§ 2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері освіти

Держава здійснює регулювання у сфері освіти за допомоги різних органів та організацій, які в цілому складають систему суб’єктів адміністративно-правового регулювання у сфері освіти Попри те, що вони належать як до державних органів, так і до органів місцевого самоврядування, консулы ативно-дорадчих органів чи органів самоорганізації населення, вони загалом реалі­зуйсь повноваження у сфері адміністративно-правової о (дер­жавного) регулювання освіти Класифікацію суб’єктів адмінісг- ративно-правової о регулювання у сфері освіти наведено на рис 14 2

СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ОСВІТИ
Виконавчо-розпорядчі		Кон сул ь та тивно-дорадчі

Суб’єкти, повноваження яких визначено в Конституції України

Суб’єкти, повноваження яких визначено в інших нормаїивно- правових актах

Громадські ради ари МОН України

Міністерство освіти і науки України

Громадська колегія при Міністрові освіти і науки України

Кабінет

Міністрів

України

Вища атестаційна комісія України

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування

Центральні орга­ни виконавчої влади, яким під­порядковані за­клади освіти

Всеукраїнський з’їзд працівників освіти

Загальні збори колективу навчального закладу

Вчені (педагогічні) ради навчальних закладів

Рис 14 2 Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері освіти

Виконавчо-розпорядчі суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері освіти.

Суб’єкти, повноваження яких визначено в Конституції України, здійснюють адміністративно-правове регулювання у сфері освіти за рахунок втілення в життя відповідних норм Основ-

ного Закону держави. Що ж стосується інших суб’єктів, наведених у класифікації, то відносно них необхідно вказати наступне.

Суб’єкти_у повноваження яких визначено в інших норматив­но-правових актах.

/. Міністерство освіти і науки (далі — МОН України) - це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти, наукової] науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власностідіяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями МОН у сфері освіти України є:

• участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної по­літики у сфері освіти;

• створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти;

• забезпечення розвитку освітнього потенціалу України;

• визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері освіти;

• забезпечення інтеграції вітчизняної освіти у світову систему із збереженням і захистом національних інтересів (Постанова Кабі­нету Міністрів України від 19 грудня 2006р. № 1757 «Про затвер­дження Положення про Міністерство освіти і науки України»).

2. Вища атестаційна комісія (далі - ВАК України) - це центральний орган виконавчої влади, який реалізовує державну політику в гачу з і атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, присудження наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присвоєння вченого звання старшого науко­вого співробітника. ВАК України підвідомчий Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями ВАК України у сфері освіти є:

• участь у формуванні та реалізації разом з іншими централь­ними органами виконавчої влади державної політики щодо перс­пектив розвитку науки і техніки, кадрового потенціалу країни з урахуванням світового рівня науково-технічного прогресу;

• забезпечення єдності вимог до рівня наукової кваліфікації здобувачів наукових ступенів, вченого звання старшого наукового співробітника;

• координація діяльності органів виконавчої влади і керівництво роботою науково-дослідних (науково-технічних) установ та вищих навчальних закладів у галузі атестації наукових і науково-педаго­гічних кадрів вищої кваліфікації;

• проведення атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації,

• розвиток міжнародного співробітництва у галузі атестації на­укових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації (Указ Президента України від 25 лютого 1999 р № 216/99 «Про Поло­ження про Вищу атестаційну комісію України»)

2. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого само­врядування як суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері освіти створюють відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується на

• управління навчальними закладами, що є комунальною влас­ністю,

• організацію навчально-методичного забезпечення навчаль­них закладів, удосконалення професійної кваліфікації педагогіч­них працівників, їх перепідготування та атестацію в порядку, встановленому МОН України,

• координацію дій педагогічних, виробничих колективів, сім’ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей,

• визначення потреб, розроблення пропозицій щодо державно­го контракту і формування регіонального замовлення на педаго­гічні кадри, укладання договорів на їх підготовку,

• контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, атестацію навчальних закладів, що є комунальною власніс­тю Місцеві органи управління освітою у здійсненні своїх повно­важень підпорядковані місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним держав­ним органам управління освітою в порядку, встановленому Кабі­нетом Міністрів України

Органи управління освітою місцевих державних адміністра­цій діють на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2000 р № 1326 «Про затвердження Типового положення про Головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації, управління освіти і науки обласної, Севастополь­ської міської державної адміністрації», а підрозділи управління освітою органів місцевого самоврядування керуються у своїй діяль­ності наказом МОН України від 1 квітня 2003 р № 192 «Про за­твердження Примірного положення про відділ (управління) освіти виконавчого комітету міської ради»

2. Центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади освіти (Міністерство внутрішніх справ України, Мініс­терство оборони України, Міністерство культури та туризму України, Служба безпеки України, Міністерство охорони здоров’я України тощо), разом з МОН України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, професійної підготовки та пе­репідготовки кадрів. Наприклад, у системі Міністерства внутрішніх справ України діють п’ять університетів внутрішніх справ (Київ­ський, Харківський, Львівський, Дніпропетровський, Луганський), які готують кадри на бюджетній основі для зазначеного міністер­ства, а також на контрактній основі - для інших галузей народного господарства.

Консультативно-дорадчі суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері освіти.

1. Колегія МОН України - це консультативно-дорадчий орган, який функціонує для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції МОН, обговорення найважливіших напрямів його діяльності.

До складу колегії входять міністр освіти і науки, його заступ­ники, а також інші керівні працівники МОН України. У разі по­треби до складу колегії МОН можуть входити в установленому порядку інші особи. Членів колегії затверджує та увільняє Міністр. Рішення колегії проводяться в життя наказами МОН України. Як приклад можна навести рішення колегії МОН України від 5 грудня 2006 р. (протокол № 15/3-6) «Про результати проведення експери­менту щодо передачі повноважень обласним управлінням освіти з питань ліцензування».

2. Громадські ради при МОН України - це консультативно- дорадчі органи, що утворюються з метою створення ефективних організаційних і правових умов для реалізації громадянами кон­ституційного права на участь в управлінні державними справами, забезпечення відкритості діяльності Міністерства, врахування громадської думки у процесі підготування та організації виконан­ня його рішень, підтримання постійного діалогу з громадськістю, створення можливостей для вільного та об’єктивного висвітлення засобами масової інформації процесів у освітянській і науковій сферах.

і. Громадська колегія при Міністрові освіти і науки України -

це консультативно-дорадчий орган, що утворюється при Міністро­ві освіти і науки України з метою координації здійснення заходів, пов’язаних з проведенням консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики в галузі освіти і науки та розв’язанням актуальних соціально-економічних проблем (на­каз МОН України від 26 травня 2005 р. № 318 «Про громадську колегію та громадські ради»).

4. Всеукраїнський з’їзд працівників освіти згідно з вимогами чинного законодавства має право вносити пропозиції щодо фор­мування державної політики в галузі освіти, вирішувати у межах своїх повноважень питання навчально-виховної, науково-дослід­ної, методичної, економічної та фінансово-господарської діяльнос­ті навчальних закладів.

5. Загальні збори трудового колективу навчального закладу - це вищий колегіальний орган громадського самоврядування на­вчального закладу. Порядок його скликання та роботи визначаєть­ся статутом вищого навчального закладу.

6. Вчені (педагогічні) ради навчальних закладів - це колегіальні органи навчального закладу, які утворюються з метою обговорен­ня питань життєдіяльності навчального закладу та подання пропо­зицій керівництву закладу. Скажімо, до компетенції вченої ради вищого навчального закладу належать:

• ухвалення фінансових плану і звіту вищого навчального за­кладу;

• подання пропозицій керівнику вищого навчального закладу щодо призначення та звільнення з посади директора бібліотеки, а також призначення та звільнення з посади проректорів (заступни­ків керівника), директорів інститутів та головного бухгалтера;

• обрання на посаду таємним голосуванням завідуючих кафед­рами і професорів;

• ухвалення навчальних програм та навчальних планів;

• ухвалення основних напрямів наукових досліджень;

• прийняття рішення щодо кандидатур для присвоєння вчених звань доцента, професора, старшого наукового співробітника тощо (Закон України від 17 січня 2002 р. № 2984-111 «Про вищу освіту»).