Аденовірусні інфекції

Родина Adenoviridae поділяється на два роди: Mastadenovirus - аденовіруси ссавців, у тому числі понад 40 сероваріантів, що викликають захворювання у лю­дей, і Aviadenovirus - 14 сероваріантів, що спричиняють захворювання у птахів. Окремі серотипи (12, 18, 31) мають онкогенні властивості для деяких видів гри­зунів (сирійські хом'ячки). По відношенню до людини онкогенні властивості аде­новірусів не проявляються.

Аденовірусні інфекції виникають переважно у дітей від 6 місяців до 5 років, особливо у холодні пори року. Для них характерний розвиток респіраторного, кон 'юнктивального і кишечного синдромів. Найчастіше виникають тонзиліти, фа­рингіти, бронхіти, атипові пневмонії, риніти, катаральні і плівчасті кон' юнктиві- ти. Основні механізми зараження - повітряно-краплинний, контактно-побутовий, рідше - фекально-оральний.

Лабораторна діагностика. Більшість клінічних симптомів при аденовірус­них інфекціях подібні до інших респіраторних захворювань як вірусної, так і бак­теріальної етіології. У зв'язку з цим методи лабораторної діагностики мають ви­нятково велике значення.

Залежно від клінічних проявів захворювання матеріалом для дослідження служать мазки і змиви з носоглотки, харкотиння, зіскрібки з кон 'юнктиви, кров, ліквор, випорожнення. Матеріал потрібно взяти у перший тиждень хвороби, пе­ресилати і зберігати у замороженому стані. Досліджують і секційний матеріал - шматочки трахеї, бронхів, легень, кишечника, лімфовузлів.

Експрес-діагностику здійснюють за допомогою реакцій імунофлуоресценції та ензиммічених антитіл з метою індикації групових антигенів аденовірусів у епіте­ліальних клітинах носоглотки та кон 'юнктиви. При цьому виявляють характерні дрібнозернисті включення зелено-жовтого кольору в центральній частині ядер.

Кишкові аденовіруси, що викликають гастроентерити, виявляють у випорож­неннях хворих за допомогою прямої та імунної електронної мікроскопії (рис. 91), імуноферментного аналізу, ДНК-зондів і полімеразної ланцюгової реакції.

Виділення вірусів проводять на первинно- трипсинізованих і перещеплюваних культурах клітин (Неіа, НЕр-2, КВ та ін.), які чутливі до всіх сероваріантів аденовірусів. У звичайних умовах курячі ембріони і лабораторні тварини практич­но нечутливі до аденовірусів людини, тому біо­логічну модель виділення вірусів для діагности­ки не використовують.

_Рис. 91. Лд_{еновіруси}. ^{У к}у^льтур^{ах клітин ві}ру^{си виявляють за їх}

цитопатичною дією під світловим мікроскопом.

Уражені клітини округлюються, скупчуються у вигляді грон, в їх цитоплазмі вини­кає зернистість. Більш точним методом виявлення цитопатичної дії є досліджен­ня за допомогою люмінесцентного мікроскопа специфічних внутрішньоядерних включень у клітинах на покривних скельцях, забарвлених акридиновим оранжевим. Цей метод дозволяє через 1-2 доби виявити навіть поодинокі інфіковані клітини.

Ідентифікацію та типування виділених аденовірусів проводять за допомогою реакції нейтралізації в культурах клітин спочатку із сумішшю типоспецифічних сироваток, а потім і з кожною сироваткою тієї суміші, яка нейтралізувала цитопа- тичну дію. Останнім часом для типування аденовірусів широко застосовують ре­акцію гальмування гемаглютинації.

За здатністю аглютинувати еритроцити мавп і білих щурів аденовіруси поді­лили на 3 групи. До першої групи увійшли 9 сероваріантів (3, 7, 11, 14, 16, 20, 21, 25, 28), які аглютинують лише еритроцити мавп, до другої - 14 сероваріантів (8, 9, 10, 13, 15, 17, 19, 22, 23, 24, 26, 27, 29, 30), що викликають повну аглютинацію еритроцитів щурів, до третьої - 6 сероварів (1, 2, 4, 5, 6, 12), здатних лише частко­во аглютинувати еритроцити щурів. Спочатку за допомогою тесту гемаглютинації виділений аденовірус відносять до однієї з трьох груп, а потім в реакції гальму­вання гемаглютинації з типоспецифічними сироватками визначають серотип.

Серологічна діагностика аденовірусних інфекцій проводиться методом пар­них сироваток за допомогою РЗК та імуноферментного аналізу з будь-яким типом вірусів. Другу сироватку беруть на 18-20-й день захворювання. Діагностичне зна­чення має наростання антитіл в 4 рази і більше. При оцінці результатів реакцій потрібно враховувати можливість наявності антитіл в результаті широкої цирку­ляції аденовірусів серед людей. У сироватці крові, взятій у перші дні захворюван­ня, титр РЗК з аденовірусним антигеном складає 1:16. Особливо важливе значен­ня має раннє виявлення в сироватці хворих ^М, що свідчить про гострий перебіг хвороби. Тепер це найчастіше проводять за допомогою імуноферментного аналізу.