63.Прагматизм як геополітична концепція сучасної Росії.

Зважаючи на існування реалістичної концепції національних інтересівта на сумнівність не прагматично орієнтованої геополітики, такий порядок денний навряд чи можна вважати оригінальним. Прагматизм у сучасній Рос.виконує іншу роль аніж ту, що передбачена цим поняттям.

Сорокін розписує чітко: Росія попри втрату статусу великої держави зберегла статус транс регіональної держави. Виважену самооцінку Рос.може забезпечити лише прагматизм. Останній дозволяє проаналізувати, сильні та слабкі сторони. На сьогодні Росія не є глобальною державою чи глобальним центром сили і в водночас через можливість виходу на декілька регіонів не є простою регіональною державою.

Національним інтересам "трансрегіональної держави", на думку К. Сорокіна, найбільш відповідає позиційна геополітична стратегія, спрямована на консервацію статус-кво чи принаймні його основних позицій. Стосовно країн далекого зарубіжжя, зазначає К. Сорокін, ця стратегія існує як "балансуюча рівновіддаленість" від старих та нових світових лідерів і підпорядковується наступним правилам:

1) не варто демонстративно дистанціюватися від якогось одного світового лідера; із кожним із них потрібно знаходити сфери, де кооперація є можливою і бажаною для обох сторін;

2) не слід сподіватися на співробітництво з головними центрами сили як на основний та універсальний засіб подолання власної внутрішньої кризи;

3) не доцільно орієнтуватися на якийсь один центр сили - США, Європа, Китай оскільки, по-перше, в будь-якому випадку Росія опиниться в положенні веденого, а по-друге, притягнення російських ресурсів на бік того чи іншого обраного центру сили призведе до його посилення, що порушить вигідну для Росії взаємну врівноваженість цих центрів і, як наслідок, глобальну та регіональну стабільність загалом.

"Балансуюча рівновіддаленість" означає, що державний розрахунок полягає не в проголошенні стратегічного чи іншого партнерства, а досягається через дотримання чотирьох основних позицій у стосунках з глобальними центрами сили, а саме:

- максимальне використання ще наявних у Росії важелів впливу на світову політику – енергетичних важелів;

- недопущення надмірного посилення геополітичних полюсів за рахунок, активізації зв'язків із "відстаючими";

- використання в своїх інтересах існуючих та потенційних протиріч між провідними світовими державами та очолюваними ними коаліціями з метою попередження формування глобальної чи регіональної антиросійської коаліції;

- використання у зовнішній геополітиці принципу "пов'язування", тобто жорсткої обумовленості своїх поступок аналогічними діями інших країн

Крім цього, "балансуюча рівновіддаленість", передбачає деяке відсторонення Росії від міжнародних справ під виглядом турботи про "справи домашні", надання пріоритетності внутрішній геополітиці перед .

Стосовно країн СНД позиційна стратегія забезпечить:

- подолання комплексу "спокути",

- визначення "розумної" мети для Росії

з’ясування відповідних інструментів її досягнення