- •1. Поняття геополітика та основні підходи до його визначення.
- •2. Геополітика та політична географія. Основні парадигми політичної географії.
- •3. Поняття політичного ландшафту.
- •4. Геополітичне поле та його різновиди.
- •5. Державна територія як поняття сучасної геополітики.
- •6. Кордон: визначення, види, функції, проблема якості.
- •7. Поняття національного інтересу в американській геополітичній традиції.
- •8. Французька геополітична школа про поняття національного інтересу.
- •9. Національна безпека: концепція та геополітичні чинники.
- •10. Механізм реалізації державних інтересів та його компоненти.
- •11. Баланс сил як поняття геополітики.
- •12. Теорія війни к. Клаузевіца як теоретична передумова виникнення класичної геополітичної думки.
- •14. Географічний синтез людської історії л. Мєчнікова.
- •15. “Органічна школа” ф. Ратцеля.
- •16. Ф. Ратцель про опозицію суші та води.
- •17. Геополітичні погляди р. Челлена.
- •18. Концепція морської могутності а. Мехена.
- •19. Х. Макіндер про географічну вісь історії. Арон про схеми Маккіндера, про їх ідеологічні наслідки
- •20. Французька школа географії людини.
- •21. Концепція “Серединної Європи” ф. Наумана.
- •22. Теорія континентального блоку к. Хаусхофера.
- •23. К. Хаусхофер про опозицію широтної і довготної експансії та її геополітичні наслідки.
- •24. Концепція Остленду в німецькій геополітичній школі.
- •25. Основні німецькі геополітичні теорії (після Другої світової війни)
- •26. Геополітична концепція к. Шмітта.
- •27. Поняття Росії-Євразії в російській політичній географії.
- •28. Континент Євразії та його географічні і культурно-історичні виміри.
- •29. Теоретичні передумови євразійства.
- •30. Євразійська концепція м. Трубецького та місце „української проблеми” в ній.
- •31. Доктрина Монро та її геополітичний сенс.
- •32. Геополітика н. Спайкмена та с. Коена.
- •33. Основні поняття та положення атлантизму
- •34. Принцип обмеженої війни у концепції атлантизму.
- •35. Євразійська геостратегія атлантизму з. Бжезінського.
- •36. Сценарії розвитку сучасної російської геостратегії
- •38. Велика Європа ж. Тіріара.
- •39. Ж. Парвулеско про геополітичні підстави єдиної Європи.
- •40. Й. Лохаузен про геостратегічне значення Перської затоки.
- •41. Європейські пріоритети сучасного атлантизму.
- •42. Офіційний Ватикан про єдину Європу.
- •43. М. Фуше про геополітичні контури та провідні мотиви “будування” Європи.
- •44. Р. Гріффтіс про основи єдиної Європи
- •45. Постмодерні засади сучасної геополітики.
- •46. Форми та сценарії насилля у сучасному світі. Поняття соцієтальної безпеки.
- •47. Передумови виникнення та головні напрями сучасної глобалістики. Глобалістика та концепція “сталого розвитку”.
- •48. Теоретичні аспекти сучасних глобалізаційних процесів.
- •50. Геополітика та геоекономіка. Геоекономіка та проблема національної безпеки.
- •51. Геополітична концепція мондіалізму. Ж. Атталі „Лінії горизонту”.
- •52. Арон про можливі образи світ.Уряду.
- •53.Великодержавність та її сценарії
- •54. Сучасний світ.Порядок.Проблеми та підходи
- •55. Концепція світ.Порядку Рим.Клубу
- •56. Бодуен про осн.Фактори світ.Порядку
- •57. Ж. Бодуен про основні концепції розвитку "третього світу".
- •58.Геополітична модель світового порядку 3. Бжезінського та нова стратегічна концепція Атлантичного союзу.
- •59. Концепція світ.Порядку Кіссінджера
- •60. Хантінгтон про цивіл.Аспекти світ.Порядку
- •61. «Розколота цивілізація» та поняття уніполя
- •62. Гексагональна модель світ.Порядку
- •63.Прагматизм як геополітична концепція сучасної Росії.
- •64. Україна в сучасних американських геополітичних концепціях
- •65. Головні вектори сучасної української геостратегії
- •66. Геополітичний сенс Кримської проблеми
- •67 Історичне обгрунтування геополітичних пріоритетів України у працях Михайла Грушевського
- •68. Геополітичні інтенції політико-географічних розвідок Степана Рудницього
- •69. «Всеукраїнська трилогія» Юрія Липи та її геополітичний сенс
- •70. Концепція нац. Безпеки Укр.
- •71. Суч. Цивілізаційна геополітика. Проблеми та перспективи розв.
- •72. Мілютін «Критичне досл. Значення воєнної географ. Та воєнної статистики»
- •73. Тойнбі «Світ і Захід»
- •74. Трубецькой «Європа і людство»
- •75. Цимбурський «Росія-Європа» третя осінь цивілізації»
61. «Розколота цивілізація» та поняття уніполя
ІНОЗЕМЦЕВ.Історія цивілізації ділиться на три величезні епохи:- доекономічну, основним типом діяльності була перепрацева активність, що дозволяє людині протистояти природі в боротьбі за виживання;- економічну, засновану на праці як осмисленої діяльності по створенню комфортного й безпечного середовища перебування;- постекономічну - зміна характеру діяльності людей, що створює усе більше вагому частину валового продукту країн США й Західної Європи. Цю діяльність автор називає творчістю.Перехід від однієї епохи до іншої – складний період соціальної революції, коли людина й суспільство докорінно міняють не тільки уклад життя, але й уявлення про власну природу й своє призначення. У ході першої соціальної революції людина стала людиною; зі збирача й мисливця він перетворився в осілого землепашца, винайшов і освоїв перші технології перебудови зовнішнього миру. Розквіт (і початок заходу) економічної епохи збіглися з запровадженням ндустріальних методів виробництва, що відповідають типам організації суспільства й відтворення людини як соціальної істоти. Починається друга соціальна революція.Розколотий світ недосконалий; істинність цього настільки очевидна, що питання, чи здатні люди створити гармонічний соціальний порядок, одержує позитивну відповідь у рамках будь-якої філософської теорії. Вся історія людства однаково успішно може бути розглянута і як історія порушення його первісної цілісності, і як історія її формування й розвитку. У різні епохи філософи намагалися осмислити еволюцію як рух від природи, якій люди були тотожні на початку історичного шляху, до божественного начала, у долученні до якого полягає мета земного шляху людей. Але з кожним новим етапом прогресу грань між ними ставала усе більш відчутною. Це внутрішнє розділення завжди було найважливішим джерелом прогресу людського співтовариства. У постійній конкуренції й боротьбі, у безперервному презирстві спрямованості до божества в ім'я любові до самих себе люди стали тим, чим є сьогодні – володарями природи, що підкорили собі фактично всі зовнішні сили й обставини. Однак у той же час зложилася ситуація: фундаментальні якості людини, виявилися рідким надбанням небагатьох.
УНІПОЛЯРНІСТЬ.З часу розпаду радянського полюса біполярного світу міжнародна система є уніполярною. У наявності фактично існуючий "Уніполь". Він складається з демократичних індустріальних країн, які мають переважаючу вагу в глобальній системі. Сполучені Штати є провідною державою усередині Уніполя.Уніполь не являє собою незмінної групи країн. Він виник із групи, що склала його ядро, країн Атлантики й у поточному сторіччі виріс у кілька разів. Закінчення холодної війни припускає його подальше розширення на схід, поширення його на Східну Європу, а також, можливо, Росію. Уніполярність являє собою кінцеву крапку певної еволюції: багатополярність, біполярність, уніполярність. Уніполярність не означає, що не існує ніякого збалансування у світі або що всі відносини уніполярні. Елемент збалансування має місце, але це не якийсь традиційний зовнішній баланс могутності. Можуть існувати 2 види збалансування: зовнішнє й внутрішнє. Внутрішній баланс є баланс, що існує в рамках достатньої могутності – у сполученні з елементом багатополярності у внутрішньо структурованій державі й у рамках деяких міжнародних організацій. Зовнішній баланс могутності є баланс, що існує між повністю незалежними політіями. Відношення між значними економічними державами сьогодні являє собою багатополярний баланс; тому що в той же час, як ці держави "урівноважують" один одного, вони об'єднані в організаційних структурах глобального Уніполя – атлантично-трьохсторонньої системи військового й економічного союзу, сконцентрованої навколо Сполучених Штатів.