8. Випалювання вибухової речовини зі снарядів, мін і головних частин реактивних снарядів на відкритих майданчиках підривних полів

   1. Випалюванням ВР розряджати снаряди, міни і головні частини реактивних снарядів, призначених для передачі в народне господарство у вигляді металобрухту.

Випалювання ВР зі снарядів (крім кумулятивних) малих калібрів (менших 76 мм) проводити, як правило, у бронепечах. Роботи з випалювання ВР зі снарядів (мін) інших калібрів виконувати на відкритих майданчиках підривних полів.

Дозволяється випалювати ВР з осколкових снарядів малих калібрів (менших 76 мм) на майданчиках відкритим способом за дозволом регіональних органів Мінекології України.

2. Вигоряння вибухової речовини і подальше остигання корпусів снарядів, мін і головних частин реактивних снарядів продовжуються декілька годин і можуть супроводжуватися вибухами, тому роботи з випалювання боєприпасів слід починати після закінчення інших робіт і видалення всіх людей з підривного поля.

Проводити на підривному полі одночасно з випалюванням боєприпасів які-небудь інші роботи забороняється.

3. Снаряди, міни і головні частини реактивних снарядів, призначені для випалювання, повинні бути попередньо перевірені на відсутність у гнізді під підривач запальних стаканів, детонуючих пристроїв і холостих пробок. ВР повинна бути відкрита.

4. Роботи з випалювання вибухових речовин з боєприпасів проводити в такому порядку:

• укласти снаряди, міни і головні частини реактивних снарядів на майданчику випалювання;

• укласти перед гніздом під підривач пальний матеріал;

• прокласти порохову доріжку з нітроцелюлозного пороху;

• підпалити порохову доріжку електроспособом;

• після закінчення горіння розібрати корпуси боєприпасів;

• видалити шлак з камор корпусів снарядів, мін чи головних частин реактивних снарядів;

• перевірити камори корпусів боєприпасів на повноту вигоряння ВР;

• зняти з корпусів снарядів мідні (обтюрувальні) пояски;

• вивезти перевірені корпуси боєприпасів на майданчик зосередження і відвантаження металобрухту.

5. Боєприпаси, призначені для випалювання, укладати на майданчику в два рівнобіжних ряди гніздом один до одного; відстань між рядами — довжина снаряда.

Для того щоб ВР в процесі горіння витікала через гніздо, снаряди, міни і головні частини рекомендується укладати гніздом донизу під кутом 10—15° до поверхні майданчика.

Дозволяється також підвішувати боєприпаси на металевих поперечинах на висоті 20—30 см від землі гніздом під підривач донизу або укладати іншим способом, відпрацьованим на практиці і зафіксованим у комплекті документів на технологічний процес. За будь-яких способів укладання дотримуватися основної вимоги: гніздо снаряда, міни чи головної частини реактивного снаряда повинне бути відкрито протягом усього процесу вигоряння вибухової речовини.

Снаряди, міни і головні частини реактивних снарядів калібру до 100 мм укладати на випалювання не більш ніж у чотири ряди по висоті; калібру 100—152 мм — в один ряд по висоті і на відстані одного калібру один від одного; 120‑мм міни і бронебійні снаряди калібрів 100—152 мм — у два ряди по висоті. Снаряди більших калібрів випалювати по одній штуці за спеціально розробленою технологією. Снаряди із самоліквідацією через трасер (якщо він не вигвинчується) випалювати в бронепечах.

6. В одній закладці слід мати таку кількість снарядів, мін чи головних частин, щоб загальна маса ВР в них не перевищувала 150 кг, чи не більш одного виробу, якщо маса вибухової речовини в ньому перевищує 150 кг.

При підготовці декількох закладок для одночасного випалювання вони повинні бути відокремлені одна від одної не менше ніж на 5 м. Кількість закладок повинна бути не більше десяти, якщо випалювання проводиться на підривному полі, і не більш п'яти, якщо випалювання проводиться на підривному майданчику. У цьому випадку маса вибухової речовини в одній закладці не повинна перевищувати 60 кг.

7. Для запалювання ВР під час випалювання боєприпасів застосовувати, як правило, нітроцелюлозні порохи, що підлягають знищенню. За відсутності таких порохів використовувати сухі дерев’яні відходи, дрова чи відходи виробництва (промаслені ганчірки, папір і ін.).

Горючі матеріали укладати з таким розрахунком, щоб при їх горінні снаряди, міни і головні частини реактивних снарядів нагрівалися головним чином з боку гнізда під підривач. Нітроцелюлозний порох варто насипати перед гніздом доріжкою завширшки 20—30 см і заввишки 5 см.

Для більш надійного займання вибухової речовини до гнізда кожного снаряда, міни чи головної частини рекомендується насипати 10—15 г зерністого нітроцелюлозного пороху.

8. У тих випадках, коли боєприпаси, що підлягають випалюванню, споряджені сурогатними вибуховими речовинами (шнейдеритом, аматолом), що погано вигоряють, для підвищення інтенсивності горіння цих вибухових речовин необхідно укладати таку кількість дров та інших паливних матеріалів, що забезпечила б повне вигоряння вибухової речовини.

9. У випадку, коли на майданчику випалювання підготовлено кілька закладок, необхідно прокладати загальну порохову доріжку з відводами до кожної закладки.

Довжина порохової доріжки від місця запалювання до найближчої закладки в цьому випадку повинна бути не менше 10 м при електричному способі запалювання і 40 м при запалюванні за допомогою запалювального (жевріючого) гноту.

10. Періодичне спостереження за процесом випалювання здійснює черговий робітник чи сторож із бліндажа через перископ чи оглядові щілини. Спостерігати за ходом випалювання, знаходячись при цьому поза укриттям, забороняється. Черговий може залишити бліндаж тільки після того, як багаття згаснуть.

11. Огляд корпусів на повноту вигоряння вибухових речовин (на повноту розряджання) здійснюється, як правило, через 6—8 год. після запалювання. Перед тим як розбирати закладки, керівник робіт зобов'язаний особисто переконатися, що горіння ВР і паливних матеріалів на майданчику випалювання повністю закінчилося, а корпуси остигли.

12. Під час розбирання закладок усі корпуси боєприпасів, що піддавалися випалюванню, перевірити за допомогою щупа з кольорового металу на повноту вигоряння ВР. На перевірених корпусах контролер вибиває клеймо, встановлене комплектом документів на технологічний процес, що засвідчує повноту випалювання ВР.

Боєприпаси, у яких вибухова речовина вигоріла не повністю, піддати повторному випалюванню.

Випалені корпуси снарядів, мін і головних частин подавати до місця очищення камор корпусів від шлаку.

Після розбирання корпусів майданчик випалювання очистити від незгорілих залишків дров, вугілля, золи і підготувати до чергового завантаження.

Випалювання запальних і димових боєприпасів, споряджених фосфором, здійснювати за дозволом регіональних органів Мінекології України на спеціальних майданчиках, віддалених від інших майданчиків на 100 м. Після кожного випалювання верхній шар ґрунту з цих майданчиків на глибину 2—3 см видаляти, а потім на 2—3 см засипати майданчики піском. Забруднений грунт складувати відповідно до встановленого допуску регіональних органів Мінекології України.

13. Очищення камор снарядів, мін і головних частин реактивних снарядів здійснювати на пристосованих для цієї мети токарних верстатах чи верстатах типу АВРС, ГЧ, ГВ, а також за допомогою електродриля, шкребків чи металевих щіток.

Допускається використання пневмомолотків легкого типу.

Видалення шлаку з камор здійснювати витрушуванням чи продуванням їх стисненим повітрям.

Роботу виконувати в захисних окулярах.

14. Перед установкою корпусів снарядів, мін і головних частин реактивних снарядів на верстати очищення від шлаку робітник зобов'язаний ще раз перевірити їх на повноту випалювання ВР щупом з кольорового металу. Видаляти шлак з корпуса з невигорілими залишками вибухових речовин забороняється. Такі корпуси необхідно відбракувати і передати на повторне випалювання.

Особливу увагу під час огляду звертати на наявність не повністю згорілих шашок фосфору. Корпуси таких снарядів промивати водою.

15. Очищені від шлаку корпуси снарядів, мін і головних частин реактивних снарядів ще раз ретельно перевірити на повноту розряджання й очищення від шлаку візуальним оглядом.

Контроль за повнотою розряджання повинен бути організований таким чином, щоб цілком виключити можливість переплутування перевірених і неперевірених корпусів. Поєднання контролю повноти розряджання з виконанням будь-яких інших операцій забороняється.

Перевірені на повноту розряджання корпуси боєприпасів вивозити на майданчик зберігання металобрухту, де укладати штабелями гніздами під підривач у бік проходів. Гнізда перевірених корпусів не закривати.

16. Знімання мідних (обтюрувальних) поясків з корпусів боєприпасів здійснювати на механічних верстатах.

Знімання мідних (обтюрувальних) поясків здійснювати після контролю корпусів боєприпасів на повноту розряджання й очищення від шлаку.

Роботу зі знімання мідних (обтюрувальних) поясків здійснювати відповідно до технічних описів та інструкцій з експлуатації верстатів.