10.1.7. Єдиний податок

Спрощена система оподаткування була введена у 1998р. Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів підприємницької діяльності” №727/98 від 03.07.1998р. Нині діє редакція цього Указу від 28.06.1999р. №746/99. Протягом часу її функціонування, спрощена система оподаткування для суб’єктів малого підприємництва набула значного поширення в Україні. Причинами цього стали такі чинники, як відносна простота нарахування та сплати єдиного податку, його зрозумілість для платників, врахування особливостей ведення господарської діяльності юридичними та фізичними особами, зниження податкового навантаження на них за рахунок невисоких ставок податку та відсутності необхідності ведення складного податкового та бухгалтерського обліку, що має місце при оподаткуванні на загальних підставах.

У таблиці наведено основні відомості щодо суб’єктів підприємницької діяльності (СПД), які мають право на сплату єдиного податку (ЄП) та його ставок.

Таблиця 10.2.

Критерії яким повинні відповідати суб’єкти підприємницької діяльності при сплаті єдиного податку

Показники	Юридичні особи	Фізичні особи
Критерії, за дотримання яких СПД можуть бути платниками ЄП: - кількість осіб, що перебуває у трудових відносинах із СПД	Середньорічна чисельність не повинна перевищувати 50 осіб	Не більше 10 осіб, включаючи членів сімей СПД, протягом року
- обсяг виручки за рік	Не більше 1 млн.грн.	Не більше 500 тис.грн.
Ставки ЄП	6% виручки за умови сплати ПДВ на загальних умовах; 10% виручки за умови включення ПДВ до складу ЄП	Від 20 до 200 грн. (встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації СПД). У випадку залучення найманих працівників (включаючи членів сімей платника ЄП) ставка податку збільшується на 50% її початкової суми за кожну особу, що перебуває із платником ЄП у трудових відносинах.

Єдиний податок сплачується у рахунок значної кількості загальнодержавних та місцевих податків і зборів (п.6 Указу №746/99):

- податку на прибуток підприємств;

- податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);

- плати (податку) за землю;

- збору на спеціальне використання природних ресурсів;

- збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

- збору до Державного інноваційного фонду;

- збору на обов’язкове соціальне страхування;

- відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

- комунального податку;

- податку на промисел;

- збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;

- збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

- внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

- внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

- плати за патенти згідно із Законом України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

Однак, не зважаючи на те, що у наведеному переліку присутній збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, набуття з 01.01.2004р. чинності Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058 від 09.07.2003р. потягнуло за собою суттєві зміни у спрощеній системі оподаткування.

Так, пунктом 1 ст. 14 цього Закону визначено в якості страхувальників щодо пенсійного страхування, в тому числі і юридичних осіб, що обрали спосіб оподаткування за спрощеною системою, а пунктом 2 ст. 17 встановлено обов’язок страхувальників нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі. Наведені норми Закону протирічать положенням п. 6 Указу Президента України. Крім того, пунктом 3 зазначеного Указу встановлено, що відділення Державного казначейства України перераховують 42% сплачених сум єдиного податку до Пенсійного фонду України. Однак, згідно внесеним 17.06.2004р. змінам до Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік”, зокрема, до ст. 55, суми єдиного податку у повній мірі належать до доходів загального фонду місцевих бюджетів. Крім того, пункт 4 ст. 18 Закону „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” містить положення про те, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. Таким чином, правова колізія, яка, на перший погляд має місце, насправді не існує: згідно норм права, більш пізній закон відміняє більш ранній. Тому у цьому випадку пріоритет по відношенню до Указу Президента України має Закон „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” як закон спеціальний та пізніше прийнятий.

Отже, податковий тиск на платників єдиного податку – юридичних осіб зростає за рахунок покладання на них обов’язку щодо сплати страхових внесків (32% від фонду оплати праці) до Пенсійного фонду України.

Що стосується платників єдиного податку – фізичних осіб, то тут ситуація дещо інша. Пенсійний фонд України своїм листом від 12.01.2004р. №211/04 надав роз’яснення з цього питання, суть якого полягає в тому, що такі суб’єкти підприємницької діяльності сплачують внески до Пенсійного фонду України у складі єдиного податку до часу введення в дію законодавчих актів, що врегульовуватимуть дане питання. Слід зазначити, що таким чином сплачуються внески як за фізичну особу – суб’єкта підприємницької діяльності, так і за осіб, що перебувають з нею у трудових відносинах, включаючи членів сім’ї. Разом з тим, для врахування в страховий стаж періоду роботи на умовах сплати єдиного податку, такий суб’єкт може здійснити доплату до Пенсійного фонду до розміру мінімального страхового внеску. Нині він становить 32% від мінімальної заробітної плати (205 грн.), що дорівнює 65,60грн.

Визначення необхідної суми доплати визначається виходячи із ставки єдиного податку та його частки (42%), яка перераховується Держказначейством до Пенсійного фонду.

Наприклад, платником єдиного податку – фізичною особою, сплачується податок за ставкою 100 грн. Частина, що перераховується Держказначейством до Пенсійного фонду становить Мінімальний страховий внесок становить 65 грн. 60 коп. Тоді розмір доплати складе 23,60 грн. (65,60 грн.-42,00 грн.)

Немає потреби здійснювати доплату тим платникам єдиного податку, ставка податку у яких перевищує 156 грн. (у випадку відсутності осіб, що перебувають з таким платником податку у трудових відносинах). Адже при перевищенні цієї суми, 42%, які перераховуються до Пенсійного фонду Держказначейством, становлять суму, більшу від мінімального страхового внеску.