14.1.2. Показники ефекту.

Загальний економічний результат (ефект) від діяльності малого, середнього та крупного бізнесу на селі можна визначити одним або кількома показниками. Краще, якщо показник один, але максимально враховує всі види ефекту.

Для суб'єкта підприємницької діяльності важливим показником результату (ефекту) є загальний дохід, отриманий ним упродовж певного періоду. Стосовно сільськогосподарських підприємств такий період, як правило, становить рік.

У кінцевому підсумку, загальний дохід суб'єкта малого, середнього і крупного бізнесу на селі за певний період у ринкових умовах характеризується обсягом збільшення його економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, що зумовлюють зростання власного капіталу (крім зростання капіталу через додаткові інвестиції за рахунок власників). При цьому:

Е1= К2 - К1 , (14.2)

де Е1 – загальний доход суб'єкта малого, середнього або крупного бізнесу на селі в ринкових умовах;

К1 і К2 – власний капітал суб'єктів малого, середнього та крупного бізнесу відповідно у попередньому і звітному періодах (без капіталу, що збільшився за період у результаті додаткових внесків власників бізнесу до статутного фонду підприємства).

Показник ефекту, що характеризується приростом капіталу, набув поширення у ринкових економіках країн з розвиненим фондовим ринком. Інвестори вкладають кошти у цінні папери з метою збільшення капіталу, що досягається за умови придбання цінного паперу за мінімальною ціною і продажу його за вищою.

У показнику доходу (Е1) відображається економічний ефект, який у процесі перерозподілу фінансових результатів використовується власниками бізнесу (дохід на вкладений капітал), працівниками підприємства (заробітна плата, премії), державою (податки та збори до державних фондів) і органами місцевого самоврядування (місцеві збори та податки). Отже, у створенні нормальних умов ведення малого, середнього та крупного бізнесу на селі мають бути зацікавлені не тільки його власники, а й працівники підприємства, держава та органи місцевого самоврядування.

Суб'єктів малого, середнього та крупного бізнесу на селі також цікавить доход, що залишається у них до розподілу і визначається, передусім, різницею між загальним доходом (виручкою) від реалізації продукції (Д) та витратами на її виробництво (В):

Е₂ = Д - В (14.3)

При визначенні показника економічного результату діяльності малого, середнього або крупного бізнесу на селі доцільно застосовувати окремі його різновиди.

Загальний варіант формули (14.3) може застосовуватися для визначення показника ефекту від виробництва товарної продукції в особистих господарствах сільського населення, які не є юридичними особами.

Якщо у формулі 14.3 до “В” включаються витрати на заробітну плату й амортизацію, то економічний ефект (Е₂) характеризується сумою прибутку (П), тобто Е₂ = П. Цей показник доцільно застосовувати в оцінках ефективності більшості сільськогосподарських та інших підприємств, які мають власні основні засоби і виплачують заробітну плату працівникам. Зазначене стосується також реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) або їхніх правонаступників, які орендують майно, що становить пайові фонди колишніх членів цих КСП. У даному разі у складі витрат відображається не амортизація, а орендна плата.

В умовах ринкової економіки прибуток розглядають як узагальнюючий показник фінансового результату господарської діяльності підприємств, зокрема малого, середнього та крупного бізнесу на селі. Розрізняють прибуток бухгалтерський і економічний. Чистий обліковий (бухгалтерський) прибуток визначається різницею між вартістю реалізованої продукції (послуг) і сумою витрат на виробництво цієї продукції, а економічний прибуток – різницею між чистим обліковим (бухгалтерським) прибутком і нормальним прибутком; нормальний прибуток характеризується розміром прибутку на капітал у вигляді відсотка.

Отже, економічний прибуток виникає тоді, коли загальна виручка перевищує суму витрат підприємства на її одержання і виплат власникам бізнесу нормального відсотка на вкладений ними капітал.

У малому бізнесі на селі, зокрема у фермерських господарствах, їх власники є основними або і єдиними виконавцями робіт, які проте не одержують зарплату. У даному випадку показник чистого доходу фермерського господарства (Е₃) містить можливу заробітну плату, наприклад, фермера або членів його сім’ї, а також економію витрат за нарахуваннями на заробітну плату. При цьому:

Е₃ =П + 3', (14.4)

де 3' – умовна заробітна плата фермера і членів його сім’ї з умовними нарахуваннями на неї.

У агро бізнесі, що здійснюють юридичні особи, приймають участь наймані працюючі. Їх ефект вимірюється заробітною платою та іншими вигодами, які вони отримують від підприємства, наприклад, пільги на продаж продукції за собівартістю, утриманню дитячих садків, надання агротехнічних послуг тощо.

Можливість застосування суб'єктами малого бізнесу на селі методів прискореної амортизації зумовлює доцільність використання в оцінках різновиду показника чистого грошового потоку (загального ефекту), що характеризується сумою прибутку і амортизації (Е4).

Е₄ = П + А, або Е₄ = Д - (В - А). (14.5)

При цьому амортизація розглядається як умовні витрати, що зараховуються до собівартості продукції і забезпечують повернення власникам бізнесу інвестицій, здійснених у попередні періоди на суму амортизації зменшується база оподатковуваного прибутку.

Слід враховувати, що при застосуванні методів прискореної амортизації обсяг показника загального ефекту буде заниженим, що може спричинити неправильний висновок про порівняно нижчий рівень ефективності бізнесу. Тому для забезпечення зіставності показників ефект (Е₄) визначають за формулою 14.3, збільшивши його на суму додатково нарахованої амортизації порівняно з базовим методом.

При потребі формули 14.4 і 14.5 об'єднують, тоді ефект характеризується сумою грошового потоку Е5:

Е5 =П + 3 + А. (14.6)

Формула 14.6 придатна для оцінок ефективності сільськогосподарських виробничих кооперативів власники якого працюють в ньому і зацікавлені в максимізації загального ефекту кооперативу та їх домогосподарств.

Внаслідок трансформації відносин власності в сільському господарстві значна частина об’єктів реорганізованих колективних сільськогосподарських і майнових підприємств є власністю фізичних осіб, які передали землю й майно в оренду підприємствам-правонаступникам КСП та іншим користувачам.

Ефект орендодавця – орендна плата: з метою врахування інтересів держави використовується показник орендної плати до сплати з неї податку, а орендодавця – орендної плати після оподаткування, тобто сума, яка використовується власником об’єктів оренди.

В оцінках ефективності агробізнесу та вибору варіантів форми господарювання та особливостей орендних відносин до формули 14.6 можна включити суму орендної плати. Цей показник модифікованого доходу відображає спільні економічні інтереси власників землі й майна, підприємства-орендаря та його працюючих. При цьому слід мати на увазі наступне: орендовані основні засоби обліковуються поза балансом, а тому амортизація на них не нараховується; розмір орендної плати визначається за взаємною згодою орендодавця й орендаря; економічно доцільно, щоб орендна плата включала такі складові, як сума на відтворення зносу орендованого майна в розмірі амортизації, доход на капітал власників землі й майна і витрати власників майнових об’єктів спільної власності на ведення спільних справ. На практиці середні ставки орендної плати за землю складають 1,5%, а майно – 1,0-1,3% від їх вартості, а тому не забезпечують ні мінімального рівня доходу на капітал ( приблизно 4%), ні відтворення майна (6,5-7,0) ні витрат на ведення спільних справ. Тобто, селяни недоотримують доходи на їх земельний і майновий капітал, переданий ними в оренду.

При визначенні потрібного розміру економічного ефекту за даними звітності важливо правильно встановити суми доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, інших активів) і витрат. Останні характеризують зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або скорочення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).

Суб'єктам малого, середнього і крупного бізнесу на селі доцільно застосовувати цей показник у разі їх кризового стану. Він свідчить про фінансову можливість підприємства відповідати за зовнішніми зобов'язаннями у кризовому стані, тобто можливість на певний час зберегти підприємство від банкрутства.

Проте в оцінюванні ефективності підприємницької діяльності найважливіше значення має доход, що залишається у підприємців для використання після вирахування відповідних податків, зборів, знижок тощо, тобто прибуток після оподаткування (чистий прибуток). Цей показник ефекту характеризує вартість, яку реально одержують власники бізнесу чи суб'єкти підприємницької діяльності й можуть використовувати на виробничі потреби або вилучати з бізнесу.

Умови ведення бізнесу на селі постійно змінюються. Тому суб'єкти підприємницької діяльності щороку вирішують питання щодо можливості розширення або скорочення масштабів бізнесу (обсягів виробництва продукції), що пов’язано відповідно з додатковими інвестиціями або вилученням капіталу.

Оцінку економічної ефективності малого, середнього та крупного бізнесу на селі доцільно здійснювати з урахуванням інтересів:

- власників бізнесу (підприємств, селянських або фермерських, господарств), а також потенційних інвесторів чи власників інвестиційних ресурсів - підхід інвестора;

- суб'єкта підприємницької діяльності або менеджерів підприємства - комерційний підхід;

- держави або органів місцевого самоврядування - загальноекономічний підхід;

• працюючих.

У разі вступу України до ЄС буде визначатися ефективність її аграрного бізнесу з огляду на інтереси учасників ЄС.

У конкретних випадках сторона, яка оцінює економічну ефективність малого і середнього бізнесу на селі, використовує показники ефективності, що найбільше відповідають її економічним інтересам та враховують вимоги критерію ефективності. Наприклад, власники бізнесу і потенційні інвестори надають перевагу чистому прибутку, члени сільськогосподарського кооперативу, що працюють у ньому, – сумі прибутку і заробітної плати, органи державної влади й управління – прибутку до вирахування з нього податків, нарахувань і зборів. Фермерів і власників селянських господарств цікавить, насамперед, відповідно фермерський доход і доход селянського господарства.

На рівні держави в якості загальнодержавного показника обчислюють ефект в аграрній сфері, що характеризує створений тут валовий внутрішній продукт або валову додану вартість.

У зазначених та інших можливих випадках на основі результатів аналізу економічної ефективності діяльності підприємств малого, середнього та крупного бізнесу на селі приймається рішення, що найкраще відповідає інтересам сторони, яка здійснює оцінку.

В оцінках ефективності ведення крупного бізнесу, заснованого на засадах кооперації та інтеграції, слід враховувати кінцевий ефект від реалізації кінцевої продукції кооперативних чи інтегрованих формувань, зокрема фінансово - аграрно - промислових. Оцінка загального кінцевого ефекту по сукупності учасників крупного бізнесу дозволяє порівняти рівень ефективності бізнесу кожного учасника, що дасть їм змогу приймати рішення щодо удосконалення економічних взаємовідносини між ними шляхом встановлення справедливого (з врахуванням вкладу учасників у бізнес) порядку розподілу кінцевого ефекту.

Для розвитку бізнесу найбільш бажаним є рішення щодо його збереження і розвитку на основі додаткових інвестицій або підтримки наданням певних пільг через економічні механізми державного регулювання. Загальноекономічний підхід в оцінках ефективності ведення малого, середнього та крупного бізнесу на селі має забезпечуватися в усіх випадках. Дані щодо ефекту підприємницької діяльності й витрат на зазначені цілі використовують при визначенні показників ефективності.