3. Поняття політичного ландшафту.

Спробою реабілітації простору можна вважати введення в обіг Р. Туровським поняття політичного ландшафту, змістом якого є положення про те, що кожна політична культура вносить свої зміни в природний ландшафт і тим самим виявляє себе в якості ландшафтно утворюючого фактору. "Політичний ландшафт є просторово організованою системою, яка охоплює феномени політичного життя і природні умови й має територіальне втілення (протяжність, площу)". Така система утворюється внаслідок синтезу трьох композиційних шарів:

1.Природний – сукупність природних явищ та умов, які в кожному конкретному випадку є чимось значущим для політичної сфери

2.Втілений – утворюється людською діяльністю, що спеціально спрямовується на зміну зовнішнього вигляду ландшафту чи ж здійснює цю зміну ненавмисне.

Природний та втілений шари політичного ландшафту утворюють його візуальний аспект, який постає для спостерігача у вигляді поєднання природи та наслідків політичного процесу для навколишнього середовища. 3.Ідеальний – недоступний спостереженню, шар, який утворюється архетипами свідомості та поведінковими імперативами, властивими тій чи іншій політичній культурі.

З цього слідує що політичний ландшафт утворюється двома взаємодіючими типами елементів:

1. Фізичний – природні об'єкти та їх якості (природні елементи), результати людської діяльності, що змінюють образ природних ландшафтів (натуроморфні елементи) та людські витвори, що мають політичний сенс (штучні елементи).

2. Метафізичний – елементи утворюють систему смислів і цінностей, духовну організацію політичного ландшафту. Вони пов'язані з людьми, що заселяють цю територію, з їх творчою діяльністю й існують у їх свідомості та в продукції людського розуму, не вираженій безпосередньо в фізичному ландшафті. Економічні функції та політичний статус території, які формують специфічні особливості соціуму та створюють образ місця, також є метафізичними елементами політичного ландшафту.

Поняття політичного ландшафту, будучи комплексною територіально-природно-політичною системою, дозволяє пов'язати воєдино територію, природу і політичний процес і здійснити всебічний аналіз морфології простору.

4. Геополітичне поле та його різновиди.

Територія – це певна ділянка суші.

Простір – включає в себе як власне територію, так і конкретно – історичні стосунки, які сформувалися на цій території.

Згідно з Ароном, простір можна розглядати трояко: як середовище, як театр, як складову зовнішньої політики. Середовище включає в себе всі ті ознаки, що їх можуть виокремити фахівці із флори і фауни. Простір починає розглядатися як театр, коли до уваги беруться фактори, що можуть вплинути на специфічну поведінку держав.

Геополітичне поле – це простір, який контролюється державою(вами):

За Плешаковим геполітичні поля бувають:

1. Ендемічне поле – це простір, який контролюється державою протягом значного проміжку часу;

2. Прикордонне поле – це територія, яка знаходиться під контролем держави, але не є достатньо нею освоєною.

3. Перехресне поле – це простір, на який претендують декілька суміжних держав.

4. Тотальне поле – безперервний простір, який знаходиться під контролем національної спільноти.

5. Геополітична опорна точка – територія, яка знаходиться за межами тотального і ендемічного поля і контролюється даною державою, але комунікації до неї контролюються іншими державами.

6. Метаполе – простір, який одночасно освоюють декілька держав.