Парагрип

Віруси парагрипу за формою та ультраструктурою подібні до грипозних, але значно більші за розмірами. Діаметр сферичних форм - 150-300 нм. Зустрічають­ся також грушеподібні й гіллясті форми. Віруси містять однониткову лінійну не- фрагментовану "мінус" нитку РНК. Суперкапсидна оболонка має гемаглютинін і нейрамінідазу. Віруси містять 6-8 структурних білків, серед яких білки нуклео- капсиду - HN, P, L. Особливий білок М локалізується між нуклеокапсидом і су- перкапсидною оболонкою.

Віруси здатні аглютинувати еритроцити гвінейських свинок, курей, мавп і людини. Культивуються в перещеплюваних і первинних культурах клітин людини й мавп (HeLa, BHK-21, Vero, HEp-2, СМЦ), але погано розвиваються в курячих ембріонах. За антигенною будовою розрізняють 5 серотипів, які спричиняють різні респіраторні захворювання: гострі фарингіти, ларингіти, трахеобронхіти, пнев­монію, круп. Особливо тяжкий перебіг захворювань у дітей першого року життя.

Для вірусологічної діагностики парагрипозної інфекції досліджують слиз із задньої стінки глотки, нижніх носових ходів, автопсійний матеріал (тканини трахеї, бронхів, легень). Як правило, матеріал забирають у перші дні хвороби, що пов'язано з високою концентрацією віріонів у ньому. Забір проводять одночасно за допомогою 2-3 стерильних ватних тампонів, які пізніше занурюють в одну про­бірку з 5 мл розчину Хенкса та 5 % бичачого сироваткового альбуміну або грітої бичачої сироватки крові. Перед наступним виділенням вірусів тампони віджима­ють і видаляють з пробірки, і після відстоювання відбирають середню порцію рідини для подальшого дослідження. Присутню мікрофлору знищують додаван­ням по 500 ОД/мл пеніциліну і стрептоміцину, виримуючи пробірки протягом 30 хвилин при кімнатній температурі, і заражають моношари культур клітин. Матері­ал, який залишився, зберігають певний час при температурі -18 °С для повторно­го, у разі потреби, дослідження.

Довести наявність вірусів у культурах клітин можна через 2-4 дні за цитопа- тичною дією. При цьому спостерігається утворення симпластів з численними яд­рами, заокруглені контури клітин, культура набуває вигляду твердого сиру (ділян­ки відсутності клітин). З цією метою також широко використовується реакція ге- мадсорбції (РГ ), яку ставлять з еритроцитами гвінейських свинок. Починаючи з 6-8 дня культивування вірусів для індикації їх в культурі клітин можна викорис­тати РГА з еритроцитами гвінейських свинок.

Для типування парагрипозних вірусів використовують РН, РГГА, РЗК, РГГ_адс та інші. У реакції гальмування гемаглютинації використовують 0,7 % завись ерит­роцитів гвінейських свинок або людини. Слід звернути увагу, що чутливість ре­акції підвищується, якщо систему „вірусмісткий матеріал - противірусна діагно­стична сироватка" інкубувати при кімнатній температурі протягом 2 год або 18 год при 4 °С. Після додавання відповідних еритроцитів реакцію ще витримують при 22 °С протягом 1 год і оцінюють результати. Оскільки різні серотипи вірусів парагрипу мають спільні антигени імунологічні реакції ставлять, попередньо зро­бивши розведення діагностичних сироваток. Серологічний тип вірусу визначають за найбільшим титром діагностичної сироватки, яка дала позитивний результат.

Значного поширення набула для ідентифікації вірусів парагрипу РН, в якій результати оцінюють за гемадсорбцією. При її постановці спочатку витримують суміш інактивованих прогріванням при 56 °С 30 хв типо специфічних діагностич­них сироваток з виділеним вірусом протягом 2 год при кімнатній температурі. Потім заражають культури клітин, інкубуючи їх при 35 °С 4-5 днів, і додають завись еритроцитів гвінейських свинок. Після інкубації протягом 20 хв при тем­пературі 37 °С читають результати. При нейтралізації сироваткою вірусів пара- грипу не спостерігається адсорбції еритроцитів на поверхні клітин.

Серологічна діагностика проводиться з парними сироватками хворого, які одержують відповідно на початку захворювання і двома тижнями пізніше. Протя­гом цього часу першу сироватку зберігають у холодильнику в замороженому стані. Чотирикратний приріст титру антитіл визначають паралельно у двох рядах про­бірок, використовуючи стандартні методики постановки РГГА і РЗК.

Експрес-діагностика є достатньо інформативним методом, який дозволяє визначити віруси в досліджуваному матеріалі. З цією метою частину матеріалу, який було отримано для вірусологічної діагностики, центрифугують 5-7 хв при 1000 об/хв. Отриманий осад ресуспензують у 3-5 краплях надосадової рідини і готують з нього мазки. Їх обробляють імунофлуоресцентними сироватками і до­сліджують у люмінесцентному мікроскопі.

Спостерігаються циліндричні або полігональні клітини і заокругленої фор­ми лейкоцити. За умови наявності вірусів у клітинах з'являється характерне зеле­не світіння цитоплазми окремих клітин, у той час як клітини, що не містять вірусів, мають цегляно-червоний колір. Оцінити достовірність результатів дозволяє вив­чення контрольних препаратів.

До супернатанту, що залишився, додають пеніцилін і стрептоміцин в концен­трації 500 ОД/мл. Через 30 хв інкубації при температурі 18-20 °С матеріалом зара­жають культури клітин, які вирощуються заздалегідь на стерильних предметних скельцях, вміщених у пробірки. Культивують віруси у такому стані 24-72 год при температурі 35 °С, а потім скельця з культурою клітин промивають стерильним буферним розчином і висушують. Для фіксування використовують охолоджений до -20 °С ацетон (10-20 хв при кімнатній температурі), пізніше скельця висушу­ють і обробляють специфічними імунофлуоресцентними сироватками (пряма або непряма реакція імунофлуоресценції).

Визначити незначну кількість вірусів у будь -якому досліджуваному матері­алі можна, використовуючи методи генетичної діагностики, і, зокрема, полімераз- ну ланцюгову реакцію.