§ 3. Поняття і види методів державного управління

Разом із формами державного управління суттєву роль у про­цесі практичної реалізації виконавчої влади відіграють методи державного управління. Методи державного управління - це способи і засоби впливу органів державного управління чи посадових осіб на керовані об’єкти. У цілому метод державного управління дає можливість визначити як саме той чи інший су­б’єкт державно-владних повноважень здійснює свою повсякденну управлінську діяльність.

Ознаки методів державного управління:

• виражають цілеспрямований вплив органу державного управ­ління (посадової особи) на керований об’єкт;

• здійснюються в межах владних повноважень керівного суб’єкта;

• завжди опосередковані у відповідній формі державного управ­ління (правовій чи неправовій);

• можуть застосовуватись як окремо, так і в певній сукупності;

• вибір методу державного управління залежить від характе­ристики керованого об’єкта (форма власності, адміністративно- правовий статус тощо).

Методи державного управління є досить різноманітними, оскіль­ки різноманітними є суб’єкти та об’єкти державного управління, а також суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності органів виконавчої влади. Водночас у сьогоднішньому адміністра­тивному праві є можливість класифікувати існуючі методи держав­ного управління.

Розрізняють два критерії для класифікації методів державного управління і, відповідно, два варіанти класифікації (рис. 6.2):

Рис. 6.2. Види методів державного управління

Переконання - метод державного управління, що полягає в застосуванні способів впливу на свідомість і поведінку людей і проявляється у використанні роз’яснювальних і виховних заходів

із метою дотримання вимог чинного законодавства. Основними способами переконання є:

• роз’яснення завдань і функцій державного управління;

• виховання;

• навчання;

• агітація за підвищення рівня правової свідомості та правової культури громадян;

• пропаганда дотримання вимог чинного законодавства та пра­вомірної поведінки в цілому;

• обмін передовим досвідом.

Ідеологія державної політики повинна будуватися з урахуван­ням основної ролі саме переконання серед інших методів держав­ного управління. Досягнення соціально позитивних результатів повинно здійснюватися, насамперед, використанням указаного ме­тоду державного управління. Додержання встановлених правил поведінки повинно стати усвідомлюваною поведінкою для суб’єк­тів державного управління. Один із суттєвих результатів переко­нання як методу державного управління - створення громадської думки з конкретного питання державної політики, державного управління.

Заохочення - метод державного управління, що полягає в за­стосуванні способів впливу на свідомість та інтерес людей та проявляється у використанні моральних і матеріальних заходів із метою адекватного оцінювання правомірної поведінки. Заохочення може застосовуватися також і до юридичних осіб (безумовно, через вплив на свідомість та інтерес їхніх керівників). Основними спо­собами заохочення є:

• подяка;

• премія;

• грамота;

• нагорода;

• пільга;

• квота;

• спеціальний економічний режим тощо.

Заохочення базується на використанні природних людських психологічних особливостей. Йдеться про те, що рушійною силою багатьох дій для людини є стимул. Заохочення в цьому випадку і є тим стимулом, який змушує людину вчиняти правомірні дії, ко­рисні для держави і суспільства. У цілому заохочення можна по­ділити на: економічні (премії, пільги, квоти), організаційні (спро­щена процедура звітності), соціальні (подяка, грамота, нагорода, пільги, компенсації).

Для прикладу нагород як варіанта заохочення наведемо деякі положення щодо державних нагород. Державні нагороди України є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у роз­витку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті віт­чизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною.

Види державних нагород:

• звання Герой України;

• орден;

• медаль;

• відзнака «Іменна вогнепальна зброя»;

• почесне звання України;

• Державна премія України;

• президентська відзнака (Закон України від 16 березня 2000 р. № 1549-ПІ «Про державні нагороди України»).

Примус - це метод державного управління, що полягає в засто­суванні від імені держави способів впливу на свідомість і волю

з метою попередження та припинення правопорушень. Найчастіше вживаний варіант державного примусу - адміністративний буде детально розглянутий у подальшому параграфі цієї теми. У цілому ж слід зазначити, що методи переконання, заохочення та примусу не потрібно протиставляти один одному. їх гармонійне співіснування є гарантією якості здійснення державного управління.

Залежно від характеру впливу суб'єкта на об'єкт управління необхідно розрізняти методи:

а) прямого впливу (адміністративні) - методи державного управління, що полягають у прямому односторонньому владному впливі на об’єкти управління, за умови обов’язковості виконання винесених рішень. Приклади методів прямого впливу:

-встановлення обов’язковості вчинення чи заборони певних дій;

• здійснення контролю та нагляду;

• надання дозволу;

• здійснення реєстрації тощо.

Адміністративні методи державного управління на сьогодні є актуальними та затребуваними у мілітаризованих структурах, де здійснюване управління повинне бути чітким, зрозумілим, пря­мим, недвозначним. Результати саме таких методів управління є більш очікуваними та швидкими, держава значною мірою забезпе­чує втілення в життя намічених планів і завдань. Водночас необ­хідно зазначити, що в історії є чимало прикладів, коли неадекватне використання адміністративних методів управління приносило велику кількість проблем, недоліків, порушень. Радянський період існування нашої держави свідчить про наявність деяких ознак аб­солютизації адміністративних методів управління. Це призвело до формування командно-адміністративної системи управління, коли нерідко волюнтаристські управлінські рішення, не підкріп- лсні науковим і практичним обґрунтуванням, призводили до суттє­вих недоліків в роботі державних органів, підприємств, установ та організацій;

б) непрямого впливу (економічні) - методи державного управ­ління, що полягають у застосуванні опосередкованого впливу на об’єкти управління через створення механізмів стимулювання та зацікавленості.

Приклади методів непрямого впливу:

• пільгове кредитування;

• зменшення податкових зборів;

• інвестування тих чи інших напрямків діяльності;

• заохочення, стимулювання державних службовців.

Реалії сьогодення України свідчать про підвищення ролі та значення саме економічних методів державного управління. Це проявляється в можливості урахування матеріальних інтересів керованого об’єкта з боку керівного суб’єкта. У керованого об’єк­та з’являється можливість вибору того чи іншого варіанта поведінки, що свідчить про диспозитивний характер виникаючих правових відносин. Передусім методи непрямого впливу застосовуються у сфері державного управління економікою. За допомоги еконо­мічних методів орган державного управління здійснює вплив на ма­теріальні інтереси фізичної чи юридичної особи і цим досягає не­обхідної правомірної поведінки в інтересах держави та суспільства.