на виконання функцій держави (до них належать державні службовці, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри, народні депутати України, депу­тати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати сіль­ських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад, посадові особи місцевого самоврядування, військові посадові особи Збройних Сил України та інших військових формувань). У вигляді стягнень застосовуються штрафи або відмови у призна­ченні на посаду та позбавлення права балотуватись у депутати або на виборні посади в державні органи.

2. Військовослужбовці та інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів. Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані, а також особи рядового і начальниць­кого складів органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпе­чення безпеки дорожнього руху, санітарно-гігієнічних і санітарно- протиепідемічних правил і норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, учинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушен­ня тиші у громадських місцях, неправомірне використання держав­ного майна, незаконне придбання чи зберігання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання про­курора, ухилення від виконання законних вимог прокурора, пору­шення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв ін­формації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, ці особи несуть адміністративну відповідальність на за­гальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано виправні роботи і адміністративний арешт (ст. 15 КУпАП).

3. Іноземці та особи * без громадянства. Вказані категорії осіб, які перебувають на території України, підлягають адмініст­ративній відповідальності на загальних підставах із громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні право­порушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України корис­туються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним способом (ст. 16 КУпАП).

Стосовно до іноземців та осіб без громадянства може вико­ристовуватися видворення за межі України. Іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопо­рушення, після відбуття призначеного йому покарання чи вико­нання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після від­бутая ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебуван­ня з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. Також підставами для видво­рення можуть стати ситуації, за яких дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус інозем­ців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечен­ня безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України (Закон України від 4 лютого 1994 р. № 3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Слід указати, що відносно видворення іноземців та осіб без громадянства має місце практична діяльність адміністративних судів, які діють у нашій країні віднедавна. Так, орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця чи особу без громадян­ства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрун­товані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.