52. Арон про можливі образи світ.Уряду.

Робота "Мир і війна між націями".

Оскільки, зазначає Р. Арон у найближчому майбутньому держави добровільно не відмовляться від силовою суперництва та від застосування сили, виходом із кризи, зумовленої таким застосуваниям, може бути або світова федерація, яка носі у ново б створювалася за допомогою угод між державами, або ж світова імперія, що стверджуть ся за допомогою перемоги одного з претендентів на верховну владу. Тому світовий уряд може бути сформований або ж на базі міжнародного права й існувати у вигляді світової федерації, або ж набути ознак "вселенської імперії". Перший спосіб не можна вважати досконалим, оскільки, пише Р. Арон, міжнародне право неспроможне виключити застосування сили поза обставинами, передбаченими законом. Крім цього, міжнародне право не мас жодного верховного органу для тлумачення своїх норм чи оцінки тих чи інших фактів міжнародної політики. Другий спосіб, згідно з Р. Ароном. зумовлений поняттям суверенітету і неможливістю практичного виконання трьох, необхідних для ефективності світової організації, що базується на цьому понятті, умов. а саме: "...щоб термоядерна зброя (або еквівалентна їй) не була застосована, щоб було гарантоване справедливе відшкодування ресурсів та щоб раси, народи, нації, віри знаходили взаємопорозуміння й поважали одне одного". Якщо світова федерація передбачає мир, гарантований правом або задоволенням, і є по суті "цивілізованим чи добровільним варіантом імперії", то світова імперія - мир. встановлений державою чи блоком у спосіб усунення своїх суперників та інтеграції переможених на рівні, гарантованому монополією на насильство. Головна проблема, з якою стикається на сьогодні спроба створення світового уряду полягає у тому, що існування політичних інститутів, які мали б загальносвітову легітимність неможливе в умовах домінування культурної ідентичності як засобу легітимації влади. Звідси - певна штучність світового порядку, який не освячений "сивою давниною" і тому не спроможний належним чином здійснювати контроль над поведінкою окремих держав.

53.Великодержавність та її сценарії

Український вчений С. Кононенко: велика держава – національний актор, зовнішньополітична дія якого впливає на стан всієї системи міжнародних відносин і здатна викликати наслідки у найвіддаленіших її регіонах. Характерні риси: 1) глобальні можливості; 2) глобальна зацікавленість: будь-яка подія життя світової спільноти зачіпає інтереси великої держави; 3) відчуття глобальної загрози – ситуація, що виникає в різних регіонах системи міжнародних відносин сприймається як така, що може викликати загрозу великодержавності; 4) глобальний контроль – намагання поставити під контроль джерела всіх можливих загроз великодержавному статусу. 2 типи великої держави: 1. Класичний, або велика держава типу імперія. Емпіричний відповідник: Росія. Класична велика держава є абсолютно екстенсивною, що зумовлено зовнішнім і внутрішнім чинниками. Перший означає глобальний контроль над усім середовищем, другий – домагання великої держави набути сили, зберігши власну монолітність. Слідує політиці імперіалізму, визнаючи статус-кво лише як внутрішньополітичний принцип. Має тришаровий устрій:1-ий шар – центр великої держави, тобто об'єднання земель на її природному геополітичному просторі, де формується силове ядро і розташований історичний осередок імперії.2-ий шар – країни і регіони, які займають ключове положення у геополітичній структурі світової політики. Через них може впливати на перебіг політичних процесів у світі. (Для Росії – Центр.Європа, Іран, Афганістан.) 3-ій шар – країни та регіони, що утворюють нейтральну зону безпосереднього розмежування 2 великих держав. Кожен з означених шарів є одночасно і сферою впливу – країна чи регіон, які мають значення для збереження великодержавного статусу і дають змогу впливати на поведінку інших національних акторів і знаходяться під загрозою з боку великої держави-конкурента.2. Новітній, або велика держава типу лідер. США. Держава, яка національною могутністю та ідейною харизмою проголошує та захищає привабливі універсальні принципи й виконує функції лідера, орієнтуючись не на сфери впливу, а на світовий порядок. Є новатором нових принципів, норм і правил поведінки. Новітня великодержавна екстенсивність може бути обмежена способом сублімації, тобто енергія великодержавної експансії сублімується у вищі цінності світового порядку. Замість одномірної взаємодії великих держав типу імперія за принципом "поширення-стримування", виникає перетворення національної могутності великої держави типу лідер на силу світової спільноти.Основні вимоги до країни, що претендує на статус політичного лідера у сучасному світі: - нове осмислення понять національного інтересу та національної безпеки, пов'язане з усвідомленням буття нації в парадигмі світоцілісності; - спроможність взяти на себе роль ініціатора та координатора міжнародної діяльності у проведенні політики раціонального використання ресурсів у планетарному масштабі; - здатність стимулювання, розробки, запровадження, розповсюдження екологічно безпечних технологій. - Головна вимога: швидкого пристосування до змін, які відбуваються. Тому для держави, яка претендує на роль світового політичного лідера, актуальною є не стільки проблема стабілізації, скільки проблема еластичності.