5.2. Критерії малого бізнесу

Під поняттям “критерій” слід розуміти мірило для визначення, оцінки предмета, явища; ознаку, взяту за основу класифікації. Яким би не було визначення критерію, як і визначення малого бізнесу, треба відмітити, що він має важливе значення в економіці країн з ринковою економікою. Більшість з цих країн використовують цей термін, маючи на увазі невеликі магазини, ресторани, кафе, страхові агентства та інші дрібні підприємства. В США, наприклад, щоб розмежувати малий бізнес з великим та середнім, існує закон про малий бізнес (1953 р.). У 1958 р. до нього була внесена поправка, яка чітко розмежувала параметри малого бізнесу, що було необхідно для надання малим фірмам кредитів на умовах, значно вигідніших, ніж для великого бізнесу. В законі, зокрема, зазначається, що мала фірма – це таке підприємство, яке існує і функ-ціонує незалежно, його власник незалежний від інших суб’єктів підприємництва, воно не домінує в своїй галузі бізнесу.

Всі фірми США залежно від кількості найманих працівників і у відповідності до критеріїв АМБ поділяються на п’ять категорій: найменші (1–24 чол.), малі (25–99), проміжні (100–499), великі (500–999), дуже великі (1000 і більше працівників).

Що ж до сільського господарства, то американські економісти поділяють ферми на категорії, використовуючи критерії за сумою реалізованої ними продукції (обсяг продаж, тис. дол.):

I (до 10 тис. дол.) – за умови проживання фермера в сільській місцевості;

II (від 10 до 40) – дрібні селянські ферми;

III (від 40 до 250) – сімейна ферма;

IV (від 250 до 500) – велика сімейна ферма;

V (понад 500) – суперферма.

Підводячи українських фермерів під американську класифікацію, можна констатувати, що вони займають перші дві категорії і складають основу малого агробізнесу.

У малому бізнесі крім розмірів є ще й інші критерії та відмітні риси. Менеджер (власник) у малих фірмах незалежний і звітує тільки перед самим собою. Більшість малих фірм належить одній особі (сім’ї), а також може бути організованою за принципом товариства (партнерства). У більшості випадків фермер є менеджером, фінансистом, технологом і власником.

Ця форма підприємництва дуже важлива для пенсіонерів, інвалідів, вдів та інших верств населення, які не можуть знайти роботу, яка б їх задовольняла, і бажають працювати на дому.

У нас часто сперечаються, що важливіше для економіки країни: малий, середній чи великий бізнес? Відповідь на це питання досить проста: необхідний і той, і інший. Ось чому в економічно розвинутих країнах малий, середній і великий бізнес тісно зв’язані між собою, співіснують, доповнюючи один одного.

Про могутність малого бізнесу США свідчать, наприклад, наступні цифри. На 1000 жителів цієї країни припадає понад 40 суб’єктів малого бізнесу, тоді як в цілому по Україні – 4,8, а в сільському господарстві – 1,4 суб’єкта малого бізнесу. Якщо в 1982 р. на всіх малих фірмах було зайнято 47,8 % американської робочої сили, то у 2000 р. – 63,1%. Їх фінансовий обіг склав понад 50 % загального обсягу продаж, а частка у валовому національному продукті (ВНП) країни досягла 48%. Американські економісти справедливо відмічають, що якщо кістяком економіки країни є великі корпорації, то її мускулами і в значній мірі мозком – малий бізнес, який приводить у рух великий бізнес.

Які ж можливості надає малий бізнес? В багатьох випадках люди, які володіють і займаються власною справою, мають більше стимулів працювати з ініціативою, самовіддачею, одержують більше економічних і психологічних винагород і заохочень, ніж ті, що працюють, за наймом.

Щоб розібратися з суттю малого бізнесу, його критеріями, слід перш за все, правильно оцінити можливості для цієї форми підприємниц-тва, виходячи із реальних умов і конкурентних обставин. Методика започаткування власної справи має такий вигляд: “визначення ринку – фінансування – функціонування”. Ця проста на перший погляд методика має практичне значення і в умовах реформування відносин власності на селі та формування підприємств ринкового типу. Так, формування малих форм в період реформування відносин власності на селі є надзвичайно складним і стосується трьох проблем:

– продовольчої безпеки і фізичного виживання сільського населення, яке пов’язується зокрема з ключовими питаннями доступності ринку, необхідністю розвитку агробізнесу при зниженні або припиненні виплат заробітної плати працівникам переважною кількістю сільськогосподарських підприємств;

– проблеми екологічної безпеки, протидії деградації земель і сіль-ського середовища тощо;

– проблеми сталого економічного розвитку і підвищення рівня зайнятості сільського населення при зниженні безробіття, мотивації підприємництва в сільському господарстві у різних формах господа-рювання.

При виборі сфери малого бізнесу майбутні бізнесмени в різній формі вимушені відповісти на слідуючі питання:

– Чи підходить для мене цей вид бізнесу?

– Чи підхожу я до цього виду бізнесу?

– Який конкретно вид бізнесу вибрати?

– Що привабливіше (доцільніше) – заснувати нову фірму чи придбати вже діючу?

– Яку вибрати організаційну форму бізнесу (одноосібне володіння, партнерство, мале підприємство, фермерство чи кооператив)?

– Як налагодити взаємостосунки з органами місцевої влади та місце-вого самоврядування?