На покриття непередбачених витрат:
а - перший підхід; б - другий підхід
Така диференціація дозволяє визначити ступінь ризику, пов'язаного з кожною категорією витрат, що потім можна поширити на окремі етапи проекту.
Цей підхід забезпечує достатній контроль за непередбаченими витратами, однак необхідність використання великого числа даних і багаторазових оцінок дозволяє застосовувати його тільки для відносно невеликих проектів. При цьому підході резерв на непередбачені витрати визначається тільки за тими видам витрат, які ввійшли в початковий кошторис.
При формуванні і витраті резерву необхідно враховувати наступне:
непередбачені витрати включаються в бюджет як самостійна стаття і затверджуються відповідальним керівником;
резерв не повинен використовуватися для компенсації витрат, понесених унаслідок незадовільної роботи;
усі випадки використання резерву повинні реєструватися, періодично про них повинні готуватися звіти разом з іншою інформацією про вартість проекту.
Після виконання роботи, для якої виділений резерв на покриття непередбачених витрат, слід порівняти плановий і фактичний розподіл непередбачених витрат і на цій основі визначити тенденції використання непередбачених витрат до завершення проекту. При цьому невикористана частина виділеного резерву на покриття непередбачених витрат може бути повернута в резерв проекту.
Контрольні запитання
1. Значення невизначеності при здійсненні підприємницької діяльності.
2. Основні фактори невизначеності і ризику, її зв'язок із ризиком.
3. Сутність і зміст ризиків у підприємницькій діяльності.
4. Збитки від ризиків та варіанти можливого співвідношення прибутку і ризику.
5. Чинники та джерела підприємницького ризику. Класифікація ризиків.
6. Критерії та показники підприємницького ризику
7. Поняття області ризику і коефіцієнта ризику. Характеристика областей ризику. Ідентифікація областей ризику в діяльності підприємства.
8.Основні положення методу оцінки фінансової стійкості. Умови його застосування.
9. Суть квантифікації. Кількісними методами оцінювання ризиків.
10. Превентивні заходи, способи нейтралізації та мінімізації негативних наслідків можливих ризиків
11. Сутність страхування ризику. Механізми зниження ризику.
12. Розподіл і об'єднання ризику як методи його зниження.
13. Сутність диверсифікації ризику.
14. Хеджування ризику та резервування коштів як метод його зниження. Поняття ф'ючерса й опціону.
14. Економічна ефективність малого і середнього бізнесу на селі та її оцінювання
14.1. Критерій, методи і показники ефективності
14.1.1. Критерій ефективності.
Питання ефективності є ключовими для будь-якого бізнесу, зокрема й аграрного. Невизначеність майбутніх умов бізнесу та їх постійна зміна, наявність значних ризиків, необхідність залучення різноманітних ресурсів, а також конкурентна боротьба та інші чинники, зумовлюють складність питань ефективності для осягання й оцінювання. Проте розглядати їх необхідно у всіх випадках, оскільки відсутність ефективності може призвести до повної або часткової втрати бізнесу. Бізнес і неефективність несумісні.
У процесі формування ринкових відносин в аграрній сфері виникли нові форми підприємництва, зокрема фермерські й селянські господарства, господарські товариства різних видів, сільськогосподарські виробничі й обслуговуючі кооперативи, селянські спілки та інші формування, що склали основу сучасного малого, середнього і крупного бізнесу на селі. Значну частину товарної продукції сільського господарства в Україні виробляють підсобні господарства населення, які також є специфічним представником малого бізнесу на селі.
Кожна форма підприємницької діяльності має свої особливості формування потоку доходів і витрат та економічні інтереси (пріоритети) співвласників. У зв'язку з цим об'єктивно оцінити економічну ефективність діяльності суб'єктів малого і середнього бізнесу на селі можна, виходячи з інтересів співвласників бізнесу, завдань аналізу та із застосуванням найбільш придатних для конкретної форми підприємницької діяльності методів і показників аналізу.
Економічна ефективність є загальною економічною категорією для будь-якого виду підприємницької діяльності. Вона визначається зіставленням економічного результату (вигод від бізнесу) з витратами на досягнення цього результату. Зазначений критерій (основний принцип, мірило) повною мірою стосується й суб'єктів малого, середнього та крупного бізнесу на селі, що здійснюють діяльність з метою максимізації своїх економічних результатів і мінімізації витрат, пов'язаних з їх одержанням. Отже, слід розрізняти поняття “ефект” і “ефективність”. Ефект – загальна сума вигод від бізнесу, а ефективність – частка від ділення ефекту на витрати, здійсненні з метою одержання цього ефекту.
Критерій економічної ефективності відображають такою формулою:
Е → max
К
е
═ (14.1)
В → min
де Ке – критерій економічної ефективності;
Е – економічний результат (вигода або ефект), що максимізується;
В – витрати на досягнення економічного результату, що мінімізуються.
Критерій економічної ефективності потребує застосовування в оцінках вигод і витрат малого та середнього бізнесу на селі загальноекономічного підходу. Згідно з ним під ефектом слід розуміти всі прямі, сукупні й непрямі вигоди, які одержують суб'єкти підприємницької діяльності та суспільство від малого, середнього та крупного бізнесу на селі. До складу витрат входять усі витрати, які здійснюються у процесі діяльності підприємств. Наприклад, від діяльності такого бізнесу, крім його вигод, суспільство, зокрема, одержує податки, податкові збори, нарахування тощо, які для бізнесу є витратами; додаткові робочі місця у сільській місцевості, для створення яких держава мала б профінансувати спеціальну програму. Водночас з метою стимулювання малого, середнього і крупного бізнесу на селі держава може надати товаровиробникам певні пільги через податкові, кредитні, амортизаційні, митні та інші механізми. Ці пільги збільшують вигоди, які отримують суб'єкти підприємницької діяльності, але у макроекономічному аспекті є витратами суспільства. Зазначені й інші аналогічні випадки слід враховувати при визначенні відповідно ефекту і витрат.
Через не збігання вигод і витрат у часі критерій економічної ефективності вимагає врахування минулих, теперішніх і майбутніх витрат і вигод. Тому економічний результат і витрати слід привести до теперішньої або майбутньої вартості.
Економічний ефект від діяльності малого, середнього і крупного бізнесу на селі тісно пов'язаний із соціальними наслідками. Нерідко відмова від ведення бізнесу призводить до негативних соціальних наслідків, подолання яких потребує майбутніх витрат. У цьому випадку продовження бізнесу забезпечує ефект у розмірі економії майбутніх витрат. Тому такі збитки бізнесу можуть бути компенсовані бізнесу стороною, яка у майбутньому змушена буде понести зазначені витрати.
Нескоординована діяльність малого, середнього, а особливо крупного, бізнесу на селі може призвести до негативних екологічних результатів, тобто екологічного забруднення (ерозії земель, засолення ґрунтів, забруднення водойм тощо). За економічною сутністю екологічне забруднення в агро бізнесі – це витрати, які його суб’єкти агро бізнесу поклали на когось без їхньої згоди. Наприклад, орендар, який надмірно використовує орендовані земельні ділянки селян і не здійснює витрат на поновлення гумусу в ґрунті, покладає ці витрати на власників ділянок, які після закінчення терміну оренди одержують землю нижчої якості та вартості, а відповідно зазнають збитків через зниження майбутньої орендної плати від наступного орендаря. Такі випадки можуть бути, зокрема, при надмірному насиченні сівозмін посівами соняшнику.
Критерій ефективності має наскрізний характер, а тому його слід дотримуватися на всіх рівнях оцінок: бізнес-проект, підприємство, група (об’єднання) суб’єктів агро бізнесу, регіон і держава загалом.
Отже, якщо в розрахунках економічних вигод і витрат малого, середнього та крупного бізнесу на селі враховуватимуться всі витрати і вигоди суспільства, а також буде забезпечуватися їх зіставність, то умови критерію економічної ефективності будуть дотримані.