17. Геополітичні погляди р. Челлена.

Рудольф Челлен - шведський державознавець, географ, автор терміна "геополітика".

Геополітика це наука про Державу, як про географічний організм, що втілений у просторі.

Головна праця Р. Челена «Держава як форма життя»

Держави, подібно до людей, є мислячими і відчуваючими істотами. Оскільки сутністю будь-якого організму є боротьба за існування, то Держави теж повинні розвиватися за правилами боротьби за існування. Для Держави ця боротьба означає боротьбу за простір. Тому ті Держави, які є обмежені у просторі, але які є життєздатними, підпорядковані категоричному політ імперативу розширювати свою територію шляхом колонізації, об’єднання чи загарбання. Цей імператив існує не як стихійний інстинкт завоювання, а як природне і необхідне зростання з метою самозбереження.

Життя держави регулюється 2 елементами:

1. закон та 2. сила

Тому держава не випадковий чи штучний конгломерат різних сторін людського життя, що утримується лише формулами юристів - законами; вона глибоко укорінена в історичній реальності, їй властивий органічний ріст, який регулюється вічними законами природи: великі держави зростають, а малі або витісняються на периферію, або ж зберігаються у прикордонних районах, або ж зникають. Великі Держави зростають внаслідок своєї сили, яка є більш важливим фактором існування Держави аніж закон. Якщо закон становить етично раціональний елемент життя Держави, то сила є її природним органічним імпульсом.

Складові сили:

- геополітика (фізично-географічні ресурси)

- екополітика (господарська активність держави)

- демополітика (народ зі своїми національними і етнічними характеристиками)

- соціополітика (соціальна спільнота різних класів і професій)

- кратополітика (форма державного правління зі своєю конституційною та адміністративною структурою)

ЗАКОН АВТАРКІЇ(рівноваги): Боротьба за простір обумовлює підпорядкування господарського життя держави закону автаркії або рівноваги: Виробництво у Державі не повинне бути суто аграрним чи суто індустріальним, бо у випадку 1-ї з крайнощів Держава буде потребувати мирних стосунків з іншими Державами, а Держава, яка потребує миру не здатна вести війну за нові джерела сировини і ринки збуту. Така держава не зможе у разі необхідності існувати сама по собі за зачиненими дверима.

Після 1-ї Світової війни він висловив тезу про 3 географічні фактори, які відіграватимуть вирішальну роль в глобальній геополітиці:

- розширення;

- територіальна монолітність;

- свобода пересування.

18. Концепція морської могутності а. Мехена.

Альфред Мехен (таласоократія) «Вплив морської сили на історію. 1660-1783 рр.». Мета дослідження: загальної історії Європи і Америки з точки зору впливу морської сили. Вихідне положення: володіння морем або контроль над ним - значний фактор в історії світу. Історія морської сили охоплює: морську торгівлю і воєнно-морську історію. Зіткнення інтересів під час зустрічних спроб отримати більшу частку або захопити все в інтересах морської торгівлі й зайняти неколонізовані віддалені країни, що представляють торговий інтерес, призводило до війни.

Морська стратегія значно відрізняється від сухопутної. Сухопутна обмежується військовими операціями на безпосередньому театрі війни. Морська має за мету досягнення, підтримку і збільшення морської могутності Держави як у часи війни, так і миру. Морська стратегія передбачає використання всієї суми випадковостей для утвердження позиції Держави на береговому пункті і означає здатність перетворити на постійну окупацію, яка спочатку була тимчасовою. Морська стратегія: спокійне і наполегливе оволодіння позиціями у різних морях, куди проникають кораблі великих морських Держав.

Морська сила нації визначається умовами:

1. Географічне положення. Країна, розташування якої не примушує ні захищати себе з боку суші, ні відшукувати розширення території шляхом сухопутних дій, має переваги порівняно з країною з хоча б одним сухопутним кордоном.(найвибідніше-острівне: Велика Британія). Впливає на морську силу 3-ма способами: а) може вимагати зосередження або розпорошення морських сил: положення Франції (приля гає і до океану і до Середземного моря) слабкість у воєнному відношенні, бо східний і західні флоти можуть з’єднатися лише після проходження Гібралтару б).може дати Державі центральну позицію і хорошу базу для військових операцій проти можливих противників. Вирішальним моментом тут є географічна близькість до противника. в). може забезпечити легкий доступ до головних океанських шляхів та контролю над однією з великих ліній світового торгового руху.

2. Фізична будова: а) природна продуктивність: обриси берегів та легкість доступу до моря - двояко впливають на морську силу: Багаточисельні і глибокі гавані джерело сили і багатства, проте через доступність джерело слабкості під час війни. в)Клімат теж визначає формування морської сили. Англія отримала від природи мало (суровий клімат), тому багаточисельні потреби у поєднанні з постійною діяльністю привели її населення далеко за межі їх країни. Морська сила Голландії виникла від бідності її ґрунту. г)форма материка. Найбільш оптимальна форма Італії, довгий півострів з центральним пасмом гір, яке ділить його на 2 вузькі смуги, вздовж яких шляхи, що з’єднують порти. Це безумовне володіння морем і ефективне розташування морської сили. Якщо море поділяє країну на частини, володіння ним є суттєво необхідним для розвитку морської сили держави. Коли ні, такі фізичні умови можуть зробити державу безсилою.

3. Розмір території - не кількість квадратних метрів, а довжина берегової лінії і характер гавані. Може бути джерелом сили і слабкості в залежності від населення країни.

Закономірність1 : блокада з моря є можливою біля берегів, населення яких не лише є незвичним до моря, а й малочисельним. (політика Анаконди)

4. Чисельність населення не лише буквальна чисельність, а врахування того , яка частина населення знайома з морем, або може бути залучена до морської справи - резервна.

Закономірність 2: якщо Держави рівноцінні за матеріальною підготовкою до морської війни і особистим складом, на сцену виступає резервна сила: організаційний резерв, резерв морехідного населення, резерв технічної підготовки, резерв матеріального багатства.

Закономірність 3: використання резервної сили залежить від вміння Держави виграти час навіть на вигідних для себе умовах.

5. Особливостями національного характеру народу є:

1. схильність до комерційної діяльності.

2. здатність нації засновувати життєздатні колонії.

Закономірність 4: значення колоній для морської сили нації колонії, прив’язані до метрополії гарант підтримки за кордоном морської сили країни, тому морська сила нації не існує без підтримки колоній.

6. Характер уряду впливає по різному:

а)деспотична влада може створити блискучий флот і велику морську торгівлю, але після смерті правителя продовження справи не завжди є забезпеченим. б)Представницький уряд більш надійний(безперервність), однак не схильний до військових витрат, якими б необхідними вони не були.

Уряд може вплинути на морську силу нації двояко:

- у мирний час може: сприяти розвитку промисловості і схильностей населення, пов’язаних з розвитком мореплавства; намагатися розвинути їх, якщо не виникають природним шляхом; затрима ти і зупинити успіхи, які народ міг би досягнути, якби був відданий у розпорядження самому собі.

- у часи війни уряд повинен забезпечити: утримання озброєного флоту відповідно до розвитку торгового мореплавства та важливості пов’язаних з ним інститутів; функціонування інститутів, що сприяють розвитку здорового духу і діяльності, що гарантує швидкий розвиток флоту за допомогою належного резерву людей і кораблів та за рахунок належних заходів із залучення до війкової справи резервної сили країни; утримання належних морських баз в окремих частинах світу для підтримання єдності інтересів колоній під час війни.

Поняття «Бази» - територія, звідки виходять усі ресурси, - де поєднані лінії сполучень суші і води, -де знаходяться всі арсенали і озброєні пости

Формула морської могутності нації : військовий флот + торговий флот + військово-морські бази = морська могутність країни.

А. Мехену належить поняття «приморської нації», ключ до розуміння якої у: 1) виробництві продуктів із необхідністю обміну; 2) судноплавстві з метою вдосконалення обміну; 3) колоніях, які розширюються й полегшують операції судноплавства через збільшення безпечних для суден морських станцій (баз).