69. «Всеукраїнська трилогія» Юрія Липи та її геополітичний сенс

Новим етапом у формуванні української геополітичної думки стали праці політолога і поета Юрія Липи (1900-1944). Вихід у світ фундаментальної праці Ю.Липи “Призначення України” виявив потребу витворення ідеології державної стратегії України, що мала бути реалізована після здобуття незалежности [22; с.61]. Для вивчення Чорноморської проблематики та розробки стратегії української політики передбачалося створення науково-дослідної установи, якою пізніше став Чорноморський інститут. На думку Ю.Липи, Український Чорноморський інститут мав займатися, крім теоретично-дослідницької діяльності, політично-організаційною у напрямку об’єднання причорноморських народів в єдиному державному утворенні.

Вирішення чорноморської проблеми вважалось одним з найголовніших геополітичних завдань України. Окреслюючи ці завдання Ю.Липа наголошував, що метою української експансії було здобуття чорноморських берегів, відзначаючи, що з давніх часів українці посідали найбільші ріки, які впадають у Чорне море від Дунаю до Кубані. Однак, якщо на півдні Чорне море, на півночі поліські болота, а на заході частково Карпати були природними межами українських земель, то на сході та південному заході таких кордонів Україна не має. Саме цим фактором пояснював Ю.Липа те, що саме цим степовим коридором територію південної України проходили орди англійських кочівників, відкидаючи наших предків від Чорного моря. Він вважає, що система внутрішніх водних шляхів України створила її геополітичну вісь. Такою віссю є не вісь схід-захід, яка, на думку Ю.Липи, є “нищення власного характеру, духовності, що прийшла з півдня. Духовності, що зросла над південними морями й вододілами і розпросторилась, як кров по жилах, ідучи вгору Дніпром, Дністром, Дунаєм, Бугом і Доном, несучи до найглухіших закутків українських земель подих півдня” [13; с.235], а тому геополітичною віссю України є “тільки вісь Південь-Північ” [13; с.236].Тому, вважає Ю.Липа, необхідним для України, її природною потребою є створення Чорноморської федерації, де Україна мала відігравати першу роль.

Вісь “Схід-Захід” є для України “найбільш ворожа”, тому що яку б сферу суспільного життя не взяти (релігійну, політичну, духовну) всюди будемо мати не відчуття серединності, а тільки джерело української поразки[8; с.178]. Також він зауважив, що командний центр цієї напрямної находиться в Криму, а ключ – у Білорусі. Захопивши цю вісь Москва перетворила Київ у провінційне місто, а Україну у провінцію [14; с.34]. Ю.Липа розумів, що доки сильна Росія, доти неможливе існування самостійної України. Дальшим обґрунтуванням цих ідей стали праці “Чорноморська доктрина” (1940) та “Розподіл Росії” (1941). Фактично ця трилогія (включно з “Призначенням України”) є основою у викладенні геополітичних досліджень і міркувань Ю.Липи. Аналізуючи географічні особливості власне Росії, він доходить до висновку, що за умов демократичного, політичного устрою та вільного розвитку виробництва і економічних зв’язків від Росії почнуть відходити території поза її європейською частиною [18; с.88]. Проблема розподілу Росії, на думку Ю.Липи є лише справою часу. Демократичне майбутнє Росії можливе лише за умови, коли вона не буде витрачати всі зусилля нації на утримування в покорі інших. Лейтмотивом праць є заклик до готовності українства організаційно оформити свою державність.

Геополітичні концепції Ю.Липи мали велике значення для розвитку геополітичної думки України, а також не втрачають вони свого значення (із деяким переосмисленням) і в сучасній Україні. Він орієнтував Україну на творення нових територіально-політичних реалій, які були б, перш за все, вигідними самій Україні.