- •§ 3. Адміністративне право як галузь права, навчальна дисципліна та наука 29
- •§ 4. Співвідношення державного управління і державної виконавчої влади 62
- •§ 3. Адміністративне право як галузь права, навчальна дисципліна та наука.
- •§ 2. Предмет та метод адміністративного права
- •§ 3. Адміністративне право як галузь права, навчальна дисципліна та наука
- •§ 4. Система та джерела адміністративного права
- •§ 4. Співвідношення державного управління і державної виконавчої влади.
- •§ 2. Поняття та основні риси державного управління
- •§ 3. Принципи державного управління
- •§ 4. Співвідношення державного управління і державної виконавчої влади
- •§ 2. Поняття, структура та види адміністративно-правових норм
- •§ 3. Способи реалізації адміністративно-правових норм
- •§ 4. Адміністративно-правові відносини, їхні особливості
- •§ 2. Індивідуальні суб’єкти адміністративного права (громадяни України, іноземці, особи без громадянства)
- •§ 3. Державні органи та організації як колективні суб’єкти адміністративного права
- •§ 4. Недержавні органи та організації як колективні суб’єкти адміністративного права
- •§ 2. Державні службовці: адміністративно-правовий статус і класифікація посад
- •§ 3. Проходження державної служби
- •§ 4. Соціальне забезпечення та дисциплінарна відповідальність державних службовців
- •§ 1 Поняття і види форм державного управління § 2 Правові акти державного управління § 3 Поняття і види методів державного управління §4 Адміністративний примус
- •§ 1. Поняття і види форм державного управління
- •§ 2. Правові акти державного управління
- •§ 3. Поняття і види методів державного управління
- •§ 4. Адміністративний примус
- •§ 2. Контроль та його види
- •§ 3. Нагляд
- •§ 4. Звернення громадян
- •§ 1 Поняття, принципи та основні риси адміністративної відповідальності § 2 Поняття ознаки та склад адміністративного правопорушення § 3 Адміністративні стягнення
- •§ 4 Особливості адміністративно) відповідальності спеціальних суб’єктів § 5 Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб
- •§ 1. Поняття, принципи та основні риси адміністративної відповідальності
- •§ 2. Поняття, ознаки та склад адміністративного правопорушення
- •§ 3. Адміністративні стягнення
- •§ 4. Особливості адміністративної відповідальності спеціальних суб’єктів
- •§ 5. Особливості адміністративної відповідальності
- •§ 2. Принципи адміністративного процесу
- •§ 3. Структура адміністративного процесу.
- •§ 4. Юрисдикційні провадження
- •§ 5. Неюрисдикційні провадження
- •§ 2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки
- •§ 3. Основні напрями державного регулювання у сфері економіки
- •§ 2. Суб'єкти адміністративно-правового регулювання митної справи в Україні
- •§ 3. Митний контроль, його форми
- •§ 4. Митний режим, його види
- •§ 5. Відповідальність за порушення митних правил
- •§ 2. Адміністративно-правове регулювання у сфері транспорту і шляхового господарства
- •7. Адміністративно-правове регулювання шляхового господарства
- •§ 3. Адміністративно-правове регулювання у сфері зв’язку
- •§ 4. Державний контроль та нагляд у сфері комунікацій
- •§ 2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання в агропромисловому комплексі
- •§ 3. Державний контроль і нагляд в агропромисловому комплексі
- •§ 1 Загальна характеристика освіти як об’єкта адміністративно-правового регулювання
- •§ 2 Суб єкти адміністративно-правового регулювання у сфері освіти § 3 Основні напрями державного регулювання у сфері освіти §4 Державний контроль у сфері освіти
- •§ 1. Загальна характеристика освіти як об’єкта адміністративно-правового регулювання
- •§ 2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері освіти
- •§ 3. Основні напрями державного регулювання
- •§ 2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання
- •§ 3. Основні напрями державного регулювання у сфері науки
- •§ 2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері охорони здоров'я
- •§ 3. Основні напрями державного регулювання у сфері охорони здоров’я
- •§ 4. Державний контроль і нагляд у сфері охорони здоров’я
- •§ 2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері культури
- •§ 3. Державний контроль і нагляд у сфері культури
- •§ 3, Контроль у сфері оборони
- •§ 1 Організаційно-правові основи управління у сфері внутрішніх справ §2 Міліція повноваження та структура § 3 Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України
- •§ 1. Організаційно-правові основи управління у сфері внутрішніх справ
- •§ 3. Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України
- •§ 2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері юстиції
- •§ 3. Організація нотаріальної служби та діяльність адвокатури
- •§ 4. Реєстрація актів цивільного стану та діяльність державної виконавчої служби
- •§ 3. Основні напрями зовнішньої політики України
§ 3. Адміністративно-правове регулювання у сфері зв’язку
Зв’язок - це комплексна галузь народного господарства, покликана задовольняти потреби споживачів, органів державної влади, місцевого самоврядування, оборони та безпеки держави у засобах і послугах поштового та електричного зв’язку.
Як одна зі складових комунікацій, зв’язок, із позицій адміністративно-правового регулювання, має певні особливості. Це торкається таких напрямів, як:
поділу зв’язку на поштовий та електричний, де кожний із зазначених видів характеризується суттєвими відмінностями;
стрімкий розвиток електричного зв’язку в останні 5-7 років і тенденції до зростання темпів його поширення, що вимагає від держави створення адекватних механізмів регулювання цього ринку послуг;
наявність певних ознак монополізму на ринку телекомунікаційних послуг, коли декілька крупних операторів стільникового зв’язку домінують у сфері надання відповідних послуг;
необхідність для держави, з одного боку, забезпечити таємницю інформації, отриманої через канали зв’язку (як приклад - інформації про приватне життя особи), а з іншого - потреби держави в отриманні інформації, що нерідко межує з певними обмеженнями прав людини (наприклад, стосовно боротьби з тероризмом, інформації про підготовку до злочину тощо);
важлива соціальна роль держави, коли саме на неї покладається зобов’язання щодо телефонізації сільської місцевості та встановлення громадянам стаціонарних телефонів.
Основними завданнями Мінтрансзв’язку України у сфері зв ’язку є:
участь у формуванні та реалізації державної політики в галузі надання послуг поштового зв’язку, телекомунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України;
участь у межах своєї компетенції у формуванні та реалізації державної тарифної політики і політики державних закупівель у галузі надання послуг поштового зв’язку, телекомунікацій та інформатизації;
здійснення заходів щодо розвитку і вдосконалення телекомунікаційних мереж загального користування та мереж поштового зв’язку загального користування, підвищення їхньої якості й доступності, забезпечення сталого функціонування;
формування Національної програми інформатизації та забезпечення її виконання;
здійснення заходів щодо забезпечення інтеграції сфери надання послуг поштового зв’язку, телекомунікацій та інформатизації- до європейського і світового інформаційного простору (постанова Кабінету Міністрів України від 6 червня 2006 р. № 789 «Про затвердження Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України»).
Телекомунікації (електричний зв’язок) — це передавання,
випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень і звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо9 проводовиху оптичних або інших електромагнітних системах. До телекомушкацій належать телефонний зв’язок, мобільний зв’язок, телеграф, проводове радіомовлення, Інтернет, ефірне гелерадюмовлення тощо
Метою регулювання у сфері телекомушкацій є максимальне задоволення попиту споживачів на телекомунікаційні послуги, створення сприятливих організаційних та економічних умов для залучення інвестицій, збільшення обсягів послуг і підвищення IX якості, розвитку та модернізації телекомунікаційних мереж із урахуванням інтересів національної безпеки
Рівні державного регулювання електричного зв’язку України:
Кабінет Міністрів України
Міністерство транспорту та зв’язку України
Національна комісія з питань регулювання зв’язку (далі - НКРЗ) - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України Комісія є органом регулювання у сферах теле- комунікацій, надання послуг поштового зв’язку, підконтрольним Президентові України
Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» - структура, в якій держава володіє контрольним пакетом акцій і через яку має можливість значною мірою впливати на суб’єктів надання послуг телекомунікаційного зв’язку по всій Україні
НКРЗ складається з голови комісії та семи членів комісії, яких призначає за поданням Прем’єр-міністра України на посади та припиняє їхні повноваження на цих посадах Президент України Голова та члени НКРЗ призначаються на посаду терміном на п’ять років Голова та жоден із членів НКРЗ не можуть обіймати посаду більше ніж десять років сумарно
Голова та члени НКРЗ можуть бути звільнені з посади в разі
подання у відставку,
припинення громадянства України,
неможливості виконувати свої обов’язки за станом здоров’я,
набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо них,
порушення обмежень, передбачених законодавством про телекомунікації (Закон України від 18 листопада 2003 р № 1280-1V «Про телекомунікації»)
Основними завданнями НКРЗ є:
проведення єдиної державної політики регулювання в галузі зв’язку;
здійснення державного регулювання та нагляду в галузі зв’язку з метою максимального задоволення попиту споживачів на послуги зв’язку, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, збільшення обсягів послуг та підвищення їх якості, розвитку та модернізації мереж зв’язку з урахуванням інтересів національної безпеки;
забезпечення ефективного користування радіочастотним ресурсом України і функціонування ринку телекомунікаційних послуг та послуг поштового зв’язку на основі збалансування інтересів суспільства, операторів та користувачів цих послуг;
~ сприяння розвитку конкуренції та підприємництва, забезпечення рівних умов діяльності суб’єктів усіх форм власності, вдосконалення механізмів регулювання ринкових відносин у галузі зв’язку (Указ Президента України від 21 серпня 2004 р. № 943/2004 «Про Національну комісію з питань регулювання зв ’язку України»).
Важливе питання у системі впливу держави на ринок телекомунікації/ - визначення принципів регулювання тарифів. Чинне законодавство визначає, що цими принципами є такі:
базування розрахунків тарифів на собівартості цих послуг з урахуванням отримання прибутку;
залежність рівня тарифів від рівня якості телекомунікаційних послуг;
недопущення встановлення демпінгових або дискримінаційних цін з боку окремих операторів, провайдерів телекомунікацій;
необхідність уникнення перехресного субсидування одних телекомунікаційних послуг за рахунок інших;
стягнення почасової плати за фактичний час отримання споживачем телекомунікаційних послуг.
Здійснення на практиці цих принципів та інших аспектів впливу держави на ринок телекомунікацій досягається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 р. № 720 «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг».
Поштовий зв’язок ~ це приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій.
Державне регулювання діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку здійснюється з метою формування орієнтованого на користувача ринку послуг поштового зв’язку шляхом:
нормативно-правового забезпечення діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку;
контролю за додержанням законодавства про поштовий зв’язок;
формування єдиної науково-технічної політики у сфері надання послуг поштового зв’язку;
ліцензування визначених законодавством видів діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку;
формування переліку показників якості послуг поштового зв’язку та встановлення їх рівня;
стандартизації та сертифікації засобів поштового зв’язку;
регулювання тарифів на послуги поштового зв’язку;
забезпечення конкуренції у сфері надання послуг поштового зв’язку (Закон України від 4 жовтня 2001 р. № 2759-111 «Про поштовий зв ’язок»).
Поряд із вказаними раніше рівнями (суб’єктами) державного регулювання електричного зв’язку - Кабінетом Міністів України, Міністерством транспорту і зв’язку, НКРЗ (які значною мірою впливають на регулювання поштового зв’язку), необхідно вказати на існування Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта». Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. «Про національного оператора поштового зв’язку», саме «Укрпошта» є національним оператором поштового зв’язку України. За офіційними даними, мережа поштового зв’язку охоплює всі регіони України і налічує 24 поштамти, 62 центри та 293 вузли поштового зв’язку, 36 164 міські, 10 553 сільські, 110 пересувних відділень зв’язку, 24 сезонне відділення та 1142 пункти поштового зв’язку. У системі «Укр- пошти» працюють понад 116 тис. осіб, з них більше 46 тис.- листоноші.
Поштовий зв’язок під кутом зору його державного регулювання характеризується низкою особливостей. Насамперед мова йде про надання громадянам деяких соціально необхідних послуг: передплата на вітчизняні друковані засоби масової інформації, доставка пенсії певним категоріям громадян, безкоштовна доставка листів військовослужбовців строкової служби ТОЩО-
Загальні питання правил надання послуг поштового зв’язку містяться у постанові Кабінету Міністрів України від 17 серпня
р. № 1155 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку».