§ 2. Формування органів

конституційного контролю

Сутнісні характеристики конституційного контролю пов'язані з порядком формування органів, що його здійснюють.

За умов американської моделі судового конституційного конт¬ролю судді, як правило, призначаються главою держави. У СІЛА, де функціонують система федеральних судів і системи судів шта¬тів, суддів федерального верховного суду призначає президент за «порадою і згодою» сенату. В такому самому порядку призна¬чаються судді інших федеральних судів — апеляційних і окруж¬них, а також так званих спеціальних судів.

До складу верховного суду СІЛА входять голова (головний суддя) і вісім суддів. Усі вони, як і судді інших федеральних су¬дів, обіймають посади «доки їхня поведінка є бездоганною», тоб¬то по суті довічно (розділ перший ст. З Конституції).

Системи судів штатів характеризуються різноманітністю. У більшості штатів суддів обирає населення, в частині штатів призначає виконавча влада (губернатор) з санкції законодавчо¬го органу, в деяких призначає законодавчий орган штату. При¬значені судді зазвичай обіймають посади безстроково і звільня¬ються в разі досягнення визначеного віку, обрані судді обійма¬ють посади на строк чотири—шість років.

В Аргентині існують федеральні суди і суди суб'єктів феде¬рації—провінцій. Подібно до СІЛА, суддів федерального верхов¬ного суду також числом дев'ять призначає президент за згодою сенату. У такий самий спосіб заміщуються посади суддів інших федеральних судів. Усі вони обіймають посади безстроково і до досягнення сімдесяти п'яти років, після чого можуть бути при¬значеними повторно, але на п'ять років.

Порядок формування судів у різних провінціях є різним. При цьому функцію конституційного контролю здійснюють су¬ди частини провінцій.

У такій федеративній державі, як Канада, система судів по¬будована фактично за унітарним принципом. У зв'язку з цим рі¬шення будь-якого суду, що функціонує у суб'єкті федерації—про¬вінції, можна оскаржити в апеляційному порядку у федераль¬ному верховному суді. Кожний суд провінції може розглядати справи, що передбачають застосування федерального законодав¬ства, а суди, утворені на рівні федерації, уповноважені відповід¬но застосовувати законодавство провінцій.

Суддів верховного суду Канади призначає безстроково гене¬рал-губернатор, який діє «за порадою» прем'єр-міністра. Вікова межа для обіймання відповідних посад — сімдесят п'ять років. Важливим є те, що призначення на посади суддів верховного суду здійснюються з урахуванням федеративного устрою дер¬жави. Зокрема, троє суддів мають бути призначені від провінції Квебек.

Існують відмінності між порядками формування федераль¬них судів і судів провінцій, а також судів різних провінцій.

У Данії найвищим судом в єдиній триланковій системі судів є верховний суд, до складу якого входять вісімнадцять суддів, включаючи голову. Усіх суддів призначає монарх за поданням міністра юстиції, і вони обіймають посади до досягнення сімде¬сяти років.

У Швеції також у триланковій системі судів загальної юрис¬дикції найвищим визначено верховний суд у складі вісімнадця¬ти суддів (радників юстиції). Усіх суддів безстроково призна¬чає уряд.

В Японії до системи судів входять верховний суд, високі, районні (місцеві) і так звані сумарні суди. Верховний суд скла¬дається з п'ятнадцяти суддів, включаючи головного суддю. Го¬ловного суддю (голову верховного суду) призначає імператор за поданням уряду. Інших суддів верховного суду призначає уряд. Свої посади судді верховного суду обіймають до досягнення сім¬десяти років.

Важливою особливістю організації верховного суду Японії є своєрідна апробація призначень суддів під час парламентських виборів, здійснювана шляхом відповідного голосування. Якщо більшість виборців проголосує проти кого-небудь із суддів вер¬ховного суду, його повноваження припиняються. Відповідна про¬цедура застосовується кожних десять років. Суддів інших судів призначає уряд за списком, сформованим верховним судом. Усі вони обіймають посади протягом десяти років і можуть бути призначені повторно.

По-різному замішуються посади суддів у тих країнах, де функ¬цію конституційного контролю покладено на найвищий суд за¬гальної юрисдикції або його спеціальну палату чи колегію.

В Індії до складу федерального верховного суду входять го¬ловний суддя і не більше сімнадцяти інших суддів. Крім того, для вирішення конкретних питань до його складу можуть бути включені на правах так званих тимчасових суддів окремі судді верховного суду у відставці, а також судді найвищих судів шта¬тів. Постійних суддів верховного суду призначає президент, який з відповідною метою консультується з урядом і з самими суддя¬ми. Тимчасових суддів призначає головний суддя за погоджен¬ням з президентом. Судді верховного суду звільняються з посад у разі досягнення шістдесяти п'яти років.

В Ісландії верховний суд у складі дев'яти суддів формуєть¬ся президентом за пропозиціями уряду. Судді обіймають поса¬ди до досягнення загального пенсійного віку.

В Естонії голову державного (найвищого) суду призначає парламент за поданням президента. Інші судді цього суду також призначаються парламентом, але за поданнями самого голови су¬ду. До складу державного суду входить сімнадцять суддів (вклю¬чаючи голову), які обіймають посади безстроково.

У Швейцарії суддів федерального суду (всього тридцять) призначає парламент строком на шість років. При цьому діє ви¬мога представництва різних мовних груп населення (ст. 188 Кон¬ституції).

Значно відмінним видається порядок формування органів конституційної юрисдикції, який, до того ж, може суттєво різ¬нитися в різних країнах. В Австрії до складу конституційного суду входять голова, заступник голови і дванадцять інших суд¬дів, а також шість так званих резервних суддів. Голову консти¬туційного суду, його заступника, шість дійсних суддів і трьох ре¬зервних призначає безстроково президент за пропозицією уряду. Решту відповідних вакансій президент заміщує з числа канди¬датур, запропонованих палатами парламенту. Судді конститу¬ційного суду йдуть у відставку у віці сімдесяти років.

Конституційний суд ФРН складається з шістнадцяти суд¬дів, яких у рівній кількості призначають бундестаг і бундесрат строком на дванадцять років і без права бути призначеними по¬вторно. За неформальною угодою кожна з представлених у пар¬ламенті політичних партій може розраховувати на таке число місць у конституційному суді, яке відповідає її кількісному пред¬ставництву в палатах.

Особливістю організації конституційного суду ФРН є те, що він складається з двох сенатів (палат) з однаковою кількістю суддів. Один із сенатів займається розглядом справ, пов'язаних із захистом прав і свобод.

В Іспанії до складу конституційного суду, який також орга¬нізований як двопалатний, входить дванадцять суддів. Усі вони формально призначаються королем: по чотири за пропозицією кожної з палат парламенту, два — за пропозицією уряду, два — за пропозицією головної ради судової влади, яка виконує, зокре¬ма, функції судової адміністрації. Судді конституційного суду призначаються строком на дев'ять років, при цьому персональ¬ний склад оновлюється на третину кожні три роки. Голова кон¬ституційного суду призначається королем строком на три роки за поданням самого суду.

В Італії конституційний суд функціонує у складі п'ятнадця¬ти суддів. По п'ять суддів призначають президент, парламент (на спільному засіданні палат) й інші вищі суди. У розгляді обви¬нувачення проти президента, крім «ординарних» суддів консти¬туційного суду, мають брати участь шістнадцять членів, яких ви¬значають за жеребом зі списку, складеного парламентом (ст.135 Конституції). Судді конституційного суду призначаються на один дев'ятирічний строк. Голову конституційного суду обирають са¬мі судді строком на три роки.

У Португалії десятьох суддів конституційного суду призна¬чає парламент, а ще трьох — самі призначені судді (кооптація). Строк повноважень суддів конституційного суду — дев'ять ро¬ків, але припускаються повторні призначення на відповідні по¬сади. Голову конституційного суду обирають самі судді.

У Туреччині одинадцять суддів конституційного суду і чо¬тирьох заступників призначає президент, виходячи з пропози¬цій, які формулюють інші вищі суди та деякі професійні устано¬ви, зокрема рада з питань вищої освіти. Судді конституційного суду обіймають посади до досягнення шістдесяти п'яти років. Голову конституційного суду обирають самі судді.

На Мальті суддів конституційного суду числом три призна¬чає безстроково президент «за порадою» прем'єр-міністра, і во¬ни йдуть у відставку у віці шістдесяти п'яти років.

Не менш різноманітним є порядок (порядки) формування органів конституційної юрисдикції в постсоціалістичних і пост¬радянських країнах. Так, в Азербайджані, Киргизстані, Латвії, Литві, Македонії, Монголії, Угорщині, Узбекистані, Хорватії і Чорногорії членів відповідного органу (суддів) призначає пар¬ламент, у Польщі, Словенії і Таджикистані — нижня палата, а у Росії — верхня палата парламенту.

При цьому в Азербайджані, Киргизстані, Росії, Словенії, Таджикистані, Узбекистані і Чорногорії кандидатури пропонує (подає) президент, у Латвії — члени парламенту, уряд і верхов¬ний суд, у Монголії — члени парламенту, президент і верховний суд, у Литві — голова парламенту, президент і голова верховно¬го суду, а в Угорщині — спеціальна комісія, до складу якої вхо¬дять представники усіх парламентських фракцій.

Існують й інші порядки формування органу конституційної юрисдикції. В Чехії суддів конституційного суду призначає пре¬зидент за згодою верхньої палати парламенту, а у Словаччині президент здійснює відповідні призначення виключно з числа кандидатів, запропонованих парламентом.

У Молдові суддів конституційного суду в рівній кількості призначають парламент, уряд і вища рада магістратури, в Руму¬нії — президент і кожна з палат парламенту, у Білорусі — прези¬дент і верхня палата, в Болгарії — президент, парламент і збори суддів вищих судів загальної і адміністративної юрисдикцій, в Грузії і Сербії — президент, парламент і верховний суд.

У Вірменії більшу частину суддів конституційного суду (п'ять з дев'яти) призначає парламент, а меншу — президент, в Алба¬нії — навпаки.

Різним у постсоціалістичних і пострадянських країнах є кіль¬кісний склад конституційного суду. У Молдові до його складу входять шість суддів, у Латвії, Таджикистані, Узбекистані і Чор¬ногорії — сім, в Албанії, Боснії і Герцеговині, Вірменії, Грузії, Киргизстані, Литві, Македонії, Румунії і Словенії — дев'ять, в Угорщині — одинадцять, у Білорусі і Болгарії — дванадцять, у Словаччині і Хорватії — тринадцять, у Сербії і Чехії — п'ятнад¬цять, у Росії — дев'ятнадцять.

Різними визначені строки повноважень суддів (членів) кон¬ституційних судів: п'ять років у Таджикистані і Узбекистані, шість — у Молдові і Монголії, вісім — у Хорватії, дев'ять — у Болгарії, Грузії, Литві, Македонії, Польщі, Румунії, Сербії, Сло¬венії, Угорщині і Чорногорії, десять — в Азербайджані, Грузії, Латвії і Чехії, одинадцять — у Білорусі, дванадцять — в Албанії, Росії і Словаччині.

У Вірменії і Киргизстані судді конституційного суду призна¬чаються безстроково і можуть обіймати посади до досягнення сімдесяти років.

Нерідко не припускається призначення однієї й тієї самої осо¬би суддею конституційного суду ще на один строк. В Албанії, Болгарії, Литві і Румунії персональний склад конституційного суду оновлюється частково кожні три роки, чим забезпечується наступництво в діяльності цього органу.

За загальним правилом голову конституційного суду у від¬повідних країнах обирають на певний, порівняно обмежений строк самі судді. Проте у Вірменії голову призначає з числа суд¬дів парламент на пропозицію голови парламенту, а у Литві і Чор¬ногорії — на пропозицію президента.

У Словаччині відповідне призначення на власний розсуд здійснює президент, а у Польщі голову конституційного трибу¬налу президент призначає з-поміж кандидатів, запропонованих самим органом конституційної юрисдикції. У Білорусі голова конституційного суду призначається президентом за згодою верхньої палати парламенту, у Киргизстані — за згодою парла¬

менту, а в Таджикистані і Узбекистані голову призначає відпо¬відно нижня палата і парламент у цілому.

Особливості притаманні формуванню органу спеціалізова¬ного конституційного контролю за умов французької моделі. У Франції по три члени конституційної ради строком на дев'ять років призначають президент і голови палат парламенту, при¬чому кожні три роки з метою ротації персонального складу при¬значають по одному члену ради. До складу конституційної ради за власним правом і довічно входять також колишні президен¬ти. Голову конституційної ради призначає президент.

У Казахстані персональний склад конституційної ради фор¬мується президентом і палатами парламенту. Президент призна¬чає голову ради і ще двох її членів, а палати — по два члени. Строк повноважень призначених членів конституційної ради — шість років, але кожні два роки оновлюється половина її складу. Як і у Франції, тут довічними членами конституційної ради є колиш¬ні президенти.