§ 1 Поняття і види форм державного управління § 2 Правові акти державного управління § 3 Поняття і види методів державного управління §4 Адміністративний примус

§ 1. Поняття і види форм державного управління

Державне управління є однією з важливих складових предме­та адміністративного права, про що йшлося у відповідній частині підручника Слід зазначити, що влада (державне управління) не реалізується сама по собі, це досягається за рахунок практичного втілення у життя певних функцій держави Загалом функції дер­жави реалізуються через безпосередню діяльність органів держав­ного управління Проте якщо поняття «функції» характеризує основні напрями управлінської діяльності, то термін «форми» вказує на зовнішню сторону якихось дій з боку органів держав­ного управління

Форми державного управління - це зовнішні прояви конк­ретних дій органів виконавчої влади чи їхніх посадових осіб, в яких реалізується компетенція цих органів (осіб).

Слід зазначити, що сучасна адміністративно-правова літерату­ра поряд із терміном «форми державного управління» містить такі поняття, як «форми реалізації виконавчої влади», «адміністратив­но-правові форми» тощо, їх доцільно сприймати як схожі за сен­сом і проявами На сьогоднішній день у науці адміністративного права існують різні підходи щодо класифікації форм державного управління Водночас значною мірою відповідає вимогам навчаль­ного процесу класифікація, побудована на основі настання тих чи інших наслідків, згідно з якою вирізняють такі форми державного управління (рис 6 1)

Правові форми державного управління - зовнішні прояви конкретних дій органів виконавчої влади чи їхніх посадових осіб, які спричиняють юридичні наслідки Коли мова йде про юридичні наслідки, то слід розуміти, що це, насамперед, виникнення, зміна або припинення правовідносин між суб’єктом та об’єктом управ- тіння Приклади правових форм державного управління доцільніше навести в характеристиці окремих правових форм державного управління. їх чотири:

Рис. 6.1. Форми державного управління

• видання нормативних актів управління (видання органами виконавчої влади чи їхніми посадовими особами нормативних актів, спрямованих на конкретизацію норм законів, які регулюють ті чи інші питання управління. По суті, нормативні акти державного управління характеризують таке явище, як адміністративну нормо- творчість. Для прикладу зазначмо, що йдеться про такі документи, як Положення про Державний департамент надлишкового майна та земель (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 1102) або Положення про Національну раду

з інноваційного розвитку України (затверджене Указом Президен­та України від 18 серпня 2006 р. № 691/2006);

• видання індивідуальних актів управління (видання органами виконавчої влади чи їхніми посадовими особами актів, що стосу­ються конкретно визначених осіб, їхніх прав та обов’язків. При­кладами можуть слугувати накази керівників центральних органів виконавчої влади про призначення на посаду того чи іншого дер­жавного службовця. Іншими словами, індивідуальні акти управ­ління відіграють роль юридичних фактів, які, як відомо, ініціюють виникнення, зміну та припинення конкретних адміністративно- правових відносин. Слід зазначити, що вказаний варіант правової форми державного управління є найбільш уживаною частиною управлінської діяльності органів виконавчої влади, оскільки кіль­кість указаних актів управління є досить значною;

• укладення адміністративних договорів (укладення між двома чи більше суб’єктами адміністративного права угод, які базуються на основі норм адміністративного права). Як приклад можна навести адміністративні договори, що укладаються між обласними державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування з приводу делегування тих чи інших повноважень. Ключовий фактор, на якого слід звернути увагу,- адміністративний договір завжди має на меті лише реалізацію державних управлін­ських функцій;

• здійснення юридично значущих дій (підзаконні дії органів виконавчої влади чи їхніх посадових осіб, що приводять до пев­них юридичних наслідків). Серед юридично значущих дій можна різнити: реєстрацію (винаходів і відкриттів, транспортних засо­бів, нормативних актів), ліцензування, атестацію, акредитацію тощо.

Крім розподілу на зазначені чотири групи, слід відзначити, що як критерії класифікації правових форм державного управління мають місце:

а) очікувані результати - за цим критерієм розрізняють позитив­не регулювання (регулювання суспільних відносин з метою їх упорядкування) та реакцію на негативні явища у сфері державного управління (притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності);

б) юридичний зміст - доцільно розрізняти уповноважуючі, зо­бов’язуючі та забороняючі правові форми державного управління.

Неправові форми державного управління - це зовнішні про­яви конкретних дій органів виконавчої влади чи їхніх посадових осіб, які не спричиняють настання юридичних наслідків. Хоча нс- правові форми державного управління і не пов’язані з виданням нормативних чи індивідуальних актів, але вони відіграють надзви­чайно важливу роль у забезпеченні повсякденної діяльності орга­нів державного управління. Йдеться про те, що саме неправові (їх іще називають організаційними) форми забезпечують чіткість і злагодженість роботи внутрішньоуправлінських структур, які, своєю чергою, або відіграють допоміжну роль стосовно до правових форм державного управління, або мають самостійне значення. З-поміж неправових форм державного управління вирізняють:

• проведення організаційних заходів (підготовка та проведен­ня нарад, зборів, конференцій, інспектування та контроль вико­нання робіт, надання практичної допомоги у виконанні тих чи ін­ших завдань і т. ін.). Характерно, що організаційні заходи або пе­редують, або є наслідками правових форм державного управління, що свідчить про тісний зв’язок різних видів форм державного управління;

• здійснення матеріально-технічних операцій (допоміжні дії, спрямовані на створення умов для функціонування органів держав­ного управління та посадових осіб). Це - діловодство, підготовка аналітичних і статистичних даних, складання звітів, довідок, оформ­лення документів тощо. Слід зазначити, що без певних правових форм державного управління звіти, довідки та інші результати здійснення матеріально-технічних операцій юридичної сили не мають.