14.2.Оцінка фінансового стану сільськогосподарського підприємства та його виробничо-фінансових результатів

14.2.1.Фінансовий стан сільськогосподарського підприємства, його складові та методичні підходи до оцінювання.

Необхідність ефективного ведення бізнесу у ринкових умовах вимагає від його власників і менеджменту постійно поновлювати власну господарську діяльність, забезпечувати конкурентоспроможність підприємства на товарному й фінансовому ринках, стабільну платоспроможність і потребу в ресурсах у необхідних обсягах та відповідної якості. Зазначені умови можна забезпечити через досягнення стійкого фінансового стану підприємства, який, в свою чергу, не можливий без ефективності діяльності. Тобто, існує міцний взаємозв’язок і взаємний вплив ефективності господарювання та фінансового стану підприємства. Тому аналіз фінансового стану має важливе значення в оцінці та прогнозуванні агробізнесу.

Фінансовий стан – це ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами, раціонального їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями.

Виходячи із сутності поняття „фінансовий стан” його основними характеристиками слід вважати фінансову стійкість, платоспроможність, ліквідність, прибутковість і рентабельність, ділову активність на товарному ринку та фінансовому ринках, а також майновий стан. Узагальнюючою характеристикою фінансового стану виступає здатність підприємства залучати додаткові фінансові джерела на позиковому й інвестиційному ринках й оцінюється за рівнем його кредитоспроможності та інвестиційної привабливості.

В оцінках ефективності ведення бізнесу фінансовий стан підприємства вивчається за допомогою фінансового аналізу. В традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод оцінки та прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Основною метою фінансового аналізу є отримання обмеженого числа найбільш важливих інформативних показників, що об’єктивно й точно характеризують фінансовий стан підприємства, його прибутки та збитки, зміни у структурі активів і пасивів, розрахунки з дебіторами й кредиторами тощо.

Основними функціями фінансового аналізу для цілей ефективності бізнесу є:

• об’єктивна оцінка фінансового стану підприємства;

• визначення чинників, що обумовили формування основних характеристик фінансового стану;

• виявлення й мобілізація резервів поліпшення фінансового стану;

• обґрунтування ефективних управлінських рішень щодо поліпшення фінансового стану та підвищення ефективності господарської діяльності.

Аналіз фінансового стану підприємства здійснюють безпосередньо, пов’язані з його результатами, менеджери, власники бізнесу, кредитори і опосередковано зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації - аудиторські фірми, біржі, органи місцевого самоврядування, преса, профспілки тощо.

Залежно від нижченаведених класифікаційних ознак фінансовий аналіз поділяється на:

організаційна форма проведення – внутрішній і зовнішній;

обсяг оцінок – повний і тематичний;

об’єкт аналізу – по підприємству загалом, структурній одиниці або підрозділу (центру відповідальності), або окремій фінансовій операції;

період проведення досліджень – попередній, поточний і ретроспективний;

Метод фінансового аналізу – це система теоретико-пізнавальних категорій, регулятивних принципів дослідження фінансової діяльності суб'єктів господарювання й наукового інструментарію.

У свою чергу, категорії фінансового аналізу – це найбільш загальні, ключові поняття даної науки. Принципи фінансового аналізу регулюють процедурну сторону його методології й методики. До них відносяться: системність, комплексність, регулярність, наступність, об'єктивність тощо. Науковий інструментарій (апарат) фінансового аналізу – це сукупність загальнонаукових і конкретно-наукових способів дослідження фінансової діяльності господарюючих суб'єктів.

В процесі оцінок використовують методи математико-статистичні, економетричні, економічної кібернетики й програмування, дослідження операцій й теорії прийняття рішень й інші. Усі методи фінансового аналізу можна поділити на формалізовані, в основі яких лежать чіткі формалізовані аналітичні залежності, і неформалізовані, засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні.

Крім методів вирізняють системи фінансового аналізу. Здебільшого таких систем виділяють п’ять:

а) горизонтальний аналіз – передбачає порівняння показників у динаміці;

б) вертикальний аналіз – ґрунтується на вивчені структури досліджуваних явищ;

в) порівняльний аналіз – включає порівняння досліджуваних показників з нормативами, аналогічними показниками інших підприємств, середньогалузевими, середньорайоними показниками тощо;

г) коефіцієнтний аналіз – передбачає визначення відносних величин, що характеризують різні сторони діяльності підприємства;

д) інтегральний аналіз – дозволяє вивчити взаємозв’язки між окремими явищами та сформувати комплексні узагальнюючі показники.

Фінансовий аналіз часто розглядається як аналіз фінансової звітності підприємства, бо основу інформаційної бази для оцінки фінансового стану підприємства складають показники фінансової звітності, головним чином, форм № 1 „Баланс” і №2 „Звіт про фінансові результати”.

Поряд з тим, в аналізі використовують інформацію про технічну підготовку виробництва, нормативні та планові показники, дані обліку тощо.

Основними вимогами, що висуваються до інформації у фінансовому аналізі є: значимість, повнота, достовірність, своєчасність і зрозумілість.

В додатку А наведено приклад фінансової звітності умовного підприємства, по якому проілюстровано застосування методичних підходів до аналізу фінансового стану суб’єкта господарювання.