- •§ 3. Адміністративне право як галузь права, навчальна дисципліна та наука 29
- •§ 4. Співвідношення державного управління і державної виконавчої влади 62
- •§ 3. Адміністративне право як галузь права, навчальна дисципліна та наука.
- •§ 2. Предмет та метод адміністративного права
- •§ 3. Адміністративне право як галузь права, навчальна дисципліна та наука
- •§ 4. Система та джерела адміністративного права
- •§ 4. Співвідношення державного управління і державної виконавчої влади.
- •§ 2. Поняття та основні риси державного управління
- •§ 3. Принципи державного управління
- •§ 4. Співвідношення державного управління і державної виконавчої влади
- •§ 2. Поняття, структура та види адміністративно-правових норм
- •§ 3. Способи реалізації адміністративно-правових норм
- •§ 4. Адміністративно-правові відносини, їхні особливості
- •§ 2. Індивідуальні суб’єкти адміністративного права (громадяни України, іноземці, особи без громадянства)
- •§ 3. Державні органи та організації як колективні суб’єкти адміністративного права
- •§ 4. Недержавні органи та організації як колективні суб’єкти адміністративного права
- •§ 2. Державні службовці: адміністративно-правовий статус і класифікація посад
- •§ 3. Проходження державної служби
- •§ 4. Соціальне забезпечення та дисциплінарна відповідальність державних службовців
- •§ 1 Поняття і види форм державного управління § 2 Правові акти державного управління § 3 Поняття і види методів державного управління §4 Адміністративний примус
- •§ 1. Поняття і види форм державного управління
- •§ 2. Правові акти державного управління
- •§ 3. Поняття і види методів державного управління
- •§ 4. Адміністративний примус
- •§ 2. Контроль та його види
- •§ 3. Нагляд
- •§ 4. Звернення громадян
- •§ 1 Поняття, принципи та основні риси адміністративної відповідальності § 2 Поняття ознаки та склад адміністративного правопорушення § 3 Адміністративні стягнення
- •§ 4 Особливості адміністративно) відповідальності спеціальних суб’єктів § 5 Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб
- •§ 1. Поняття, принципи та основні риси адміністративної відповідальності
- •§ 2. Поняття, ознаки та склад адміністративного правопорушення
- •§ 3. Адміністративні стягнення
- •§ 4. Особливості адміністративної відповідальності спеціальних суб’єктів
- •§ 5. Особливості адміністративної відповідальності
- •§ 2. Принципи адміністративного процесу
- •§ 3. Структура адміністративного процесу.
- •§ 4. Юрисдикційні провадження
- •§ 5. Неюрисдикційні провадження
- •§ 2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки
- •§ 3. Основні напрями державного регулювання у сфері економіки
- •§ 2. Суб'єкти адміністративно-правового регулювання митної справи в Україні
- •§ 3. Митний контроль, його форми
- •§ 4. Митний режим, його види
- •§ 5. Відповідальність за порушення митних правил
- •§ 2. Адміністративно-правове регулювання у сфері транспорту і шляхового господарства
- •7. Адміністративно-правове регулювання шляхового господарства
- •§ 3. Адміністративно-правове регулювання у сфері зв’язку
- •§ 4. Державний контроль та нагляд у сфері комунікацій
- •§ 2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання в агропромисловому комплексі
- •§ 3. Державний контроль і нагляд в агропромисловому комплексі
- •§ 1 Загальна характеристика освіти як об’єкта адміністративно-правового регулювання
- •§ 2 Суб єкти адміністративно-правового регулювання у сфері освіти § 3 Основні напрями державного регулювання у сфері освіти §4 Державний контроль у сфері освіти
- •§ 1. Загальна характеристика освіти як об’єкта адміністративно-правового регулювання
- •§ 2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері освіти
- •§ 3. Основні напрями державного регулювання
- •§ 2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання
- •§ 3. Основні напрями державного регулювання у сфері науки
- •§ 2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері охорони здоров'я
- •§ 3. Основні напрями державного регулювання у сфері охорони здоров’я
- •§ 4. Державний контроль і нагляд у сфері охорони здоров’я
- •§ 2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері культури
- •§ 3. Державний контроль і нагляд у сфері культури
- •§ 3, Контроль у сфері оборони
- •§ 1 Організаційно-правові основи управління у сфері внутрішніх справ §2 Міліція повноваження та структура § 3 Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України
- •§ 1. Організаційно-правові основи управління у сфері внутрішніх справ
- •§ 3. Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України
- •§ 2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері юстиції
- •§ 3. Організація нотаріальної служби та діяльність адвокатури
- •§ 4. Реєстрація актів цивільного стану та діяльність державної виконавчої служби
- •§ 3. Основні напрями зовнішньої політики України
§ 2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері культури
Різноплановий характер діяльності у сфері культури, значна кількість об’єктів культури обумовлюють особливості державного регулювання у зазначеній сфері. Вплив держави здійснюється через певні органи та організації, серед повноважень яких виокремлюються у сфері культури. Як і у випадку з наукою, суб’єкти адміністративно-правового регулювання менше регулюють сам творчий процес, а значною мірою впливають на організацію діяльності у сфері культури, реалізують у ній державну політику. Класифікацію суб’єктів адміністративно-правового регулювання у сфері культури наведено на рис. 17.2:
Виконавчо-розпорядчі суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері культури.
Суб’єктиу повноваження яких визначено в Конституції України, здійснюють адміністративно-правове регулювання у сфері культури за рахунок утілення в життя відповідних норм Основного Закону держави. Водночас стосовно до інших наведених у класифікації суб’єктів необхідно зазначити таке.
Суб’єктиу повноваження яких визначено в інших норматив~ но-правових актах.
Міністерство культури і туризму України (далі - МКТ) - це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у сфері культури, туризму, а також державної
СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
У СФЕРІ КУЛЬТУРИ
Виконавчо-розпорядчі
Суб’єкти,
повноваження яких визначено в Конституції
України
Суб’єкти,
повноваження
яких визначено в інших нормативно-правових
актах
Кабінет Міністрів України
Міністерство культури і туризму України
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення
Державний комітет телебачення і радіомовлення України
Рада з питань інформаційної політики при Президентові України
Національна комісія
з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі
Державний комітет архівів України
Міжвідомча
рада з питань кінематографи
Академія
мистецтв України
Рис 17 2 Суб’єкти адміністративно-правового регулювання
у сфері культури
мовної політики, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України Основними завданнями МКТ є
участь у формуванні та забезпечення реалізації державної
політики у сфері культури, туризму, діяльності курортів, а також державної мовної політики;
участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту суспільної моралі;
координація здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до його компетенції;
сприяння створенню умов для задоволення національно- культурних потреб громадян України та українців, які проживають за межами України, збереженню і популяризації культурних надбань Українського народу; здійснення міжнародного співробітництва з питань, що належать до компетенції Міністерства (постанова Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1566 «Про затвердження Положення про Міністерство культури і туризму України»).
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) - це конституційний, постійно діючий колегіальний орган, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених законодавством.
Національна рада складається з восьми осіб. З них чотири члени Національної ради призначаються Верховною Радою України і чотири члени Національної ради призначаються Президентом України. Повноваження Національної ради доцільно розділити на три групи:
Наглядові.
Регуляторні.
Організаційні.
Стосовно першої групи повноважень - наглядових слід зазначити, що вони є провідними в діяльності ради і полягають у здійсненні нагляду за дотриманням вимог чинного законодавства телерадіокомпаніями. Більш детально наглядові повноваження цього органу буде розглянуто у наступному параграфі, присвяченому державному контролю і нагляду у сфері культури.
Регулятивні повноваження Національної ради зводяться до:
-ліцензування телерадіомовлення;
-ліцензування провайдерів програмної послуги;
участі у розробці та погодження проекту Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України і Плану використання радіочастотного ресурсу України у частині смуг радіочастот, виділених для потреб телерадіомовлення;
розробки умов використання та визначення користувачів радіочастотного ресурсу, виділеного для потреб телерадюмов- лення,
забезпечення і сприяння конкуренції в діяльності телерадю- організацій усіх форм власності відповідно до вимог законодавства, створення умов щодо недопущення усунення, обмеження чи спотворення конкуренції в телерадюінформаційному просторі,
ведення Державного реєстру телерадюорганізацій України
Прикладом, який характеризує здійснення Національною радою ключових регуляторних повноважень - ліцензування, є статистичні дані діяльності зазначеної ради від 1 листопада 2004 р по 1 лютого 2006 р I Протягом указаного звітного періоду теле- радюорганізаціям було видано 380 ліцензій на телерадюмовлення
а) телебачення - 270, а саме ефірне - 94, кабельне - 153, ефірно-кабельне -10, супутникове -13,
б) радіомовлення - 110, а саме ефірне - 74, супутникове - 4, проводове - 32
Організаційні повноваження Національної ради торкаються питань орі анізацп та перспектив розвитку телерадюмовлення, а саме
участь у розробці і реалізації державної політики у сфері телерадюмовлення,
розробка і затвердження Плану розвитку національного теле- радюінформаційного простору,
здійснення аналпу стану телерадюмовлення в Україні,
прийняття рішень про створення та розвиток каналів мовлення, мереж мовлення, телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу,
визначення порядку технічної розробки багатоканальних телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу, та порядку проведення конкурсів на технічну розробку, обслуговування та експлуатацію таких гелемереж,
замовлення розробки висновків щодо електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів мовлення,
сприяння включенню телерадюорганізацій України до світової о інформаційного простору і здійсненню їх діяльності В1ДПОВ1Д но до міжнародних стандартів,
узагальнення практики застосування законодавства у сфері
телерадіомовлення, участь у розробці пропозицій щодо вдосконалення законодавства у цій сфері;
здійснення співробітництва з питань телебачення і радіомовлення з міжнародними організаціями, з органами державної влади та неурядовими організаціями інших країн;
визначення порядку документування, формування, обліку та зберігання телерадіоорганізаціями копій (записів) програм і передач, що виходять в ефір, формування тимчасового архіву та архівного фонду телерадіоорганізацій відповідно до законодавства України;
створення та утримання державного архіву телебачення і радіомовлення України у порядку, встановленому законодавством (Закон України від 23 вересня 1997 р. № 538/97-ВР «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»).
Державний комітет телебачення і радіомовлення України (Держкомтелерадіо України) - це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію деро/савної політики в інформаційній та видавничій сферах, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
Основними завданнями Держкомтелерадіо України є:
участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах, державної політики у сфері захисту суспільної моралі;
міжгалузева координація та функціональне регулювання з питань діяльності інформаційної та видавничої сфер;
здійснення управління в інформаційній та видавничій сферах;
сприяння реалізації конституційного права на свободу слова, забезпечення розвитку інформаційної сфери, розширення національного інформаційного простору (Указ Президента України від
серпня 2003 р, № 920/2003 «Про Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України»).
Державний комітет архівів України (Держкомархів України) — це спеціально уповноважений гіентральний орган виконавчої влади
з питань формування державної політики у сфері архівної справи
і діловодства, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України. Міністр юстиції отримав повноваження стосовно спрямування та координації діяльності Держкомархіву України від 2005 р., коли було прийнято відповідні зміни до чинного законодавства.
Основними завданнями Держкомархіву України е:
участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері архівної справи і діловодства;
здійснення в межах повноважень, визначених законом, нормативно-правового регулювання відносин у сфері архівної справи
і діловодства;
визначення перспектив та пріоритетних напрямів розвитку архівної справи і діловодства;
контроль за діяльністю архівних установ і служб діловодства (Указ Президента України від 22 березня 2000 р. № 486/2000 «Про Положення про Державний комітет архівів України»).
Академія мистецтв України - це державна наукова організація, яка діє відповідно до законодавства України на самоврядній основі з метою забезпечення розвитку українського мистецтва, відродження національних традицій, проведення фундаментальних досліджень з історії становлення і розвитку художньої культури України.
Основними завданнями Академії є:
визначення пріоритетних напрямів наукових досліджень, залучення наукових і творчих працівників України до реалізації державних та міжнародних програм розвитку художньої культури;
проведення фундаментальних науково-теоретичних досліджень з проблем художньої творчості, історії і теорії українського мистецтва, художньої критики, мистецької освіти, естетичного виховання;
вивчення та узагальнення наукового і творчого досвіду діячів вітчизняної та світової художньої культури, популяризація наукових знань і творчих здобутків світового та національного мистецтва;
інтеграція і координація академічної, вузівської та галузевих мистецтвознавчих наук з метою розроблення засад державної політики у цих сферах тощо (постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 2000 р. № 977 «Про затвердження Статуту Академії мистецтв України»).
Консультативно-дорадчі суб’єкти адміністративно-правового
регулювання у сфері культури
Національна рада з питань культури і духовності - це кон- сультативно-дорадчий орган при Президентові України, основними завданнями якого є розроблення пропозицій з питань формування та реалізації державної політики у сфері культури і духовності, сприяння відродженню самобутності українського народу як важливого фактора утвердження єдності та міжнаціональної злагоди в суспільстві, сталого розвитку України, створення її гідного іміджу у світовому співтоваристві.
Виходячи з зазначеного Національна рада з питань культури і духовності
вивчає та аналізує стан розвитку культури і духовності в Україні, здійснює підготовку у межах своїх повноважень пропозицій щодо відродження традицій українського народу,
вносить у встановленому порядку пропозиції щодо формування національної стратеги створення цілісного інформаційно- культурного простору як одного з важливих консолідуючих факторів суспільства,
розглядає проекти законів, інших нормативно-правових актів з питань культури і духовності, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства з цих питань,
розробляє та вносить Президентові України пропозиції щодо всебічного розвитку і ефективного функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя, вільного розвитку етнічної, культурної, мовної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України, досягнення узгодженості у міжконфесійних питаннях, створення сприятливих умов для розвитку суспільної моралі і гуманізму, громадянської злагоди незалежно від світогляду людей чи їх віросповідання тощо (Указ Президента України від 7 лютого 2006 р № 112/2006 «Про Положення про Національну раду з питань культури і духовності»)
Рада з питань інформаційної політики при Президентові України - це консультативно-дорадчий орган при главі держави, який створений з метою повнішого забезпечення права громадян на інформацію, поліпшення координації діяльності органів державної влади у процесі розроблення і реалізації державної інформаційної політики
Основними завданнями Ради є
аналіз ситуації, що склалася в інформаційному просторі України,
попередній розгляд проектів нормативно-правових актів, що стосуються інформаційної сфери,
аналіз стану додержання законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України з питань інформаційної політики,
розроблення пропозицій та рекомендацій для органів державної влади з питань їх діяльності, спрямованої на забезпечення права громадян на інформацію та свободи діяльності засобів масової інформації, а також вдосконалення взаємовідносин органів держав- ноі влади та засобів масової інформації (Указ Президента України від З квітня 2001 р № 230/2001 «Про Раду з питань інформаційної політики при Президентові України»)
Національна комісія з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі - це консультагивно-дорадчий орган при Президентові України, створений з метою забезпечення узгодження діяльності органів державної влади, громадських організацій, засобів масової інформації, інших інститутів громадянського суспільства для утвердження в Україні свободи слова та розвитку інформаційної галузі, належного виконання зобов’язань України, що випливають з н членства в Раді Європи, ОБСЄ, інших міжнародних організаціях
Основними завданнями комісії є
підготовка пропозицій щодо виконання зобов’язань України, які випливають з її членства в Раді Європи, ОБСЄ, інших міжнародних організаціях, а також досягнення Україною відповідності політичній складовій Копенгагенських критеріїв 1993 року щодо набуття членства в Європейському Союзі в частині забезпечення стабільності та ефективності функціонування відповідних інститутів, які гарантують демократію, принципи свободи слова та розвиток засобів масової інформації та виконання відповідних положень Плану дій «Україна - Європейським Союз»,
проведення моніторингу ефективності реалізації законів та інших нормативно-правових актів щодо свободи слова та розвитку інформаційної галузі, їх відповідності стандартам Ради Європи, ОБСЄ, інших міжнародних організацій,
підготовка довідкових матеріалів з питань відповідності стандартам Ради Європи, ОБСЄ, інших міжнародних організацій,
опрацювання пропозицій щодо запровадження європейських стандартів в інформаційній галузі, зокрема щодо
реформування державних та комунальних засобів масової інформації,
створення та розвитку системи суспільних (іромадських) засобів масової інформації,
впровадження цифрового телебачення та інших новітніх інформаційних технологій,
розвиток українського сегменту мережі Інтернст,
вдосконалення системи підготовки та перепідготовки працівників засобів масової інформації (Указ Президента України від
червня 2006 р М> 493/2006 «Про Національну комісію з утвердження свободи ечова та розвитку інформаиптої галузі»)
Міжвідомча рада з питань кінематографії - це консультатив- но-дорадчий орган, що діє на громадських засадах при Міністерстві культури і туризму України з метою розгляду пропозицій що- до забезпечення виконання законодавства України про розвиток національної кіноіндустрп
Рада відповідно до покладених на неї завдань
розглядає найважливіші питання діяльності у галузі кінема- тої рафії,
розглядає пропозиції по вдосконаленню державної політики у галузі кінематографи,
розглядає пропозиції по державній підтримці вітчизняної кінематографи, а також участі засобів масової інформації у цьому процесі,
сприяє залученню інвестицій у сферу кінематографи,
сприяє здійсненню у встановленому порядку міжнародного співробітництва,
аналізує розвиток структури кіногалузі, розробляє пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правових актів з питань регулювання кінематографи (наказ Міністерства культури і мистецтв України від 1 квітня 2004 р № 194 «Про міжвідомчу раду з питань кінематографи»)