54. Сучасний світ.Порядок.Проблеми та підходи

Під світовим порядком прийнято розуміти такий устрій світу, який має забезпечити основні потреби не лише націй-держав, а й регіональних асоціацій, міжнародних організацій й інститутів, інших недержавних суб'єктів світових політичних процесів. Якщо міжнародний порядок вдовольняє потребу держав у забезпеченні їх суверенітету, то світовий порядок основоположні потреби людства, якізараз пов'язані з його адаптацією до змін, що відбуваються.На думку К. Ясперса, світовим порядком є прийнятий усіма устрій, що виник внаслідок відмови кожного від абсолютного суверенітету, Прийнято вважати, що світовий порядок охоплює: 1) культурні принципи - ті ігрові правила, відповідно до яких діють організації та інститути на міжнародній арені; 2) соиіально-психологічні принципи - так званий "ментальний порядок"; - які регулюють поведінку людей, міжособистісні стосунки та інтеграцію індивідів. Відповідно до цього створення нового світопорядку передбачає:1) пошук нових норм політичної діяльності, зокрема перегляд традиційних норм міжнародного права, створення нової системи міжнародних відносин;2) утвердження.нової системи цінностей— "еластичних ментальних структур", -яка б забезпечила діалог і можливість "жити разом, враховуючи всі розрізнення та розходження".У сучасному світовому порядку, на-думку О. Тоффлера, відбулися три основні структурні зміни. По-перше - розпад "монолітного радянського блоку" й зміщення централізованої у Москві "значної влади" в країни Східної Європи. По-друге - розпад країн "третього світу" на декілька країв і втрата цим поняття будь-якого сенсу. Те, що раніше називали третім світом, пише О.Тоффлер, сьогодні включає аграрні суспільства (африканські країни та частина країн Латинської Америки); індустріальні країни "другої хвилі" (Бразилія, Китай, Індія; країни, що пройшли стадій індустріалізації й розвивають технології "третьої хвилі (Сінгапур, Південна Корея, Тайвань або так звані "азіатські тигри"). По-третє - поява сильних стосовно США конкурентів у особі Японії та Європи, що об'єднується; На думку О. Тоффлера, внаслідок зазначених змій сучасний світ не може бути описаний за допвмогою понять "Захід", "Схід" та "третій світ".

55. Концепція світ.Порядку Рим.Клубу

Передумови створення: - прискорення темпів змін у технічній, економічній та демографічній сферах; - збільшення кількості держав, що віді¬грають на сьогодні активну роль у світовій системі, посилення взаємозалежно¬сті країн, зіткнення різнорідних соціальних систем, які мають різні рівні куль¬тури, розмивання державних суб'єктів світових політичних процесів; - інформатизація, яка має характер глобального явища; - проблеми, що потребу¬ють для свого вирішення глобального управління; - зниження довіри до влади: феномен "кризи демократії", спричинений прогресуючою нерівністю між ба¬гатими і бідними, дискримінацією релігійних та національних меншин, відсутністю прямої залежності між економічним зростанням та якістю життя, нерів¬ними можливостями в отриманні інформації та знання. Новий світовий порядок має ста¬ти передусім новим порядком управління глобальними проблемами, пріоритетним аспектом "світової проблематики" стає проблема прийняття аде¬кватних рішень. Традиційні структури управління (держави, уряди та відомства) виявилися нездатними вирішити глобальні про¬блеми. Свідчення нездатності: - дотримання країнами принципу суве¬ренітету як основи єдності й самосвідомості нації, що починає суперечити ре¬альним процесам встановлення взаємозалежності країн; - наявний принцип формування урядів (із керівників галузевих міністерств) спричиняє ізольова¬ний розгляд того, що відбувається, та прийняття вузьковідомчих рішень; - існу¬юче протиріччя між необхідністю термінового прийняття конкретного рішення та демократичною процедурою такого прийняття має наслідком форма¬льне голосування; - наявна необхідність передачі неурядовим структурам бага¬тьох міжнародних функцій через відсутність у міжнародних організацій чітко¬го плану дій та формального принципу формування організацій.До нового світового порядку вису¬ваються наступні вимоги: - формування більш досконалого механізму інтеграції галузевих напрямків політики, що відповідав би взаємозалежному характеру глобальних проблем; - орієнтація на довгострокові цілі, які ігноруються внаслі¬док регулярного проведення парламентських виборів; - децентралізація, що є реакцією на процес переходу від форми національної держави до деякого но¬вого типу міжнародних відносин; - розробка рішень на рівні, що є максимально наближеним до відповідного прошарку населення;- формування органів управ¬ління, які були б гнучкими та динамічними, а інколи й спеціально створеними на певний термін; - врахування ролі місцевих ініціатив та слідування принципу "думай глобально, а дій локально"; зникнення чіткої грані між офіційними та неофіційними організаціями та інститутами.