§ 3. Повноваження органів

конституційного контролю

В основу діяльності державних органів, узагальнено визначених як органи конституційного контролю, покладено пе¬ревірку правових актів на предмет їх конституційності. В краї¬нах, де прийнята американська модель конституційного контрою, зміст відповідної діяльності судів загальної юрисдикції фактич¬но зведений до такої перевірки.

Сфера діяльності конституційних судів зазвичай є значно ширшою, хоча, як зазначалось, титульною функцією будь-яко¬го конституційного суду виступає саме вирішення питань про відповідність основному закону (конституційність) визначених правових актів.

За умов австрійської моделі конституційного контрою до пра¬вових актів, конституційність яких може перевірятися, віднесе¬ні насамперед закони. Разом з тим, як правило, передбачено, що відповідний контроль може бути спрямований на перевірку ін¬ших нормативних, а також індивідуальних правових актів.

Подібно широким є коло правових актів, що становлять об'єкт конституційного контролю в країнах, де прийнята американська модель: у США суди можуть визнати неконституційними зако¬нодавчі акти федерації і штатів, а також акти будь-якого органу чи посадової особи виконавчої влади.

Особливості характеризують контроль щодо конституцій¬ності законодавчих актів у тих федеративних державах, де та¬кий контроль здійснюється органами, утворюваними на рівнях федерації та її суб'єктів.

У США контроль щодо конституційності федеральних зако¬нів і законів штатів здійснюють як федеральні суди, так і суди штатів. Між відповідним рішенням федерального верховного су¬ду стосовно конкретного закону окремого штату і рішенням су¬ду такого штату, яким оцінюється конституційність того самого закону, існує складний зв'язок, хоча майже завжди останнє сло¬во належить федеральному суду. До того ж встановлено поря¬док, за яким суди деяких штатів, якщо вони не вважають за мож¬ливе розглядати питання конституційності конкретних законів через їх значущість, передають ці питання на розгляд федераль¬ного верховного суду.

У Швейцарії контроль щодо конституційності законодавчих актів здійснює федеральний суд, і такому контролю підлягають тільки відповідні акти суб'єктів федерації—кантонів. Характер¬но, що федеральний суд перевіряє відповідність цих актів як конституції федерації, так і основним законам суб'єктів.

У федеративних державах, де прийнята австрійська модель, конституційні або аналогічні за характером юрисдикції суди су¬б'єктів федерації (де вони існують) уповноважені здійснювати контроль лише щодо актів самих суб'єктів.

Конституційний суд Росії уповноважений розглядати спра¬ви про відповідність основному закону держави конституцій або статутів суб'єктів федерації, а також частини законів та ін¬ших нормативних актів суб'єктів.

Конституційний суд ФРН може здійснювати контроль тіль¬ки щодо законодавства федерації. Але за визначених умов і у зв'язку з виникненням спорів з приводу розмежування компе¬тенції між федерацією та її суб'єктом він може перевіряти кон¬ституційність законодавства суб'єкта.

Американська модель передбачає тільки наступний консти¬туційний контроль, який здійснюють щодо чинних законів та ін¬ших правових актів. Однією з особливостей французької моделі виступає виключно попередній контроль, здійснюваний перед¬усім щодо прийнятих парламентом законів до їх підписання і оприлюднення президентом. Австрійська модель уможливлює як попередній, так і наступний контроль щодо законів та інших правових актів.

Як зазначалося, конституційний контроль може бути спря¬мований на перевірку інших, ніж закони, правових актів.

На відміну від США, де об'єктом перевірки на предмет кон-ституційності може бути максимально широке коло правових актів, у Франції орган конституційного контролю відповідно перевіряє лише закони і регламенти палат парламенту. За умов австрійської моделі до таких актів перш за все віднесені акти глави держави та акти уряду і лише іноді — акти центральних органів виконавчої і акти органів місцевого самоврядування (місцевих органів державного управління). В унітарних держа¬вах, одиницею (одиницями) устрою яких є територіальна авто¬номія, об'єктами контролю виступають акти органів автономії. В окремих країнах конституційний суд уповноважений здійсню¬вати контроль щодо рішень судів загальної юрисдикції.

Іноді об'єктом перевірки визнаються проекти актів про вне¬сення змін до конституції. В Азербайджані зміни до основного закону попередньо розглядаються конституційним судом на предмет доцільності їх внесення. При проведенні референдуму з питання внесення таких змін резюме відповідного висновку фіксується у бюлетені для голосування.

У Киргизстані конституційний суд надає висновок щодо внесеного жо парламенту проекту змін або доповнень до кон¬ституції. У випадку надання негативного висновку, відповідний проект може бути внесений повторно не раніше ніж через рік.

У Молдові конституційний суд «висловлюється» щодо про¬позицій часткової ревізії основного закону, а його висновки ма¬ють консультативне значення для парламенту. В Туреччині кон¬ституційний суд може перевіряти дотримання процедури вне¬сення змін до основного закону до набуття ними чинності.

Унікальний характер має досвід, за яким неконституційни¬ми можуть бути визнані прогалини у правовому регулюванні. У Португалії конституційний суд уповноважений «оцінювати і перевіряти невиконання конституції у зв'язку з відсутністю за¬конодавства, необхідного для реалізації конституційних норм» (ст. 283 Конституції). Встановивши факт неконституційності уна¬слідок прогалини в законодавстві, конституційний суд повідом¬ляє про це орган, у правотворчості якого виявлено відповідну прогалину.

Подібними повноваженнями наділений конституційний суд в Угорщині. При цьому тут орган конституційної юрисдикції встановлює строк, протягом якого необхідно ліквідувати «не¬конституційну прогалину».

Важливою особливістю діяльності конституційного суду в ряді країн є здійснення контролю за законністю різних підза-конних актів. В Європі відповідними повноваженнями наділе¬ний конституційний суд в Австрії, Азербайджані, Білорусі, Лит¬ві, Польщі, Португалії, Сербії, Словаччині, Хорватії і Чорногорії. У деяких країнах відповідний контроль здійснюють у процесі вирішення компетенційних спорів.

В Азербайджані і Білорусі конституційний суд уповноваже¬ний перевіряти відповідність актам президента актів уряду та деяких інших органів. Але такий підхід до визначення змісту компетенції органа конституційної юрисдикції є загалом неха¬рактерним.

В Албанії, Білорусі, Болгарії, Польщі, Сербії, Словенії і Че¬хії критерієм оцінки законів і підзаконних актів (в Угорщині і Чорногорії — тільки законів), здійснюваної конституційним су¬дом, визначена їх відповідність чинним міжнародним договорам, а у Сербії і Словенії — ще й загальновизнаним нормам міжнарод¬ного права.

Крім актів внутрішньодержавного права, конституційний контроль стосується чинних міжнародних договорів або (та) договорів, які ще не стали обов'язковими для конкретної дер¬жави. Зокрема, в Азербайджані, Албанії, Болгарії, Вірменії, Пор¬тугалії, Росії і Угорщині конституційний суд (в Естонії — найви¬щий суд загальної юрисдикції) перевіряє відповідність основно¬му закону міжнародних договорів до ратифікації або до надання згоди на їх обов'язковість в інший спосіб, а в Грузії, Латвії, Лит¬ві, Молдові, Польщі і Словаччині — чинні договори.

У Франції, якщо конституційна рада визначить невідповід¬ність основному закону конкретного міжнародного договору, він може бути ратифікований або затверджений тільки після вне¬сення необхідних змін до конституції.

Здійснюючи конституційний контроль, відповідний держав¬ний орган тлумачить основний закон. Таке тлумачення є ста-

348

Розділ IX

Суд як орган конституційного контролю

349

дією застосування цим органом положень основного закону у процесі з'ясування конституційності правового акта, що оспо¬рюється, або вирішення компетенційного спору чи при реаліза¬ції інших його повноважень. Щодо реалізації цих повноважень тлумачення виступає, по суті, як супутня дія.

Інший характер має офіційне тлумачення конституції, яке уповноважений здійснювати за спеціальною процедурою кон¬ституційний суд (конституційна рада) в Австрії, Болгарії, Азер¬байджані, Казахстані, Киргизстані, Молдові, Росії і Узбекистані. При цьому в Азербайджані і Узбекистані орган конституційної юрисдикції може офіційно тлумачити також закони. Офіційне тлумачення є обов'язковим для всіх без винятку суб'єктів пра¬ва, тобто має нормативно-правову природу.

До повноважень конституційного суду (конституційної ра¬ди) віднесене вирішення інших питань, які зазвичай не розгляда¬ються за умов американської моделі конституційного контролю.

У багатьох країнах конституційний суд уповноважений ви¬рішувати компетенційні спори. У зв'язку з цим предметом роз¬гляду найчастіше виступає розмежування повноважень вищих органів держави, функціонально співвіднесених із законодавчою і виконавчою владою (парламент, глава держави і уряд). В окре¬мих країнах конституційний суд уповноважений вирішувати ком¬петенційні спори між судами та іншими державними органами, а також між судами різних юрисдикцій. У федеративних держа¬вах конституційний суд розглядає справи щодо розмежуван¬ня сфер компетенції (відання) федерації та її суб'єктів, а також суб'єктів.

У ряді країн конституційний суд бере участь у процедурі до¬строкового припинення повноважень президента. Ступінь і фор¬ми такої участі в різних країнах можуть бути відмінними.

Як зазначалося, в Австрії, Албанії, Болгарії, Македонії, Сло¬ваччині, Угорщині, Хорватії, Чехії і ФРН конституційний суд розглядає справи за відповідним обвинуваченням президента і уповноважений приймати рішення про його усунення з посади. Прикметно, що названі країни (за винятком Хорватії) є парла¬ментськими республіками.

У Вірменії, Киргизстані, Литві, Монголії, Сербії, Таджики¬стані і Чорногорії парламент може ухвалити рішення про усу¬нення президента з посади на основі відповідного висновку кон¬ституційного суду.

В Азербайджані конституційний суд на основі висновку вер¬ховного "суду уповноважений ініціювати розгляд у парламенті питання про дострокове припинення повноважень президента.

У Грузії парламент може ухвалити рішення про усунення президента з посади, якщо конституційний суд підтвердив факт порушення президентом конституції і верховний суд засвідчив наявність в його діяннях ознак складу злочину, а в Росії — якщо верховний суд підтвердив наявність у діях президента складу злочину і конституційний суд підтвердив дотримання встанов¬леного порядку висування обвинувачення. У Казахстані рішен¬ня парламенту про усунення президента ухвалюється за наявнос¬ті відповідних висновків верховного суду і конституційної ради.

Виходячи з того, що у випадку усунення президента з поса¬ди відповідна особа може бути притягнена до кримінальної від¬повідальності, здійснювана верховним судом у процесі усунен¬ня президента кваліфікація її діянь буде, по суті, упереджуваль-ною для суду загальної юрисдикції, який має розглядати справу президента, зокрема, у першій інстанції.

В Азербайджані, Вірменії, Литві і Чехії конституційний суд (у Казахстані — конституційна рада) надає висновок щодо не¬здатності або неможливості здійснення президентом повнова¬жень через стан його здоров'я чи інші перешкоди. На основі цьо¬го висновку парламент уповноважений ухвалити рішення фак¬тично про вакантність посади президента.

Важливе значення мають повноваження конституційного суду щодо контролю за виборами і референдумами. Зміст таких повноважень за умов конкретних країн відмінний. Наприклад, у Молдові конституційний суд повинен підтвердити або не під¬твердити результати парламентських виборів і референдуму, в Киргизстані — президентських виборів, в Азербайджані — пре¬зидентських і парламентських виборів. У багатьох країнах кон¬ституційний суд вирішує спори щодо конституційності і закон¬ності проведення виборів або референдуму та їх результатів. Справи про оспорювання виборів і референдумів також упов¬новажена розглядати конституційна рада Франції.

В Іспанії і Португалії припускається оспорювання в консти¬туційному суді мандатів членів парламенту, а в Австрії, Болгарії, Греції, Грузії і Чехії орган конституційної юрисдикції вирішує питання позбавлення депутатського мандата, зокрема у зв'язку з порушенням вимоги несумісності. З іншого боку, у ФРН у кон¬

ституційному суді може бути оскаржене парламентське рішен¬ня про невизнання мандата новообраного депутата.

У Туреччині конституційний суд уповноважений позбавля¬ти члена парламенту недоторканості.

Згідно зі ст. 94 Конституції Білорусі президент, за виснов¬ком конституційного суду, може достроково припинити повно¬важення будь-якої з палат парламенту «у випадку систематич¬ного або грубого порушення» нею конституції. В Узбекистані при виникненні у парламенті «нездоланних перешкод, які загро¬жують його нормальному функціонуванню», або при «неодно¬разовому» ухваленні ним рішень, що суперечать конституції, президент «за узгодженням» з конституційним судом може роз¬пустити законодавчий орган (ст. 95 Конституції).

Відповідні повноваження конституційного суду і президен¬та в Білорусі та Узбекистані мають фактично дискреційний ха¬рактер.

У Молдові конституційний суд констатує існування перед¬бачених основним законом підстав розпуску парламенту, після чого повноваження останнього можуть бути достроково при¬пинені.

Вагоме значення мають повноваження конституційного суду у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина. Відповідну діяльність іноді характеризують як конституційний контроль за реалізацією прав і свобод. У багатьох країнах, де прийнято австрійську модель, такий контроль здійснюється за так званою конституційною скаргою.

Конституційна скарга — це правовий засіб ініціювання в органі конституційної юрисдикції (насамперед фізичною осо¬бою) спеціальної процедури захисту конкретного права, пору¬шеного актом, що виданий державним органом чи посадовою особою у системі виконавчої влади, або актом (рішенням) суду загальної юрисдикції. Нерідко конституційною скаргою ініцію¬ється визнання неконституційності відповідного акта.

Інститут конституційної скарги в різних країнах має особ¬ливості. У багатьох іспаномовних країнах передбачена подібна до конституційної скарги процедура «ампаро».

З іншого боку, в окремих випадках конституційний суд на¬ділений повноваженнями, наслідком реалізації яких може бути обмеження і навіть позбавлення прав. Згідно зі ст. 18 Основного закону ФРН кожний, хто використовує свободи думки, викла¬дання, зборів, об'єднань, таємницю листування, право власнос¬ті, право притулку та деякі інші права і свободи «для боротьби проти основ вільного демократичного ладу», може «втратити» їх за рішенцям конституційного суду.

У таких європейських країнах, як Азербайджан, Албанія, Вір¬менія, Грузія, Македонія, Молдова, Португалія, Румунія, Сер¬бія, Словаччина, Словенія, Туреччина, ФРН, Хорватія, Чехія і Чорногорія конституційний суд здійснює контроль щодо від¬повідності основному закону статутних і програмних докумен¬тів політичних партій (іноді — також інших об'єднань грома¬дян) та їх фактичної діяльності. За результатами такого контро¬лю орган конституційної юрисдикції уповноважений приймати рішення про заборону конкретної партії або про зупинення їх ді¬яльності.

Особливості реалізації повноважень державних органів, які здійснюють конституційний контроль, значною мірою визнача¬ються колом суб'єктів, що можуть його ініціювати. Як зазнача¬лося, за умов американської моделі питання перевірки консти-туційності застосовуваного правового акта ініціюються під час розгляду в суді загальної юрисдикції кримінальної або цивіль¬ної справи однією з сторін процесу. Такою стороною може ви¬ступати, зокрема, фізична особа (підсудний, позивач або відпо¬відач).

Фізична особа може ініціювати провадження також у кон¬ституційному суді. Проте в країнах, де прийнято австрійську або французьку модель, головними ініціаторами здійснення кон¬ституційного контролю виступають державні органи і посадові особи, передусім президент і уряд. У багатьох випадках відпо¬відними ініціаторами визначено певну кількість (групу) членів парламенту. У такій спосіб створено можливості для парламент¬ської опозиції оспорювати закони, які були прийняті всупереч її намірам.

Суттєвим є те, що навіть в одній країні коло суб'єктів, упов¬новажених звертатися до конституційного суду, різниться залеж¬но від питання, розгляд якого ініціюється.

За умов різних моделей конституційного контролю рішення державних органів, які його здійснюють, дещо відмінні за свої¬ми наслідками. Зокрема, правові акти або їх окремі положення, що визнані конституційним судом неконституційними, де-юре або де-факто скасовуються.

352

Розділ IX

У Киргизстані скасовуються на тільки закони чи їх окремі положення, що визначені конституційним судом неконститу¬ційними, а й інші нормативно-правові акти, які ґрунтуються на відповідних законах (ст. 85 Конституції).

У більшості країн, де прийнято американську модель, відпо¬відні судові рішення формально стосуються тільки конкретних справ. При цьому суд не скасовує оспорюваний правовий акт, але, визнаючи його неконституційним, відмовляється застосо¬вувати. Тому, наприклад, якщо верховний суд США визнав за¬кон неконституційним, цей закон не може бути застосований жодним судом.

Конституційний контроль виступає однією з найбільш дієвих гарантій щодо реалізації конституції як основного закону дер¬жави. До того ж такий контроль виконує важливу роль у забез¬печенні системності галузі конституційного права, а також внут¬рішньодержавного права в цілому.

Контрольні завдання

1. Визначте сутність конституційного контролю, охарактери¬зуйте його моделі.

2. Класифікуйте конституційний контроль.

3. Проаналізуйте порядок формування органів конституційно¬го контролю за умов його різних моделей.

4. Визначте і прокоментуйте повноваження конституційних су¬дів.