14. Географічний синтез людської історії л. Мєчнікова.

Мечнікову належить спроба географічного синтезу людської історії („Цивілізація і великі історичні річки”). Головна мета: знайти деяку природну об’єднуючу причину, за допомогою якої фізично-географічне середовище впливає на долю народу це річка. Річка основа зародження і розвитку цивілізації, це вираження живого синтезу всієї сукупності фізично-географічних умов. Історичне значення річки не є пропорційним довжині її течії, чи масі води, яку вона переносить. Річка визначає й соціальний устрій країни, особливості народу, який проживає поблизу неї. Це пояснюється тим, що географічне середовище річки могло бути використане на користь людини лише колективною, дисциплінованою працею великих народних мас. Під страхом неминучої смерті, пише Л. Мечников, річка змушувала населення об'єднувати свої зусилля для загальної справи, вчила солідарності, навіть якщо насправді окремі групи населення ненавиділи одна одну.

Мечніков вирізняє етапи людської історії (за критерієм ролі річки):

1. Річковий період (стародавні часи) історія чотирьох великих цивілізацій, що виникли у басейнах великих річок (Єгипет, Месопотамія, Індія та Китай);

2. Середземноморський період (середні віки) охоплює а)епоху Середземного моря та Б) морську епоху, коли в орбіту цивілізації були втягнуті Чорне і Балтійське море(«з варяг у греки»)

3. Океанічний період (Новий час) характеризується перевагою західноєвропейських держав, що знаходять на узбережжі Атлантики і охоплює: а) Атлантичну епоху (відкриття Америки, розвиток англійського впливу в Австралії, колонізація берегів Амуру, відкриття для Європи портів Китаю, Японії) і б) всезагальну епоху, пов’язану з освоєнням Тихого океану.

15. “Органічна школа” ф. Ратцеля.

Фрідріх Ратцель нім. географ, соціолог, етнограф, автор терміну «політична географія». Праці : «Земля і життя. Порівняльне землезнавство» (1882-91), «Народознавство» (1882-88) та «Політична географія» (1897).

У праці «Земля і життя» розглядає історію географії як важливу главу світової історії, яка показує, як народ пізнав ґрунт, на якому живе, а людство – свою матір-землю. Успіхи географії тісно пов'язані з політикою, бо політика і стратегія, щоб бути успішними, повинні знати землю, на яку ступають. Для цього їм треба займатися географією: визначати місцевість, прокладати дороги, складати карти. Історія географії тісно пов'язана з загальною політичною та культурною історією. В історичні моменти, коли існує надзвичайно сильна влада чи потреба у політичному й економічному розширенні, відчувається необхідність у географічних знаннях як знаннях про землю, що є для людей понад усе. Географія має досліджувати не лише поверхню землі та закони, що визначають відношення частин земної поверхні одна до одної та до землі у цілому, а з'ясувати вплив земної поверхні на почуття і розум людини. З одного боку, ми досліджуємо землю, з іншого — земля визначає хід нашої історії і наше дослідження її.

Органічна теорія: головним завданням географічних досліджень є досягнення адекватного уявлення про форми землі та різнобічну залежність від них людства. Таке уявлення може існувати лише як органічне розуміння землі та органічна точка зору на взаємодію людини і землі. Органічне розуміння землі: розуміння, у якому тверда, рідка та газоподібна частини та життя, що в них розвивається, розглядається як одне ціле, елементи якого пов'язані історично та знаходяться у безперервній взаємодії. Єдність землі обумовлює єдність життя на ній: будь-яке життя на землі має в історії землі свою загальну долю, осередком якої є простір, бо заповнення та розширення простору є найхарактернішими явищами життя.

Простір, простір земної поверхні, до якої прив'язане життя на планеті: Будь-яка істота, яка займає певний простір, повинна черпати його з поверхні землі, до якої зводяться абсолютні межі будь-якого життя на землі. Вода і море - засоби сполучення, лише земля як суша може слугувати людині місцем проживання. Саме поверхня землі визначає простір і межі людства та окремих народів, а положення та контури окремих частин окреслюють розбіжності, які обов'язково відображаються на народах, що їх населяють. Між рухом життя, яке ніколи не припиняється і простором на землі, який залишається незмінним існує протиріччя, з якого випливає боротьба за простір вирішальна для збереження життя, оскільки умови життя залежать від простору. Зменшення простору спричиняє чахлість народу, збідніння господарства і зменшення населення. Потрібний для життя простір, його захоплення і утримання, вимирання на тісному і посилення на великому - основні фактори людської історії, узагальнюються законом „розширення простору”. До розширення здатні лише держави, бо народи прив’язані до землі. Державу утворюють 2 елементи: площа та кількість жителів, що залежить від ступеню культури народу, що увійшов до складу держави. Якщо дрібні держави заселені густо, великі держави характеризуються меншою густотою населення. Тому країни з 1 млн.км2. землі й декількома млн. населення великі держави майбутнього. Величина держави залежить і від особливостей поверхні. Сприяє утворенню великих держав скупчення материків у Зх. півкулі Європі, Азії та Пн. Америці. Високорозвинені держави замкнуті з добре визначеними кордонами. Їм притаманна заокругленість, подовженість у всі боки до природних кордонів та зайняття місцевості, яка надає більше природних переваг. Висока культура держави має чітко виражене тяжіння до більш родючих земель. Якщо народу дісталася не дуже добра земля, він може довести вище покликання тим, що змінить географічне положення. Якщо проживають по сусідству 2 народи різних здібностей, народ більш здібний неодмінно забере кращу, більш придатну для своєї високої культури, землю.

З поняттям простору пов'язане поняття „Природний кордон” - кордон розповсюдження живої істоти, що покладається межею: горами, річкою, особливостями місцевості. Річка може бути природним кордоном, якщо співпадає з кліматичним та флористичним кордоном, розмежовує різну за рельєфом місцевість (скелі та низини).

Грунт впливає на людину наступними 3-ма способами.

1. безпосередні зміни у фізичному та душевному житті під впливом світла, тепла, холоду, тиску та вітру. Відповідно маємо народи тропічних, полярних та країн середньої смуги.

2. вплив на переселення народів. Континентальний клімат степу спричиняє кочовий спосіб життя народів, а вологий клімат сприяє землеробству.

3. на спосіб життя через особливості тварин та рослинного світів. Пояси у розподілі тепла, вологи, тиску атмосфери різняться в етнографічному та культурному відношеннях. Жителям півночі властиві терплячість, витривалість, здатність володіти собою. Півдня відсутність старанності у роботі, прагнення до відпочинку, легкість добування їжі. Перші під час зіткнення з останніми демонструють переваги: боротьба Македонії та Греції, Прусії та решти Німеччини. Ґрунт впливає й на соціальний лад суспільства. Тропічна природа сприяє збереженню примусової праці, системи рабства. В тропіках бажання працювати є слабким і тому на роботу запрошують жителів більш холодних країн або місцевих, які звикли до особливостей тропічного клімату.