12. Паління на технічній території бази забороняється. Паління на адміністративно-господарській території допускається тільки в спеціально відведених і обладнаних для цього місцях.

8. Загальні вимоги до санітарно-технічних споруд і установок

   1. Вентиляція

      1. Виробничі і допоміжні приміщення незалежно від ступеня забруднення повітря повинні бути забезпечені вентиляцією, природною чи примусовою, улаштованою відповідно до вимог Санітарних норм проектування промислових підприємств та будівельних норм і правил.

      2. Вентиляційна система повинна бути в повній справності і утримуватися в чистоті. Огляд і очищення вентиляційних пристроїв проводять не менше трьох разів на місяць, про що роблять запис в журналі.

      3. Гранично припустимі концентрації отруйних газів, пари і пилу в повітрі робочої зони виробничих приміщень наведені в додатку 36.

      4. На всі існуючі і щойно прийняті вентиляційні установки складаються паспорти, до яких заносять результати технічних і гігієнічних випробувань.

      5. Усі вентиляційні установки як щойно обладнані, так і введені в експлуатацію після ремонту і реконструкції, піддаються приймальним інструментальним випробуванням з визначенням їх ефективності.

      6. Усі вентиляційні деталі з листової сталі, яка не має захисного покриття (цинкування, лудіння), повинні покриватися зовні й усередині антикорозійними речовинами.

      7. Металеві повітроводи повинні заземлюватися.

У місцях ізоляційних розривів (наприклад, вставок з текстильних рукавів) необхідно забезпечувати безперервність електричного кола шляхом установлення гнучкої металевої перемички.

8. Дросель-клапани, шибери, блоки, осі, люки і подібні елементи вентиляційних систем, які установлюються на витяжних повітроводах, що транспортують повітря, яке містить вибухо- чи вогненебезпечні пил і гази, а також якщо вони установлюються на припливних повітроводах чи на витяжних шахтах у межах приміщень з виділенням вибухо- чи вогненебезпечних пилу чи газів, повинні бути виконані з матеріалів і за конструкціями, що не дають іскроутворення. При цьому самі повітроводи виконуються з негорючих матеріалів і повинні мати пристрої для очищення (люки, розбірні з'єднання тощо).

У приміщеннях для роботи з відкритими димними порохами і піротехнічними сумішами повинна бути вентиляція ежекторного типу.

Вентилятори як припливних, так і витяжних вентиляційних систем, що обслуговують приміщення й окремі дільниці (камери) класу В-1 і В-1а, повинні мати вибухобезпечне виконання, а електродвигуни цих вентиляторів повинні бути вибухозахищеними.

У приміщеннях інших категорій допускається застосовувати вентилятори у загальнопромисловому виконанні. При цьому припливні вентилятори, установлювані поза приміщеннями класів В-1 і В-1а, допускається виконувати в загальнопромисловому виконанні за умови установки на подавальних ділянках повітроводів клапанів, що самозачиняються (обернених), які відключають (ізолюють) припливні установки від приміщень, які обслуговуються ними, при припиненні подачі повітря.

9. Забір зовнішнього повітря повинен здійснюватись на висоті не менше 2 м від поверхні землі.

Викид повітря в атмосферу з витяжних пристроїв повинен бути на відстані не менше 0,8 м від гребня даху.

Повітря, що викидається, не повинне забруднювати зони забору припливного повітря.

10. Повітря, яке видаляється відсмоктуванням, перед викиданням в атмосферу повинне очищатися від пилу.

В автомобільних гаражах відсмоктування повітря повинне проводитися на рівні 0,5 м від підлоги.

11. Під час влаштування місцевої витяжної вентиляції з камер для фарбування виробів методом повітряного розпилення (пульверизації) потрібно забезпечити гідрообезпилювання повітря, що відсмоктується.

1. Каналізація

   1. При видаленні і знежиренні стічних вод з виробничих і житлових будинків необхідно застосовувати неповну роздільну чи змішану систему каналізації.

   2. Залежно від місцевих умов і санітарної характеристики приймача стічних вод необхідно застосовувати такі схеми видалення й обробки стічних вод:

• каналізація з передачею стічних вод до існуючої каналізації сусіднього об'єкта;

• каналізація, що передбачає механічне, біологічне чи хімічне очищення.

1. Спуск неочищених стічних вод у відкриті водойми забороняється.

2. У кожному окремому випадку схема каналізації повинна бути обґрунтована санітарними і техніко-економічними показниками і погоджена з органами Держсанінспекції.

3. У випадку ізольованого (віддаленого) розташування окремих будинків від проектної чи існуючої каналізаційної мережі, а також у випадках застосування змішаної системи каналізації для всього містечка каналізація окремих будинків може здійснюватися самостійно з влаштуванням місцевих очисних споруджень.

4. За відсутності господарсько-фекальної каналізації за узгодженням з органами Держсанінспекції дозволяється спуск води від душових установок і умивальників до виробничої каналізації.

5. Тип місцевих очисних споруджень у кожному окремому випадку визначається в залежності від добового обсягу стічних вод та їхнього складу, а також у залежності від санітарних і гідрогеологічних показників.

6. При обробці лазне-пральних стічних вод варто застосовувати коагуляційні та дезінфекційні установки, відстійники, поля фільтрації та фільтраційні майданчики.

7. Відведення і спуск рідин, що можуть при змішуванні спалахнути чи утворити отруйні та вибухонебезпечні речовини, необхідно робити закритим способом з дотриманням спеціальних заходів безпеки, викладених у Санітарних нормах проектування промислових підприємств, згідно з дозволом органів Мінекології України.

8. Спуск виробничих стічних вод від ванн хімічної обробки виробів робити через спеціальні споруди чи лінії, виконані за проектами, узгодженими з органами Держсанінспекції та Мінекології України.

9. У виробничих приміщеннях гільзових та інших цехів, де за умовами технологічного процесу може розливатися рідина, підлоги повинні бути непроникними для рідин і мати ухил не менше 3° для стоку рідин до спеціальних збірників.

1. Повітро-компресорні установки

   1. Монтаж та експлуатація компресорних установок повинні здійснюватись відповідно до Правил обладнання компресорних установок.

   2. Компресорні станції необхідно розташовувати поблизу від основних споживачів стиснутого повітря в місцях, де може бути влаштоване забирання чистого повітря з урахуванням панівних вітрів.

   3. Усі компресорні установки продуктивністю 8 л/хв. чи з тиском 14,7 МПа і вище повинні встановлюватися в окремих приміщеннях, на фундаментах, не зв'язаних зі стінами будинку. Приміщення компресорних установок повинне бути не нижче II ступеня вогнестійкості.

   4. Повітрозбірник (ресивер) повинен установлюватися з тіньового боку поблизу будинку компресорної на фундаменті й фарбуватись у світлі тони.

   5. Компресорні установки для одержання стиснутого повітря, яке використовується для технологічних цілей, повинні мати пристрої для осушування повітря і прилади для контролю якості повітря відповідно до заданих параметрів.