§ 4. Адміністративно-правові відносини, їхні особливості

та структура

Адміністративно-правові відносини є третьою органічною складовою частиною механізму адміністративно-правового регу­лювання суспільних відносин. Важливість їх полягає в тому, що саме в адміністративно-правових відносинах проявляється вся складність і комплексність адміністративного права.

Адміністративно-правові відносини - це результат впливу адміністративно-правових норм на поведінку суб’єктів адміні­стративного права, внаслідок якого між ними виникають пра­вові зв’язки.

Особливості адміністративно-правових відносин:

По-перше, одна зі сторін обов’язково виступає від імені держа­ви (орган державного управління, посадова особа, громадська ор­ганізація, наділена державно-владними повноваженнями). Вказана сторона офіційно представляє державу в адміністративно-право- вих відносинах, чим реалізує публічний інтерес. У вказаних відно­синах втілюється в життя державна політика, державна ідеологія. Можна стверджувати, що без державного представника немає адміністративних правовідносин.

По-друге, переважно нерівноправність сторін (відносини від­буваються за принципом «влада - підпорядкування»). Пояснюючи цю особливість, необхідно вказати наступне. Досить довгий час в адміністративному праві панувала позиція, яка свідчила про абсо­лютність нерівноправності сторін у виникаючих адміністративно- правових відносинах. В основі була юридична можливість із боку уповноваженої від держави сторони примусити здійснення необ­хідних дій іншу сторону. Це давало обґрунтовані можливості пев­ним дослідникам говорити про «поліційний» характер такого ад­міністративного права. В умовах демократичних перетворень, що мають місце в Україні, слід наголосити на певну модифікацію вка­заної характеристики. Йдеться про те, що такі суспільні відносини, котрі об’єктивно регулюються нормами адміністративного права, як надання адміністративних (управлінських) послуг, розгляд звер­нень громадян, укладання адміністративних договорів тощо не містять по своїй суті, при даних конкретних стосунках нерівноправ­ності сторін. Таким чином, говорячи про зазначену характерис­тику адміністративно-правових відносин, необхідно вказати, що:

1. більшість адміністративно-правових відносин характеризується нерівноправністю сторін, 2) у тих відносинах, де нерівноправність фактично не має місця, про владний аспект у повноваженнях пред­ставника держави необхідно говорити як про потенційну можли­вість використання влади, яка в уповноваженої державою сторони є, а в іншої сторони правовідносин - немає Ця потенційна можли­вість проявляється у змозі видання юридичного акта, обов’язко­вого для виконання

По-третє, можуть виникати без згоди (бажання) іншої сторони Ця особливість полягає в тому, що на відміну від цивільно- правових відносин, що відбуваються за згодою та бажанням двох сторін, в адміністративному праві має місце інша ситуація При­чому вказана особливість стосується двох сторін правовідносин як представника держави, так і громадянина (орган місцевого са­моврядування, недержавну організацію) У першому випадку мо­жна говорити про те, що адміністративно-правові відносини вини­кають без згоди (бажання) наділеної владними повноваженнями сторони у випадках, скажімо, звернення громадянина до органу виконавчої влади Керуючись положеннями ст 7 Закону України від 2 жовтня 1996 р № 393/96-ВР «Про звернення громадян» звер­нення, оформлені належним чином і подані в установленому по­рядку, підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду 3 іншого боку, адміністративно-правові відносини можуть виникати без згоди (бажання) громадянина, наприклад у разі порушення ним правил дорожнього руху, коли виникають відносини між ним і працівником міліції

По-четверте, виниклі суперечки можуть вирішуватись як в адміністративному, так і в судовому порядку Слід зазначити, що в переважній більшості це все ж таки адміністративний порядок, суть якого полягає в наданій громадянинові (іншому суб’єктові адміністративних правовідносин) можливості оскаржити рішення державного органу (посадової особи) шляхом звернення до вищої керівної інстанції в системі публічного управління Тож оціню­вання правомірності ситуації, що є основою спору, цілком зале­жить від вищої посадової особи Водночас необхідно зазначити, що дедалі більшого значення набуває судовий порядок оскарження неправомірних дій представників держави Стаття 2 Кодексу адмі­ністративного судочинства України визначає, що завданням адмі­ністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фі­зичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів під час здійснення ними владних управлінсь­ких функцій на основі законодавства, зокрема на виконання деле­гованих повноважень.

Структура адміністративно-правових відносин*

Як будь-які відносини, врегульовані за допомоги норм права, адміністративно-правові мають свою структуру, тобто сукупність складових взаємопов’язаних обов’язкових елементів. їх відобра­жено на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Структура адміністративно-правових відносин

Суб'єкт адміністративно-правових відносин - учасник адмі­ністративно-правових відносин, який має конкретні права та обов’язки. Суб’єктами адміністративно-правових відносин можуть бути:

• органи виконавчої влади;

• органи місцевого самоврядування;

• громадяни України;

• іноземні громадяни та особи без громадянства;

• об’єднання громадян тощо.

Традиційно всіх суб’єктів адміністративно-правових відносин переділяють на індивідуальних (громадяни України, іноземці, осо­би без громадянства, особи зі спеціальним адміністративно-право­вим статусом) і колективних (об’єднання громадян, підприємства, установи, організації, органи місцевого самоврядування).

Для того щоб уважатися суб’єктом адміністративно-правових відносин, їхня сторона повинна мати адміністративну правоздат­ність (потенційна можливість брати участь в адміністративно-пра- вових відносинах) та адміністративну дієздатність (здатність свої­ми діями набувати й реалізовувати права та виконувати обов’язки, встановлені нормами адміністративного права). Під методологіч­ним кутом зору треба розуміти, що поняття «суб’єкт адміністратив­ного права» та «суб’єкт адміністративно-правових відносин» не є тотожними. Суб’єкт адміністративного права - загальна категорія, яка характеризує осіб, що відповідають вимогам гіпотези норми адміністративного права, тоді як суб’єкт адміністративно-право­вих відносин завжди конкретно визначений. У цілому, суб’єкт адміністративно-правових відносин - це суб’єкт адміністративно­го права, який вступив у конкретні правовідносини, врегульовані нормами адміністративного права.

Слід нагадати, що виходячи з зазначених раніше особливостей обов’язковим суб’єктом адміністративно-правових відносин є ор­ган державного управління чи його представник.

Об'єкт адміністративно-правових відносин - те, заради чого ви­никають правовідносини, це - матеріальні, духовні та інші соціальні цінності. Реалії сьогодення свідчать про дві ключові позиції, що склалися в теорії адміністративного права стосовно об’єкта адмініст­ративно-правових відносин. Відповідно до першої (Ю. М. Козлов), об’єктом можуть бути лише дії, поведінка людей. Водночас друга (Г. І. Петров) свідчить про можливість віднесення до об’єктів адмі­ністративно-правових відносин матеріальних цінностей, речей. Су­часний стан розвитку науки адміністративного права свідчить про те, що об’єктами адміністративно-правових відносин є:

• поведінка учасників управлінських відносин (дії, утриман­ня від дії);

• здоров’я, гідність людини, моральність (в управлінні охо­роною здоров’я, культурою та мистецтвом).

Зміст адміністративно-правових відносин - сукупність юридич­них прав та обов’язків суб’єктів правовідносин. Юридичні права - міра дозволеної поведінки, що визначається державою. Юридичні обов’язки - міра необхідної поведінки, яка забезпечується держа­вою. Слід зазначити, що попри значну кількість адміністративно- правових відносин, що відбуваються за принципом «влада - підпорядкування», тут також кожна зі сторін має свої права та обов’язки.

Класифікація адміністративно-правових відносин.

Існує значна кількість критеріїв для класифікації адміністратив­но-правових відносин. Відобразімо основні з них.

За характером взаємодії суб ’єктів:

• вертикальні - класичні для адміністративного права відно­сини, коли одна зі сторін (суб’єктів) має владні повноваження сто­совно іншої, яка їй підпорядкована. Прикладами адміністративно- правових відносин' вертикального виду можуть бути відносини між вищими та нижчими органами виконавчої влади, та правові відносини у Збройних силах чи органах внутрішніх справ. Слід наголосити, що без класичних (вертикальних) адміністративно- правових відносин неможливе існування держави як такої, бо вона не зможе виконувати покладені на неї загальнодержавні публічні функції;

• горизонтальні. Виникають між не підпорядкованими один одному органами державної влади, підприємствами, установами, громадянами та ін. Наводячи як приклад адміністративний договір між органом виконавчої влади та органом місцевого самоврядуван­ня, слід зазначити, що зростання саме таких горизонтальних адміні­стративно-правових відносин - один із об’єктивних факторів демо­кратизації суспільства. Якщо суб’єктом горизонтальних правовід­носин виступає громадянин, то йдеться, звичайно, про реалізацію його законних прав чи свобод, в разі чого компетентні державні органи (які втілюють у життя і сприяють реалізації вказаних прав громадянина), виходячи з приписів норм права не можуть діяти інакше, як у рамках правового поля. Тобто, їхню поведінку заздале­гідь визначено в чинному законодавстві, і характер виникаючих адміністративно-правових відносин є горизонтальним.

За метою:

• регулятивні - пов’язані з реалізацією позитивних завдань державної влади. Прикладом може слугувати положення, згідно з яким нормативно-правові акти, що видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю та зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації (Указ Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів виконавчої влади»). Йдеться про те, що завдяки нормам указаного указу ініційовано суспільні від­носини, врегульовані нормами адміністративного права, в яких проявляється саме регулятивний характер (вказане положення дозволяє регулювати, координувати підзаконну нормотворчість, щоб її прояви не суперечили положенням Конституції та законів України);

• правоохоронні - пов’язані з реалізацією засобів адміністратив­ної відповідальності до правопорушників. Наприклад, у разі пору­шення встановлених правил громадського порядку працівники пра­воохоронних органів можуть застосувати до правопорушника засоби адміністративного примусу. Правові відносини, які при цьому між ними виникають, матимуть характер правоохоронних. Нормативною основою легітимності виникнення подібних правовідносин може бути, для прикладу, п. 7.1 наказу МВС України від 20 жовтня 2003 р. № 1212 «Про затвердження Положення про службу дільничних ін­спекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України», відповідно до якого дільничні інспектори міліції мають право вима­гати від громадян і службових осіб припинення злочину або адмініст­ративного правопорушення, а також дій, які перешкоджають здійс­ненню повноважень міліції, законній діяльності громадян.

За предметом правового регулювання:

• матеріальні. Виникають на основі матеріальних норм адмі­ністративного права;

• процесуальні. Виникають на основі процесуальних норм адміністративного права.

За характером дій зобов язаного суб'єкта:

• активні - коли зобов'язаний суб'єкт повинен учинити якісь дії (у певному віці отримати паспорт чи з’явитись у військкомат у разі отримання повістки);

• пасивні - коли зобов’язаний суб’єкт повинен утриматися від учинення певних дій (не вчиняти правопорушення).

Контрольні питання та завдання

1. Дайте визначення механізму адміністративно-правового регулювання та вкажіть, чим він відрізняється від методу адміністративного права

2. Назвіть і охарактеризуйте складові частини механізму адміністра­тивно-правового регулювання

3. Проаналізуйте стадії механізму адміністративно-правового регулю­вання

4. Визначте поняття адміністративно-правової норми та вкажіть гі особливості порівняно з іншими правовими нормами

5. Охарактеризуйте структуру та класифікацію адміністративно- правових норм

6. Назвіть і поясніть способи реалізації адміністративно-правових норм

7. Дайте визначення та вкажіть особливості адміністративно-право- вих відносин

8. Охарактеризуйте структуру та класифікацію адміністративно- правових відносин

Теми рефератів

1. Правова свідомість і правова культура суб’єктів адміністративно- правового регулювання

2. Використання як активна форма реалізації адміністративно-право­вих норм

3. Особливості адміністративно-правових відносин, що виникають за участі правоохоронних органів

Рекомендована література

Основна

1. Аверянов В Б Нова доктрина українського адміністративного права концептуальні позиції 11 Право України - 2006 - № 5 - С 11-17

2. Адміністративне право України Академічний курс Підручник У 2 т Т 1 Загальна частина / Ред колегія В Б Авер’янов (голова) - К Видавництво «Юридична думка», 2004 - С 109-124, 167-186

3. Адміністративне право України Підручник/Ю П Битяк, В М Га- ращук, О В Дьяченко та ін , За ред Ю П Битяка - К Юрінком Інтер, 2005-С 42-56

4. Адміністративне право України Підручник / За заг ред С В Кі- валова - Одеса «Юридична література», 2003 С 34-62

5. Административное право Учебник / Под ред Л Л Попова-2-е изд , перераб и дополн - М Юристъ, 2005 - С 62— 101

6. Административное право Российской Федерации / Отв ред Н Ю Ха- манева - 2-е изд , перераб и дополн — М Юристъ, 2005 - С 53-63

7. Бахрах Д Н, Российский Б В, Стартов Ю Н Административ­ное право Учебник для вузов - М Норма, 2004 - С 99-1 16

8. Ведєрніков Ю А , Шкарупа В К Адміністративне право Украї­ни Навчальний посібник - К Центр навчальної літератури, 2005 - С 26-32

9. Гладун З С Адміністративне право України Навчальний посіб­ник - Тернопіль Карт-бланш, 2004 - С 20-29

10. Дмитриев Ю А , Евтеева А А , Петров С М Административное право Учебник - М Изд-во Эксмо, 2005 - С 60-69, 200-214

11. Колпаков В К Кузьменко О В Адміністративне право України Підручник — К Юрінком Інтер, 2003 - С 47-72

12. Сальников В П Социалистическая правовая культура Медоло гические проблемы / Под ред Н И Матузова Саратов Изд-во Сарат ун-та, 1989 - 142 с

13. Харитонова О І Адміністративно-правові відносини (проблеми теорії) / Одеська національна юридична академія — О Юридична літера­тура, 2004 - 328 с

Додаткова

14. І олосиїченко І Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави і і Право України - 2005 — № 4 - С 24-25

15. Горьова С Л Норми адміністративного права (питання теорії) Для викл , асп і схуд / Національний ун-т «Києво-Могилянська акаде­мія» Факультет правничих наук /АО Селіванов (ред)— К Парла­ментське видавництво, 2000 - 48 с

16. Кикоть Г Юридичні факти у механізмі правового регулювання проблеми теорії 11 Право України - 2005 - № 7 - С 109-112

17. Козлов Ю М Административные правоотношения - М Юрид лит , 1976 - 184 с

18. Кубко Є Б Сучасний механізм адміністративно-правового регу­лювання методологія вдосконалення і І Українське адміністративне право сучаснии стан і перспективи реформування Матеріали IV Національної науково-теоретичної конференції // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених - Сімферополь, 2005 - Спеціальний ви­пуск у 2 ч-Ч 1-С 100-107

19. Курінний Є В Предмет і об’єкт адміністративного права Украї­ни Монографія - Д Юридична академія МВС України, Ліра ЛТД, 2004-С 47-76

20. Остапенко О І Особливості адміністративно-правових відно­син і і Українське адміністративне право сучасний стан і перспективи реформування Матеріали IV Національної науково-теоретичної кон­ференції // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях моло­дих учених - Сімферополь, 2005 - Спеціальний випуск у 2 ч - Ч 1 — С 125-128

21. Петров Г И Советские административно-правовые отноше­ния - Л Изд-во Ленингр ун-та, 1972 - 157 с

22. Сорокин В Д Правовое регулирование предмет, метод, процесс // Известия ВУЗов Правоведение - 2000 - № 4 - С 34^45

23. Третяк С Правове забезпечення правової культури населення як умова створення основ громадянського суспільства // Право України - 2005 -№ 4-С 26-28

24. Юсупов В А Теория административных правоотношений в тру­дах Ю М Козтова // Административное право и административный процесс актуальные проб темы / Отв ред Л Л Попов и М С Студен и- кина-М Юристъ, 2004 - С 25-29

ТЕМА № 4 СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

§ 1 Загальна характеристика та класифікація суб’єктів адміністративно­го права.

§ 2. Індивідуальні суб’єкти адміністративного права (громадяни України, іноземці, особи без громадянства).

§ 3 Державні органи та організації як колективні суб’єкти адміністрати­вного права

§ 4 Недержавні органи та організації як колективні суб’єкти адміністра­тивного права.

§ 1. Загальна характеристика та класифікація суб'єктів

адміністративного права

Традиційно адміністративне право як навчальна дисципліна мі­стить певні положення, що стосуються суб’єктів вказаної галузі права. Це природно, оскільки треба чітко усвідомлювати, на кого поширюють свій регулюючий вплив норми адміністративного права. Практично кожний підручник чи навчальний посібник міс­тить спеціальний розділ (главу, параграф), присвячений суб’єк­там адміністративного права, де розміщуються дані, присвячені особливостям адміністративно-правового статусу тих чи інших суб’єктів.

Водночас необхідно вказати, що значною мірою ускладнює процес розуміння зазначеної теми велика кількість і різні масшта­би компетенції (прояви адміністративно-правових статусів) різних суб’єктів адміністративного права. Це суттєво впливає на пошук оптимальних та об’єктивних критеріїв для класифікації та відтво­рення вказаної теми у цілому. Доцільно визначити лише основні аспекти, які свідчать про наявність певних труднощів стосовно методологічного супроводження питання суб’єктів адміністра­тивного права в сучасній адміністративно-правовій навчальній літературі.

1. Досить часто відсутні відомості щодо загальної характерис­тики суб’єктів адміністративного права.

2. Різні підходи до вибору критеріїв класифікації суб’єктів адміністративного права.

3. Основна маса відомостей стосовно вказаної теми торкається аналізу норм адміністративного права, які закріплюють правовий статус суб’єктів.

Керуючись зазначеним вище, актуальним постає питання відо­браження загальної характеристики та пошуку об’єктивних крите­ріїв класифікації суб’єктів адміністративного права. Насамперед дамо визначення.

Суб’єкт адміністративного права - це особа, яка має певні права та обов’язки, сформульовані в нормах адміністратив­ного права, і може вступати в адміністративно-правові відно­сини. Слід нагадати про обставину, що вже відзначалася в харак­теристиці механізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин: суб’єкт адміністративного права являє со­бою загальну категорію, яка характеризує осіб, що відповідають вимогам гіпотези норми адміністративного права, тоді як суб’єкт адміністративно-правових відносин завжди конкретно визначе­ний, він уже фактично вступив у певні адміністративно-правові відносини.

Для того щоб бути суб’єктом адміністративного права, особа (в широкому розумінні вказаного терміна, себто і фізична, і юри­дична) повинна мати адміністративну правосуб’єктність, яка, своєю чергою, складається з адміністративної правоздатності та адмініст­ративної дієздатності. Дамо визначення вказаним явищам. Адміні­стративна правосуб’сктність — це здатність суб'єкта мати й реалізовувати права та виконувати обов’язки, що містяться в нормах адміністративного права. Як уже було сказано, адмініст­ративна правосуб’єктність складається з двох частин.

1. Адміністративна правоздатність - здатність суб’єкта адміністративного права мати права та обов’язки. Говорячи про громадян, зазначмо, що вона виникає з народженням громадянина та припиняється з його смертю. Своєю чергою, в основної маси юридичних осіб адміністративна правоздатність виникає від мо­менту державної реєстрації, а припиняється від моменту ліквідації.

2. Адміністративна дієздатність ~ здатність суб’єкта адмі­ністративного права своїми діями реалізовувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов’язки. Важливо зазначити, що на відміну від правоздатності (яка виникає зразу і в повному обся­зі), набуття та обсяг адміністративної дієздатності у громадян за­лежать від ряду об’єктивних та суб’єктивних факторів. На її про­яви впливають!, такі чинники:

а) вік; громадяни, які досягли 7-річного віку, мають право на вступ до загальноосвітньої школи, з досягненням 16-річного віку - на притягнення до адміністративної відповідальності, і т. ін.;

б) стать, громадяни чоловічої статі повинні відбути військову службу,

в) стан здоров’я, документально підтверджений незадовільним стан здоров’я є приводом для звільнення з військової служби,

г) належність до певних соціальних груп - права учасників лік­відації авари на ЧАЕС, права працівників міліції, пенсіонерів тощо

Своєю чергою, адміністративна дієздатність юридичних осіб виникає одночасно з правоздатністю, себто в момент офіційної державної реєстрації як суб’єкта права

Складовою частиною адміністративної дієздатності визнається адміністративна деліктоздатшсть, під якою необхідно розуміти здатність суб’єкта нести юридичну відповідальність за порушення норм адміністративного права Слід зазначити, що як фізичні, так і юридичні особи можуть нести відповідальність за порушення норм адміністративного права Остання особливість відрізняє ад­міністративне від кримінального права, де відповідальність торка­ється конкретно визначеної фізичної особи

Важливою позицією, на яку доцільно звернути увагу, є співвід­ношення таких понять, як «адміністративна правосуб’єктність» і «адміністративно-правовий статус» Нерідко вони сприймаються як синоніми, складові частини одне одного, як загальне і часткове Такі підходи не є правильними, тому що вони не базуються на позиціях загальної теорії права Сьогоднішній стан розвитку пра­вової науки дозволяє зазначити таке якщо адміністративна право­суб’єктність - це здатність суб’єкта мати і реалізовувати права та виконувати обов’язки (можна сказати, що це - «право на право»), то адміністративно-правовий статус - це вже реально існуючі пра­ва та обов’язки Виходячи з такого бачення дамо визначення

Адміністративно-правовий статус - це сукупність прав, обов’язків та гарантій їх реалізації\ закріплених у нормах адміністративного права. В основі адміністративно-правового статусу лежить адміністративна правосуб’єктність Слід наголо­сити, що кожний суб’єкт адміністративного права має свій варі­ант притаманного йому адміністративно-правового статусу Чин­ники, що впливають на прояви адміністративної дієздатності (вік, стать, стан здоров’я, належність до певних соціальних груп), та­кож видозмінюють характеристики адміністративно-правового статусу

Важлива обставина, на яку слід звернути увагу,- модифікація з часом проявів адміністративної правосуб’єктності та адмініст- ративно-правового статусу. Це свідчить про змінюваність указа­них категорій і має стосунок як до фізичних, так і до юридичних осіб. Скажімо, такі події в житті однієї людини, як народження, досягнення віку: а) з якого можливо подавати документи до зага­льноосвітньої середньої школи; б) отримується паспорт; в) для осіб чоловічої статі виникає конституційний обов’язок щодо слу­жби в армії; г) з якого можна балотуватися на посаду Президента України; д) з якого можливий вихід на пенсію і т. д. приводять до зміни як адміністративної правосуб’єктності, так і адміністратив­но-правового статусу. Своєю чергою, юридична особа (візьмімо для прикладу вищий навчальний заклад) також протягом часу мо­дифікує свої адміністративну правосуб’єктність і адміністративно- правовий статус. Такі події, як: а) отримання ліцензії; б) відкриття навчального закладу; в) проведення його акредитації; г) отримання ліцензії на нові види діяльності; д) відкриття філій та представ­ництв в інших містах тощо приводять до зміни як адміністративної правосуб’єктності, так і адміністративно-правового статусу.

Класифікація суб’єктів адміністративного права.

Питання щодо класифікації суб’єктів адміністративного права є досить важливим з огляду на велику їх кількість і необхідність по­шуку спільних рис та відмінностей. Існує досить багато варіантів, що пропонуються різними авторами відносно класифікації. Скажі­мо, В. К. Коцраков та О. В. Кузьменко (2003 р.) пропонують розріз­няти такі види суб’єктів адміністративного права:

а) Президента України;

б) органи виконавчої влади;

в) державних службовців як суб’єктів, у діяльності яких об’єк­тивуються повноваження державних органів управління;

г) громадян України, іноземців, осіб без громадянства;

д) органи місцевого самоврядування;

е) об’єднання громадян;

є) суб’єктів підприємницької діяльності.

В академічному курсі з адміністративного права (за загальною редакцією В. Б. Авер’янова, 2004 р.) пропонується розрізняти три види суб’єктів адміністративного права.

1. Фізичні особи - громадяни України, іноземці, особи без гро­мадянства.

2. Юридичні особи - органи виконавчої влади, будь-які інші дер­жавні органи, органи місцевого самоврядування, об’єднання грома­

дян, підприємства, установи, організації (в особі їхніх керівників, які очолюють органи управління цих підприємств, установ, організацій) З Колективні суб'єкти (утворення), які не мають ознак юридич­ної особи, але тією чи іншою мірою наділені нормами адміністра­тивного права певними правами та обов’язками структурні під­розділи державних і недержавних органів, підприємств, установ, організацій, деякі інші громадські утворення (на кшталт загальних зборів громадян за місцем проживання)

Віддаючи належне наведеним позиціям, уявляється за доцільне запропонувати дещо інший варіант класифікації суб’єктів адміністра­тивного права Критерієм обирається кількісний показник у поєднан­ні з мірою належності до держави Як початкова ідея (поділ суб’єктів на індивідуальні та колективні), подібний напрям був реалізований російським адміністративістом Д М Бахрахом, цей же підхід вико­ристовується в навчальній літературі за участі даного вченого і в на­ші дні Тож необхідно розрізняти такі види суб’єктів адмініст­ративного права (рис 4 1)

		Індивідуальні
->■	Г ромадяни України
>	Іноземці		>
		Особи без
	громадянства

Державні

Президент України

Органи виконавчої влади

Інші державні орга­ни та організації

Суб’єкти адміністративного права

Колективні

Недержавні

Органи місцевого самоврядування

Об’єднання громадян

Релігійні організації

Інші недержавні органи та організації

Рис 4 1 Класифікація суб’єктів адміністративного права

¹ Див Бахрах Д Н Российский Б В Стартов Ю Н Административ­ное право Учебник для вузов - М Норма 2004 - С 121 128

Безумовно, будь-яка класифікація не позбавлена певних вад і суперечностей Йдеться, як уже було раніше показано, про об’єк­тивні труднощі щодо об'єднання відповідно до обраного критерію класифікації великої кількості осіб, органів та організацій, що вважаються суб’єктами адміністративного права Водночас, як уявляється, такий варіант поділу вказаних суб’єктів має певне під­ґрунтя, може використовуватися в навчальних цілях і на практиці Детально вказані суб’єкти буде висвітлено у подальших пара­графах