§ 4. Адміністративний примус

Адміністративний примус як метод державного управління є крайнім заходом, що застосовується лише тоді, коли неефектив­ними виявилися інші методи. Держава в цілому зацікавлена в тому, щоби кількість випадків застосування адміністративного примусу була меншою, щоби позитивний варіант державного управління досягався без використання примусових заходів. Але у практиці діяльності органів виконавчої влади не поодинокими є випадки, коли належний хід суспільних відносин (скажімо, у сфері забезпечення громадського порядку) неможливо забезпе­чити без адміністративного примусу з боку компетентних держав­них органів.

Адміністративний примус - вид державного примусу, що застосовується відповідними державними органами (посадо­вими особами) до фізичних та юридичних осіб з метою запобі­гання, припинення правопорушень та притягнення винних до відповідальності.

Характерні особливості адміністративного примусу

1. Застосовується широким колом органів державного управ­ління (міліція, Служба безпеки України, прикордонні війська то­що) Водночас така ситуація не є безконтрольною, оскільки щодо кожного із зазначених органів чинне законодавство містить норми права, що наділяють указані органи (посадових осіб) правом за­стосування адміністративного примусу

2. Втілюється в життя на підставі норм адміністративного за­конодавства Ключовими нормативно-правовими актами, які міс­тять норми, присвячені застосуванню заходів адміністративного примусу, є Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) від 7 грудня 1984 р , Закон України від 1 грудня 1994 р № 264/94-ВР «Про адміністративний нагляд за особами, звільне­ними з місць позбавлення волі», Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 2004 р № 823 «Про затвердження Порядку забезпечення громадського порядку та безпеки під час проведення футбольних матчів» тощо

3. Застосовується як до фізичних, так і (в деяких випадках) до юридичних осіб Серед заходів, які можуть застосовуватись до юридичних осіб,- обмеження чи заборона певних видів діяльності, позбавлення ліцензії тощо

4. Застосовується незалежно волі та бажання об’єкта адмініст­ративного примусу

5. Застосовується як у випадках, коли є факт правопорушення, так і тоді, коли його немає Наприклад, стихійне лихо, епідемія, аварія, з метою убезпечення громадян, обумовлює можливість обмеження права людини на пересування через застосування до нього примусових заходів Певною мірою перевірка документів у особи, яка характеризується правомірною поведінкою, також може вважатися прикладом адміністративного примусу без факту вчинення правопорушення

6. Можливість його застосування лише органами (посадовими особами), які не пов’язані службовою підпорядкованістю з об’єк­тами примусу Іншими словами, адміністративний примус має зовнішній характер

Класифікація адмінісгративного примусу.

Виходячи з наявності різних ознак і проявів адміністративного примусу, на порядку денному адміністративно-правової науки об’єк- тивно постало питання класифікації Найбільш визнаною свого часу була класифікація, що не втратила своєї актуальності й досі, запропонована відомим радянським адміністративістом М І Єроп- кіним Відповідно до мети застосування пропонувалося розрізняти адміністративні стягнення, заходи адміністративного припинення, заходи адміністративного запобігання^I

Керуючись зазначеним вище підходом, а також враховуючи реали сьогодення, доцільно розрізняти такі види адміністративного примусу (рис 6 3)

Рис 6 3 Види адміністративного примусу

Заходи адміністративного запобігання — різновид адмініст­ративного примусу, який застосовується для попередження право­порушень, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки

Заходи адміністративного запобігання слугують профілактиці правопорушень та базуються на припущенні про намір особи вчи­нити правопорушення Підставою для застосування заходів адміні­стративного запобігання можуть бути особливі обставини (умови), передбачені гіпотезою норми права Попри те, що в результаті застосування заходів адміністративного запобігання права, свободи та законні інтереси деяких осіб будуть обмежені, це матиме право­мірний характер Право застосовувати подібні заходи мають бага­то державних органів і посадових осіб

Метою застосування заходів адміністративного запобігання є

• профілактика правопорушень,

• запобігання негативних наслідків надзвичайних ситуацій,

• забезпечення громадського порядку і громадської безпеки

Серед конкретних заходів адміністративного запобігання необ­хідно вказати такі

1. Перевірка документів Міліції для виконання покладених на неї обов’язків надається право перевіряти у громадян у разі підозри у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з’ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покла­дено на міліцію (Закон України від 20 грудня 1990 р № 565-ХП «Про міліцію»)

2. Огляд Серед варіантів огляду як адміністративний примус можна вирізнити митний огляд, огляд багажу та особистих речей пасажирів повітряних суден, медичний (санітарний) огляд у пунктах пропуску через державний кордон України, тощо Щодо остан­нього варіанта, необхідно вказати, що метою медичного (санітар­ного) огляду є запобігання занесенню та розповсюдженню на те­риторії України інфекційних хвороб людини, таких як холера, чу­ма, жовта гарячка, контагіозні вірусні геморагічні гарячки, малярія та інші небезпечні для людини інфекційні хвороби (наказ Міні­стерства охорони здоров'я України від 23 лютого 2000 р № 31 «Про затвердження положень про спеціальні санітарно-карантинні тдроздпи»)

3. Обстеження Наприклад органи державної податкової служ­би мають право обстежувати будь-які виробничі, складські, торго­вельні та інші приміщення підприємств, установ і організацій неза­лежно від форм власності та житло громадян, якщо вони викорис­товуються як юридична адреса суб’єкта підприємницької діяльності, а також для отримання доходів (Закон України від 4 грудня 1990 р № 509-Х11 «Про державну податкову службу в Україні»)

4. Обмеження руху транспорту і пішоходів Працівники ор­ганів міліції маюгь право обмежувати чи забороняти у випадках затримання злочинців, аварій, інших надзвичайних обставин, що загрожують життю і здоров’ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів (Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565-ХІІ «Про міліцію»).

5. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі. Йдеться про систему тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих о&б, звільнених із місць позбавлення волі, що здійснюю­ться органами внутрішніх справ. Основною метою адміністратив­ного нагляду е:

а) запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільне­ними з місць позбавлення волі;

б) здійснення виховного впливу на цих осіб.

Адміністративний нагляд установлюється щодо таких катего­рій осіб:

• засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два та більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їхня поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства;

• засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два та більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбування покарання або умов- но-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаю­чи на попередження органів внутрішніх справ, систематично по­рушують громадський порядок і права інших громадян, вчиняють інші правопорушення;

• засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов’я­заних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

До осіб, щодо яких установлено адміністративний нагляд, за постановою суду можуть бути застосовані частково або у повному обсязі такі обмеження:

а) заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу;

б) заборона перебування у визначених місцях району (міста);

в) заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих спра­вах за межі району (міста);

г) реєстрація в міліції від одного до чотирьох разів на місяць (Закон України від 1 грудня 1994 р. № 264/94-ВР «Про адміністра­тивний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»).

5. Тимчасове припинення спрлучення через державний кордон. У разі загрози поширення особливо небезпечних інфекційних хво­роб на території України або іноземної держави сполучення через державний кордон України на загрозливих ділянках за рішенням Кабінету Міністрів України може бути тимчасово обмежено чи припинено, або встановлено карантин для людей, тварин, ванта­жів, насінного, садивного матеріалу та іншої продукції тваринного

і рослинного походження, що перетинають державний кордон України (Закон України від 4 листопада 1991 р. № 1777-ХІІ «Про державний кордон України»).

5. Обмеження прав громадян, пов’язані зі станом їхнього здо­ров’я. Особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, усуваються від роботи та іншої діяль­ності, яка може сприяти поширенню інфекційних хвороб, і підля­гають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави з ви­платою в разі потреби допомоги з соціального страхування. Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватись обов’язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи (Основи законодавства України про охорону здоров ^Уя від 19 листопада 1992 р. № 2801-XII).

6. Тимчасове вилучення зареєстрованої зброї. У разі введення надзвичайного стану через масові порушення громадського по­рядку додатково може здійснюватися тимчасове вилучення у громадян зареєстрованої вогнепальної та холодної зброї та боє­припасів, а у підприємств, установ і організацій - також навчаль­ної військової техніки, вибухових, радіоактивних речовин і мате­ріалів, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин (Закон України від 16 березня 2000 р. № 1550-ІІІ «Про правовий режим надзви­чайного стану»).

Заходи адміністративного припинення - різновид адмініст­ративного примусу, який застосовується для припинення право­порушень, недопущення їхніх шкідливих наслідків і забезпечення притягнення винних до відповідальності.

Заходи адміністративного припинення є найбільш уживаними на практиці заходами адміністративного примусу. Вони застосовують­ся тоді, коли вже сталося (чи триває) правопорушення. Враховуючи ту обставину, що правопорушення завдають шкоди охоронюваним суспільним відносинам, постає питання про необхідність оператив­ного застосування певних заходів (адміністративного припинення), спрямованих на припинення протиправної поведінки. До речі, правопорушення може мати як адміністративний характер (просту­пок), так і інший (наприклад, кримінальний, тобто злочин).

Метою застосування заходів адміністративного припинення є:

• припинення протиправної поведінки;

• недопущення настання (усунення) шкідливих наслідків про­типравної поведінки;

• забезпечення притягнення винних до відповідальності.

Критерієм розподілу вказаних заходів на загальні, процесуальні

та спеціальні є мета застосування. Загальні застосовуються з метою реального припинення правопорушення і можуть застосовуватись як до фізичних, так і до юридичних осіб. Спеціальні заходи адмі­ністративного припинення можуть використовуватися винятково до фізичних осіб, і їх застосування можливе лише у крайньому випад­ку, коли існує небезпека для життя і здоров’я людей. Процесуальні відіграють допоміжну роль і призначені для забезпечення притяг­нення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Загальні заходи адміністративного припинення.

Основними варіантами загальних заходів адміністративного припинення можуть уважатися такі.

1. Вимога припинити протиправну поведінку. Наприклад, пра­цівники органів міліції мають право вимагати від громадян і служ­бових осіб, які порушують громадський порядок, припинення пра­вопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допусти­ли малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати заходи примусу (Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565-Х11 «Про міліцію»).

2. Привід. Державний виконавець у здійсненні виконавчого провадження має право викликати громадян і посадових осіб із приводу виконавчих документів, що є у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ (Закон України від

21. квітня 1999 р. № бОб-ХІУ «Про виконавче провадження»).

3. Адміністративне затримання, не пов'язане зі здійсненням провадження. Працівники органів міліції мають право затримува­ти і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях:

• осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання,- на строки і в порядку, передбачені законом;

• осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту,- на строк, установлений судом, але не більше десяти діб;

• неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опіку­вання,- на строк до передання законним представникам або до влаштування в установленому порядку, а неповнолітніх, які вчи­нили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність,- до передання їх законним представ­никам або направлення у приймальники-розподільники, але не більш як на 8 годин;

• осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника мі­ліції,- до розгляду справи судом, але не більше ніж на 24 години;

• осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп’яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточенню або собі,- до передання їх у спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а за відсут­ності таких - до їх витвереження;

• осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом,- на строк до

ЗО діб із санкції прокурора;

• осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про на­правлення на примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії,- на строк до 3 діб;

• військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення,- до пере­дання їх військовослужбовцям Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військового командування;

• осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і ство­рюють у зв’язку з цим реальну небезпеку для себе і оточення,- до передання їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24 години (Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565-ХІІ «Про міліцію»).

4. Взяття на облік Наприклад, працівники органів міліції пови­нні брати на облік осіб, щодо яких установлено адміністративний нагляд (Закон України від 1 грудня 1994 р. № 264/94-ВР «Про адміні­стративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення во­лі»). Водночас дільничні інспектори міліції повинні брати на облік певні категорії осіб. Серед них, необхідно зазначити, на облік, як п’яниці, ставляться хронічні алкоголіки, а також особи, що зловжи­вають спиртними напоями, які притягувалися (стосується обох кате­горій) до адміністративної відповідальності два та більше разів про­тягом року за розпивання спиртних напоїв або появу в громадських місцях у п'яному стані, вчинення на Грунті пияцтва інших порушень громадського порядку (наказ МВС України від 20 жовтня 2003 р. № 1212 «Про затвердження Положення про службу дільничних інспек­торів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України»).

5. Зупинення дії та анулювання ліцензії. Наприклад, у сфері лі­цензування страхування цивільно-правової відповідальності влас­ників наземних транспортних засобів зупиненням дії ліцензії є тимчасове позбавлення страховика права на провадження обов’яз­кового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Своєю чергою, анулюванням лі­цензії є позбавлення страховика права на провадження обов’язко­вого страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У разі анулювання ліцензії страховик має право отримати нову ліцензію на загальних підставах, але не раніше ніж через рік від дати прийняття рішення Держфінпослуг про анулювання поперед­ньої ліцензії (Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 23 грудня 2004 р. № 3178 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження обов 'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників назем­них транспортних засобів»).

6. Зупинка транспортних засобів. Працівник міліції має право зу­пиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього ру­ху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також за наяв­ності даних про те, що він використовується з протиправною ме­тою (Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565-ХІІ «Про міліцію»).

Процесуальні заходи адміністративного припинення>

1. Доставлення порушника. З метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим, порушника може бути доставлено в міліцію, в під­розділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи до органу Державної прикордонної служби України, штабу гро­мадського формування з охорони громадського порядку і держав­ного кордону, чи громадського пункту з охорони громадського по­рядку працівником міліції, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і держав­ного кордону, а за порушення законодавства про державну таємни­цю -до органів Служби безпеки України п співробітником

Доставлення порушника має бути проведено в можливо корот­кий строк Перебування доставленої особи у штабі громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордо­ну чи громадському пункті з охорони громадського порядку, при­міщенні виконавчого органу сільської, селищної ради не може тривати більш як одну годину (ст 259 КУпАП)

2. Адміністративне затримання У випадках, прямо передба­чених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопору­шення, якщо складення протоколу є обов’язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення допускається адмі­ністративне затримання особи

Адміністративне затримання може проводитися такими орга­нами відповідно до специфіки правопорушень

• органами внутрішніх справ,

• органами прикордонної служби,

• старшою у місці розташування охоронюваного об’єкта поса­довою особою воєнізованої охорони,

• посадовими особами Військової служби правопорядку у Збройних Силах України,

• органами Служби безпеки України

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністратив­не правопорушення, може тривати не більш як три години Строк адміністративного затримання обчислюється від моменту достав- лення порушника для складення протоколу, а особи, яка була в стані сп’яніння,- від часу п витвереження (ст 263 КУпАП)

2. Особистий огіяд і огчяд речей Особистий огляд може про­вадитись уповноваженою на те особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі

Огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів здійснюється у присутності особи, у власності (володінні) якої вони є У невідкладних випадках зазначені речі, предмети може бути піддано оглядові за участі двох понятих під час відсутності власника (володільця)

Про особистим огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністратив­не правопорушення або в протоколі про адміністративне затри­мання (ст 264 КУпАП)

2. Вилучення речей і документів Речі і документи, що є знаряддям чи безпосереднім об’єктом правопорушення, виявлені під час затри­мання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у відповідних статтях КУпАП Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у місцях, що їх визначають органи (посадові особи), яким надано право провадити вилучення речей і документів, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановлено­му порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а за оплатного вилучення речей - реалізують (ст 265 КУпАП)

3. Відсторонення водив від керування транспортними засоба­ми, річковими і маломірними суднами та огляд на стан сп'яніння Води, судноводії та інші особи, які керують транспортними засо­бами, річковими і маломірними суднами і щодо яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння, підля­гають відстороненню від керування цими транспортними засобами або суднами та оглядові на стан сп’яніння (ст 266 КУпАП)

У цілому ж певні заходи можуть мати характер як загальних так і процесуальних заходів адміністративного припинення їх кваліфікація залежить від мети застосування і факту наявності (відсутності) протиправних дій з боку певних осіб

Спеціальні заходи адміністративного припинення.

Міліція має право застосовувати заходи а) фізичного впливу,

б) спеціальні засоби і в) вогнепальну зброю згідно з вимогами За­кону України від 20 грудня 1990 р «Про міліцію» Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обста­вини Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватись, якщо виникла безпосередня загроза жит­тю або здоров’ю громадян чи працівників міліції

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціа­льні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагіт­ності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та маїолітніх, окрім випадків учинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору

1. Заходи фізичного впливу Працівники міліції мають право за­стосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми руко­пашного бою, для припинення правопорушень, подолання проти­дії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на мі­ліцію обов’язків

2. Спеціальні засоби Працівники міліції мають право застосо­вувати наручники, гумові кийки, засоби зв’язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також ви­користовувати службових собак у таких випадках

• для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їхньому життю або здоров’ю,

“ для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку,

• для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транс­портні засоби, незалежно від їхньої належності, або їх звільнення у разі захоплення,

• для затримання і доставлення в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для кон­воювання і тримання осіб, затриманих і підданих арештові, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити вте­чу чи завдати шкоди оточенню або собі,

• для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунк­тів, посягають на громадський спокій, життя і здоров’я людей,

• для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов’язки з охорони гро­мадського порядку і боротьби зі злочинністю,

• для звільнення заложників

3. Вогнепальна зброя Працівники міліції як крайній захід ма­ють право застосовувати вогнепальну зброю у таких випадках

• для захисту громадян від нападу, що загрожує їхньому життю і здоров’ю, а також звільнення заложників,

• для відбиття нападу на працівника міліції або чченів його сім'ї, якщо їхньому жит по або здоров'ю загрожує небезпека,

• для відбиття нападу на охоронювані об’єкти, конвої, житлові приміщення громадян, приміщення державних і громадських підпри­ємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення,

• для затримання особи, яку застали за вчиненням тяжкого злочину і яка намагається втекти,

• для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосу­ванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров’ю працівника міліції,

• для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкоджен­ня, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю громадян або працівника міліції

Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю за значного скупчення людей, якщо від цього можуть пост­раждати сторонні особи

Ще раз необхідно наголосити, що спеціальні заходи адмініст­ративного припинення є крайнім засобом, який використовується компетентними державними органами (посадовими особами) у разі необхідності припинення правопорушення (злочину), коли інші засоби є неефективними

Заходи адміністративної відповідальності - різновид адміністра­тивного примусу, який застосовується для притягнення осіб, винних у вчиненні правопорушення, до відповідальності Як уже зазначало­ся при відображенні загальної класифікації видів адміністративно­го примусу, до заходів адміністративної відповідальності належать

І Адміністративні стягнення

1. попередження,

2. штраф,

3. оплатне вилучення предмета, який став знаряддям учинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення,

4. конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або без­посереднім об’єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних унаслідок вчинення адміністративного правопорушення,

5. позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (пра­ва керування транспортними засобами, права полювання),

6. виправні роботи,

7. адміністративний арешт (ст 24 КУпАП)

їх детальний аналіз буде здійснено у викладенні матеріалу, присвяченого адміністративним правопорушенням та адміністра­тивній відповідальності

11. Інші заходи впливу.

1. заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх. За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосова­ні такі заходи впливу: 1) зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) застереження; 3) догана або сувора догана; 4) передання неповнолітнього під нагляд бать­кам чи особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їхньою згодою, а також окремим громадя­нам на їхнс прохання (ст. 24-1 КУпАП);

2. виселення мешканців. Прикладом може слугувати виселен­ня мешканців у результаті звернення стягнення на передані в іпо­теку житловий будинок чи житлове приміщення, що є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів і членів їхніх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом (Закон України від 5 червня 2003 р. № 898-ІУ «Про іпотеку»);

3. обмеження, тимчасова заборона (зупинення) або припинення користування надрами. У разі порушення вимог чинного законодав­ства користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборо­нено (зупинено) або припинено компетентними органами виконавчої влади в порядку, встановленому законодавством України (Кодекс України від 27 липня 1994 р. № 132/94-ВР «Про надра»).

І наостанок доцільно вказати, що перелічені заходи адміністрати­вної відповідальності не є вичерпними, тому що чинне законодавство містить велику кількість норм, які спрямовані на регулювання питань щодо притягнення винних фізичних та юридичних осіб до відпові­дальності. Зазначені варіанти слугують орієнтиром щодо того, яким саме чином держава на практиці здійснює такий вид адміністратив­ного примусу, як заходи адміністративної відповідальності.

Контрольні питання та завдання

1. Дайте визначення і наведіть класифікацію форм державного управління

2. Охарактеризуйте правові та неправові форми державного управління

3. Дайте визначення та назвіть ознаки правових актів державного управління

4. Наведіть класифікації правових актів державного управління

5. Дайте визначення та назвіть ознаки методів державного управління

6. Наведіть і охарактеризуйте класифікації методів державного управління.

7. Дайте визначення та назвіть характерні особливості адміністративного Примусу

8. Приведіть та охарактеризуйте класифікацію адміністративного примусу

9. Які вам відомі заходи адміністративного запобігання

10. Як класифікуються та які бувають заходи адміністративного припинення⁷

11. Дайте загальну характеристику заходів адміністративної відповідаль­ності як одного з варіантів адміністративного примусу

Теми рефератів

1. Процедура видання нормативних актів Кабінетом Міністрів України

2. Заохочення як метод державного управління

3. Правомірність застосування адміністративної о примусу

Рекомендована література

Основна

] Административное право Учебник і Под ред Л Л Попова - 2-е изд , перераб и дон - М Юристь, 2005 - С 254-315

2. Адміністративне право України Академічний курс Підручник у 2-х т Т 1 Загальна частина / Ред колегія В Б Авер’янов (голова) - К Юридична думка, 2004 - С 259-304, 411—428

3. Адміністративне право України Підручник / За заг ред С В Кі- валова - Одеса Юридична література, 2003 - С 170-215

4. Адміністративне право України Підручник / Ю П Битяк, В М Га- ращук, О В Дьяченко та ін , За ред Ю П Битяка - К Юрінком Інтер, 2005-С 125-169

5. Бахрах Д И, Российский Б В, Старилов Ю Н Административ­ное право Учебник для вузов -М Норма, 2004 - С 305-394,457-483

6. Ведсрніков Ю А , Шкарупа В К Адміністративне право України Навчальний посібник - К Центр навчальної літератури, 2005 - С 116-140

7. Державне управління проблеми адміністративно-правової теорії та практики / В Б Авер’янов (заг ред ), НАН України, Інститут держави і права їм В М Корецького - К Факт, 2003 - С 137-178

8. Дмитриев Ю А Евтеева А А Петров С М Административное право Учебник - М Изд-во Эксмо, 2005 - С 229-274

9. Коїохющь Т Адміністративний примус у публічному праві як новіт­ній інститут системи права України 11 Право України - 2005 - № 10 - С 3-6

10. Колпаков В К, Кузьменко О В Адміністративне право України Підручник - К Юрінком Інтер, 2003 - С 184-265

11. Комзюк А Т Заходи адміністративного примусу в правоохорон­ній діяльносп міліції поняття, види та організаційно-правові питання реалізації Моної рафія / За заг ред проф О М Бандурки — X Вид-во Над ун-ту внутр справ, 2002 - 336 с

12. Осшщев Д В Методы административно-правового воздействия - СПб Изд-во Р Асланова «Юридический центр Пресс», 2005 - 278 с

13. Чабан В П Акти адміністративної о примусу в діяльності міліції України Навч посібник - К Атжа, 2002 - 144 с

Додаткова

2. Дихтиевский П В Административно-правовое принуждение в механизме обеспечения личной безопасности Монография - М ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004 - 256 с

2. Еропкин МИ О классификации мер административного прину­ждения // Вопросы административного права на современном этапе - М Госюриздат, 1963 - С 60-68

3. Жу\\аг\ іов М И Сущность мер государственного принуждения в административном праве // Современное право - 2006 - № 7 - С 47- 51

4. Каплунов А И О классификации мер государственного принуж­дения // Государство и право - 2006 - № 3 - С 5-13

5. Клюшниченко А П Меры административного принуждения, при­меняемые милицией (Особенности Классификация Самовыражение) Учебное пособие - К КВШ МВД СССР, 1979 - 87 с

6. Коломосць Т О Адміністративний примус у публічному праві

України теорія, досвід та практика реалізації Автореф дис дюн/

Нац ун-т внутр справ - X , 2005 - 43 с

2. Кононов П И, Макаров И М Административно-правовые акты понятие, основне черты, классификация, проблемы нормативного регу­лирования // Административное право и административный процесс актуальные проблемы / Отв ред Л Л Попов и М С Студеникина — М Юрисгь, 2004 - С 153-165

3. Кривенко О Ю Юридична природа адміністративно-попереджу­вальних заходів 11 Підприємництво, господарство і право - 2006 - № 5 - С 69-71

4. Мосіш М В Правовые основания, процессуальный порядок и так­тика административного задержания Автореф дис к ю н / Москов­ский университет МВД России - М , 2006 - 22 с

5. Пехтерев А Ф Развитие и совершенствование мер администра­тивно-правового пресечения // Современное право - 2004 - № 10 - С 67-68

6. Приймаченко Д В Особливості адміністративно-примусових за­ходів, застосовуваних ми і ними органами І і Науковий вісник Львівського юридичного інституту - 2004 - № 2 - С 25-28

7. Стефанюк В Правові акти управління 11 Право України - 2003 - №7- С 3-9

8. Томкта О Підзаконність актів Кабінету Міністрів України як їх юридична властивість // Юридична У країна - 2006 - № )2-С 28-30

9. Трофимов Е В Понятие и правовое значение государственных наград // Современное право - 2006 - № 7 - С 52-58

10. Тюрин В А Теоретико-правовая характеристика мер администра­тивного пресечения // Современное право - 2004 - № 6 - С 38-40

11. Фшочко Ф Д Заохочення як вид переконання ісгорико-право- вий аспект // Проблеми законності - 2005 - № 74 - С 79-85

12. Шкарупа В К Доказування та докази в адміністративно-при­мусовій діяльності оріанів внутрішніх справ (міліції) Автореф дис дюн / Одеський держ ун-т їм І І Мечникова - Одеса, 1996 - 57 с

13. Ярмакі X II Сутність адмішсіративно-наглядової діяльності мі

лщи // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України - 2005 №2-С 191 198

ТЕМА № 7 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ І ДИСЦИПЛІНИ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ

§ 1 Законність і дисципліна загальна характеристика та класифікація способів забезпечення

§2 Контроль та його види

§ 3 Нагляд

§ 4 Звернення громадян

§ 1. Законність і дисципліна: загальна характеристика та класифікація способів забезпечення

Дотримання закону є необхідною умовою існування будь-якого організованого суспільства В умовах демократичних перетворень, що відбуваються в Україні протягом останніх 15 років, вказана особливість набула особливого значення Якщо говорити про дер­жавне управління, то законність характеризується двома основни­ми проявами (напрямами) як один із ключових принципів органі­зації діяльності органів державного управління та як узагальнена мета управління в цілому Адже в широкому розумінні одним із пріоритетів державного управління є дотримання законності та дисципліни Вони повинні сприйматись як стани суспільного жит­тя, за яких максимальною мірою проявляється охорона прав, сво­бод і законних інтересів громадян, надання громадянам адмініст­ративних (управлінських) послуг, правові основи підприємницької діяльності, багато інших напрямів життєдіяльності всередині дер­жави Загалом законність і дисципліна роблять можливим функціо­нування держави, здійснення державного управління, забезпечення комфортних умов проживання громадян

Законність - це комплексне політико-правове явище, яке характеризується неухильним дотриманням вимог чинного законодавства всіма суб’єктами права. Іншими словами, коли в державі всі суб’єкти права виконують (дотримуються) приписів норм права, тоді можна говорити про стан законності Для закон­ності є характерними такі основні риси

• універсальність, тобто положення законів регулюють суспі­льні відносини незалежно від місця і часу виникнення суспільних відносин,

• загальнообов’язковість - у цій рисі проявляється вища юри­дична сила законів, оскільки приписи норм права обов’язкові для всіх суб’єктів права, незалежно від майнового статусу, належності до державної влади тощо;

• обгрунтованість - положення законів мають об’єктивний характер, вони насправді спрямовують суспільні відносини у ви­гідні для суспільства напрями, коли досягається баланс інтересів людини та держави;

• наявність у державі органів, які забезпечують дотримання законності. Йдеться, насамперед, про правоохоронні органи, про­куратуру, суд, правозахисні громадські організації тощо.

Дисципліна - це свідоме додержання встановлених право­вими та іншими соціальними нормами правил поведінки у державному і суспільному житті. Говорячи про дисципліну, слід відзначити, що вона, на відміну від законності, більш наближена до людини. Остання може не знати чинного законодавства, не во­лодіти інформацією щодо того, як норми права регулюють ті чи інші суспільні відносини, водночас про дисципліну людина знає. Для дисципліни є характерними такі основні риси:

• наявність певної системи норм, правил поведінки людей;

• вказану систему сформовано набагато раніше, ніж систему законодавства;

• існування певних різновидів дисципліни залежно від варіан­тів людських колективів;

• нерідко норми дисципліни не закріплено в чинному законо­давстві.

Законність і дисципліна є необхідними умовами існування демо­кратичної держави. Особливої ролі їх додержання набуває у сфері державного управління. Значимість належної уваги до забезпе­чення законності та дисципліни у сфері державного управління полягає ось у чому:

1. Необхідність забезпечення належних умов державного управління в економічній, соціально-культурній та адміністратив­но-політичній сферах суспільного життя.

2. Правозастосовна діяльність суб’єктів державного управлін­ня повинна базуватися на дотриманні законності й дисципліни.

3. Правотворча діяльність суб’єктів державного управління не може суперечити положенням Конституції України і тих законів, які уже діють.

4. Необхідність сприяння реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів громадян з боку органів державного управ­ління.

5. Правомірне застосування засобів державного примусу з бо­ку компетентних державних органів.

Говорячи про проблеми законності та дисципліни у сфері дер­жавного управління, треба вказати на ті спільні риси, що їх об’єднують, а також на деякі відмінності. Спільними рисами за­конності та дисципліни є:

• загальна мета;

• законність не повинна суперечити правилам дисципліни, і, навпаки, правила поведінки не повинні виходити за межі право­вого поля;

• законність забезпечується дотриманням дисципліни;

• законність є одним із способів захисту дисципліни (оскільки основні вимоги дисципліни містяться у правових нормах);

• єдині способи забезпечення (контроль, нагляд, звернення громадян).

У законності й дисципліни є деякі відмінності. Основні з них:

• дисципліна забезпечується за рахунок дотримання не тільки правових, а й моральних норм;

• законність є формально визначеною, тоді як дисципліна не­рідко проявляється у суб’єктивних уявленнях тих чи інших людей (груп людей) про те, якою вона повинна бути;

• держава має змогу впливати на стан законності (прийняття нових нормативно-правових актів, боротьба з правопорушеннями тощо), тоді як на дисципліну вона впливає меншою мірою;

• якщо законність тісно пов’язана з державою, то дисципліна - значною мірою з громадянським суспільством;

• розрізняють спеціальні види дисципліни: військова, трудова, службова тощо, тоді як поняття законності досить однорідне.

Гарантії забезпечення законності — це обумовлені чинним законодавством і розвитком суспільного життя фактори, що забез­печують дотримання законності.

1. . Загальні гарантії ~ об’єктивні умови суспільного розвитку, в яких здійснюється правове регулювання:

а) політичні умови — розвиток демократії, гласності, поділ вла­ди, свобода інформації;

б) економічні умови - рівень розвитку ринкових відносин, виробництва, гарантованість економічної свободи, добробут насе­лення тощо;

в) ідеологічні умови - рівень розвитку правосвідомості, засно­ваної на визнанні пріоритету прав і свобод людини, правової куль­тури громадян, і насамперед державних службовців.

2. Спеціальні гаранти, до яких відносять

а) стан законодавства, його стабільність і відповідність розвит­кові відносин у суспільстві, рівень юридичної техніки,

б) рівень діяльності з попередження і припинення правопору­шень, зокрема заходів юридичної відповідальності,

в) доступність і якість правосуддя,

г) ефективність контролю за реалізацією правових актів¹

Державне управління як комплексне явище, завдяки якому

здійснюється регулюючий управлінський вплив держави на різ­номанітні сфери суспільного життя, може бути змістовним лише за умови реально діючих механізмів, завдяки яким суб’єкти управління отримують інформацію щодо ефективності управління У висвітленні питань державного управління, характеризуючи роль управління як соціального явища, зокрема зазначалося, що однією зі складових частин системи управління є зворотній зв’я­зок - інформація, яку отримує суб’єкт управління і з якої судить про результативність управлінського впливу і стан об’єкта управ­ління Зворотній зв’язок дозволяє у режимі реального часу зістав­ляти мету управління, результати проміжних етапів та ефективність управлінського впливу Організаційно-функціональним проявом зворотнього зв’язку в системі державного управління є контроль, нагляд і звернення громадян Це — «очі та вуха» суб’єктів держав­ного управління На сьогодні контроль, нагляд і звернення гро­мадян об’єднуються як способи забезпечення законності та дис­ципліни

Класифікація способів забезпечення законності й дисципліни.

Виходячи з сьогоднішнього стану розвитку науки адміністра­тивного права найбільш доцільною виглядає така класифікація способів забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні (рис 7 1)

Даючи узагальнену характеристику, необхідно передовсім зу­пинитися на визначеннях вказаних понять

Контроль - це організаційно-правовий спосіб забезпечення за­конності й дисципліни, що характеризується спостереженням і перевіркою правомірності діяльності об’єкта контролю та фактич­ної відповідності тих чи інших дій вимогам чинного законодавства

¹ Див Адміністративно право України Академічний курс Підручник У 2-х т Т 1 Загальна частина / Ред колегія В Б Авер янов (голова) - К Юридична думка, 2004 - С 347 348

Контроль

Нагляд

Звернення громадян

СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ І ДИСЦИПЛІНИ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ

Державний

Громадський

Пропозиції	і
	Заяви	Ч
		Скарги

Адміністративний Прокурорський

Прези­

дентський

Парла­

ментський

Органи міс­цевого само­врядування

О

Санітарний

Об’єднання

З боку орга­нів вико- навчої вла-

Пожежний

громадян

Професійні

спілки

Екологічний та ш

Судовий

Засоби масової інформації

Рис 7 1 Способи забезпечення законності й дисципліни в державному

управлінні

вом іромадяни України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, уста­нов, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їхніх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами і пропозиціями, що стосу­ються їхньої діяльності

У науковій та навчальній літературі нерідко трапляються пози­ції, згідно з якими контроль і нагляд - різнопорядкові поняття, нагляд є варіантом контролю, іноді їх об’єднують у рамках конт­рольно-наглядової діяльності тощо Водночас є реальні підстави вважати, що нагляд - це окремий спосіб забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні

Між контролем і наглядом є певна кількість відмінностей, ос­новні з яких

• відомча підлеглість - при контролі, як правило, є, при нагляді немає,

• можливість втручатися в оперативно-господарську та вироб­ничу діяльність для усунення виявлених вад (за контролю є, за нагляду немає),

• контроль здійснюється з погляду відповідності прийнятих актів чи вчинених дій законності й доцільності, нагляд - лише законності,

• застосування заходів адміністративного примусу (під час контрольних заходів практично немає, у здійсненні нагляду є до­сить ймовірним)

У науковій літературі останнім часом серед чинників, які впли­вають на забезпечення законності й дисципліни, вирізняють моні­торинг і аудит їх необхідно сприймати як допоміжні категорії в системі публічного управління «Застосування моніторингу пов’язу­ється з відстеженням ситуації чи процесу у сфері управлінської діяльності, аналізом впливу на суспільні відносини прийнятих управлінських рішень, правових актів При цьому перевагу мають такі «безконтактні» способи перевірок, як спостереження та ана­ліз, за допомоги яких суб’єкт робить власні висновки, оцінки і прогнози стану чи динаміки розвитку»^I Аудит же являє собою перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств, уста­нов та організацій