61. «Розколота цивілізація» та поняття уніполя

ІНОЗЕМЦЕВ.Історія цивілізації ділиться на три величезні епохи:- доекономічну, основним типом діяльності була перепрацева активність, що дозволяє людині протистояти природі в боротьбі за виживання;- економічну, засновану на праці як осмисленої діяльності по створенню комфортного й безпечного середовища перебування;- постекономічну - зміна характеру діяльності людей, що створює усе більше вагому частину валового продукту країн США й Західної Європи. Цю діяльність автор називає творчістю.Перехід від однієї епохи до іншої – складний період соціальної революції, коли людина й суспільство докорінно міняють не тільки уклад життя, але й уявлення про власну природу й своє призначення. У ході першої соціальної революції людина стала людиною; зі збирача й мисливця він перетворився в осілого землепашца, винайшов і освоїв перші технології перебудови зовнішнього миру. Розквіт (і початок заходу) економічної епохи збіглися з запровадженням ндустріальних методів виробництва, що відповідають типам організації суспільства й відтворення людини як соціальної істоти. Починається друга соціальна революція.Розколотий світ недосконалий; істинність цього настільки очевидна, що питання, чи здатні люди створити гармонічний соціальний порядок, одержує позитивну відповідь у рамках будь-якої філософської теорії. Вся історія людства однаково успішно може бути розглянута і як історія порушення його первісної цілісності, і як історія її формування й розвитку. У різні епохи філософи намагалися осмислити еволюцію як рух від природи, якій люди були тотожні на початку історичного шляху, до божественного начала, у долученні до якого полягає мета земного шляху людей. Але з кожним новим етапом прогресу грань між ними ставала усе більш відчутною. Це внутрішнє розділення завжди було найважливішим джерелом прогресу людського співтовариства. У постійній конкуренції й боротьбі, у безперервному презирстві спрямованості до божества в ім'я любові до самих себе люди стали тим, чим є сьогодні – володарями природи, що підкорили собі фактично всі зовнішні сили й обставини. Однак у той же час зложилася ситуація: фундаментальні якості людини, виявилися рідким надбанням небагатьох.

УНІПОЛЯРНІСТЬ.З часу розпаду радянського полюса біполярного світу міжнародна система є уніполярною. У наявності фактично існуючий "Уніполь". Він складається з демократичних індустріальних країн, які мають переважаючу вагу в глобальній системі. Сполучені Штати є провідною державою усередині Уніполя.Уніполь не являє собою незмінної групи країн. Він виник із групи, що склала його ядро, країн Атлантики й у поточному сторіччі виріс у кілька разів. Закінчення холодної війни припускає його подальше розширення на схід, поширення його на Східну Європу, а також, можливо, Росію. Уніполярність являє собою кінцеву крапку певної еволюції: багатополярність, біполярність, уніполярність. Уніполярність не означає, що не існує ніякого збалансування у світі або що всі відносини уніполярні. Елемент збалансування має місце, але це не якийсь традиційний зовнішній баланс могутності. Можуть існувати 2 види збалансування: зовнішнє й внутрішнє. Внутрішній баланс є баланс, що існує в рамках достатньої могутності – у сполученні з елементом багатополярності у внутрішньо структурованій державі й у рамках деяких міжнародних організацій. Зовнішній баланс могутності є баланс, що існує між повністю незалежними політіями. Відношення між значними економічними державами сьогодні являє собою багатополярний баланс; тому що в той же час, як ці держави "урівноважують" один одного, вони об'єднані в організаційних структурах глобального Уніполя – атлантично-трьохсторонньої системи військового й економічного союзу, сконцентрованої навколо Сполучених Штатів.