21. Концепція “Серединної Європи” ф. Наумана.

Німецька геополітична школа отримала розвиток між світовими війнами. 1-ша німецька геополітична концепція: серединної Європи (Науман, Патч). Написана під час Першої світової війни. Мета : теоретичне обгрунтування основ нової формації, які мають бути закладені ще у воєнний час.

В геогр.плані серединна Європа: середньоєвропейська площа від Пн. і Балтійського морів до Альп, Адріатичного моря та пд.смуги придунайської долини. Повинна сприйматися як єдина величина, єдиний оборонний союз, єдина економічна область, бо всі Держави тут утворюють живе ціле, яке бореться, і будь-яка перемога чи поразка є життєвою подією.

2 причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:

- сьогодні верховна Влада, як можливість приймати світові рішення зосереджується лише в кількох місцях: Нью-Йорк, Лондон, Москва. З часом дрібні і середні Держави втратять значення для світової політики, майбутнє належатиме Державним союзам. Оскільки невідомо чи виникнуть центри у Японії та Китаї, а ймовірність в Африці, Індії і Пд. Америці мала, головне питання світової політики після війни: чи зможе утриматися між Росією та Англією самостійний Серединно-Європейський центр. Якщо країни Центр.Європи, що боряться за світове панування, програють, вони назавжди приречені лишитися народами-супутниками, які не йдуть власними шляхами, лише сприяють посиленню групи керівних Держав, до якої належать. За сприятливого розвитку подій для Європи, Серединна Європа може стати 4 центром прийняття світових рішень поряд із Великобританією, Америкою та Росією. При цьому неможливість розвинутися до розмірів цих світових держав є не аргументом проти утворення Серединної Європи, а спонукальною причиною для прискорення. Хоч невеличка, але добре керована держава має переваги перед великою, але погано організованою, просторий ринок 1 умова успішного економічного розвитку. На базі Серединної Європи сформується новий економічний організм.

- після кінця війни не лише Центральна Європа, а й інші країни світу будуть думати про засоби захисту і оборони, тобто готуватися до нової війни. Один з уроків 1-ї світової: у майбутньому бої будуть розгортатися вздовж довгої лінії фронтів. Основними будуть окопи. Після війни прикордонні загорожі виникнуть усюди, де будуть шанси військового зіткнення. Політика окопів: кожна Держава повинна з’ясувати, які кордони слід перетворити на лінію окопів в першу чергу. Європу перетнуть 2 лінії загорож з Півночі на Південь. Одна від Рейну до Альп, а друга від Курляндії до правого чи лівого боку Румунії. Середньоєвропейське питання чи потрібна проміжна лінія між цими лініями? Малим державам в умовах політики окопів буде дуже важко зберегти самостійність, оскільки за такої політики військові витрати зменшуються обернено пропорційно протяжності кордонів. Тому мала держава повинна попередньо вирішити, який кордон вона забажає залишити відкритим

1 крок створення Серединної Європи злиття 3 Держав: Німеччина, Австрія, Угорщина. Подальші плани залежать, чи вдасться об'єднати ці центральні держави. Франція не може розглядатися як першочергова складова Серединної Європи, оскільки обрала долю на боці Англії, Італію, яка економічно мала б прилягати до Серединної Європи, відвертають прикордонні суперечки щодо Адріатичного узбережжя та Альп, Туреччина географічно й етнографічно не належить до Європи й є країною східною та слаборозвинутою, а дрібні середньоєвропейські держави Скандинавії, Голландія, Швейцарія, Румунія, болгари, серби та греки мають спочатку бачити, чи утвориться ядро Серединної Європи. Незважаючи на значні відмінності в економічному та культурному житті Німеччини та Австро-Угорщини, комбінація з Австро-Угорщиною найбільш надійна і зумовлена негативною відповіддю на те, чи можна вважати майбутнє Німеччини забезпеченим поза союзом з Австрією та Угорщиною.

Оскільки Німеччина сама по собі є слабкою, щоб встояти у майбутньому перед усіма можливими натисками, а без її союзу з Австро-Угорщиною Серединна Європа перетвориться на балканську державу, що розпадається й повністю залежить від Росії, германо-австро-угорське об'єднання як з точки зору Німеччини, так і Австро-Угорщини, є не моральним обов'язком, а необхідністю власного самозбереження. Керівне положення у об'єднанні має належати Німеччині, що зумовлюється чисельністю населення, військовою могутністю та згуртованістю. Навколо Німеччини зароджується культура Серединної Європи та тип людини, середній між французом, італійцем, росіянином, скандинавцем, турком та англійцем. Пояснюється тим, що Німеччина не лише на шляху до індустріалізації, а й до нового типу організаційної держави на ідеї "надособистого" економічного управління та передбачає краще, ніж в інших країнах, регулювання праці за загальним планом, що забезпечує внутрішній зв'язок між мирною та воєнною працею. Тому, попри існуючі розбіжності, німці є згуртованим народом, представники якого бажають одного: організації народу для досягнення всіма найвищого загального прибутку. Тому німці стали чужими найкращим представникам західних народів не окремими вчинками, а самі по собі, оскільки їх мета: ствердження свого повного і незалежного економічного положення у Серединній Європі. Німецька економічна система має бути сприйнята в майбутньому всією Серединною Європою.

З політико-правової точки зору об'єднання Німеччини з Австро-Угорщиною буде не союзною державою, а союзом держав на основі взаємних договорів. Такий союз буде мати воєнний та економічний характер, що зумовлено неможливістю жодної з центральноєвропейських націй самотужки утворити світову економічну державу та набути статусу великої держави. Німецько-австро-угорська площа як існує сьогодні, недостатня для створення світової економічної провінції. Життєздатність цієї площі потребує суміжних аграрних областей, розширення північного та південного побережжя, оволодіння заокеанськими колоніальними володіннями. "Поки нам ще світить сонце, ми повинні прагнути увійти до першої колони світових держав. Але для цього необхідне приєднання решти середньоєвропейських держав і націй". Вирішення цієї проблеми залежатиме, чи стане німецько-австро-угорський союз бажаною та вирішеною справою. Якщо так, Серединна Європа буде існувати як світова економічна область замкнуте ціле, що має всі необхідні засоби оборони та діє на підставі єдиного середньоєвропейського статуту, де визначена межа між обов'язковими для всіх союзних держав постановами та сепаратними правами окремих держав. Якщо Серединна Європа відбудеться, передумовами її могутності будуть:

- за сприятливих умов Середньоєвропейський союз може зосередити контроль над 1/10 населеної площі землі.

- до складу Серединної Європи як світового економічного організму увійде 1/8 населення землі.

- місцеве населення Серединної Європи (німці) є великим капіталом сил.

Серединна Європа крім політико-правового, економічного і воєнного вимірів має і духовний вимір існує у вигляді імперської свідомості, де погашені будь-які місцеві інтереси. Важливість цього виміру: Серединна Європа не може бути створена лише шляхом законів, розпоряджень і покарань, а її захист не може гарантуватися одними міжнародними договорами. Спільність банків, синдикатів і профспілок, має доповнитися спільністю ідей, історії, культури. Термін „Серединна Європа” не має відтінку певного віросповідання чи національного відтінку, а тому найкраще підходить, щоб злити всю масу населення окресленої території, в єдиний державний організм і привести її до єдиного війська і єдиного політичного знаменника.

Об'єднання різномовних народів та піклування про внутрішній розвиток частин Серединної Європи, є проблемою допомоги широкій масі, бо лише на ґрунті здорової, вихованої і ситої маси може виникнути воєнна, фінансова та культурна Серединна Європа. Вирішення: економічна організація мас у дусі прусської військової дисципліни. Інтернаціональна ідея, що попередньо існувала у формі християнства, філософії та лібералізму, набуває нової, імперської, форми. Перевага перед лібералізмом: ідея світової організації не може бути виключно економічною, оскільки основою світового порядку та організації людського співжиття, права та примусу є держава. Держава, на відміну від вільної торгівлі, не переходить стрибками від національної держави до людства у цілому, а є органічною величиною, яка росте, розширює кордони й не відмовляється від своїх володінь, доки вона лишається нескореною. Світова організація без державного характеру може існувати лише в області торгівлі та фінансів, держави борються за існування, за збереження території. Оскільки в Німеччині держава перетворилася на суб'єкт та керівника виробничого процесу, виникає потреба впорядкування виробництва з точки зору державних інтересів, передусім інтересів армії, яка під час війни стала першим гігантським замовником та покупцем. Тому імперська, а не ліберальна свідомість, має стати невід'ємною складовою ідеї Серединної Європи.

Оцінка 3-х світових держав з точки зору Серединної Європи (Англія, США, Росія):

Англія розкидана по всім морям, а її окопи тягнуться по воді. Звідси вразливість Англійської імперії. Оскільки Англія має можливість перекинути у колонії свою промисловість, то перше завдання у наступній війні відрізати Англію від колоній за допомогою німецького підводного флоту.

США володіють величезним запасом матеріального багатства, енергією, успіхом, тому мають всі дані для подальшого розвитку у світову економічну величину. США увійдуть у новий період розвитку світового господарства як наймогутніший конкурент Серединної Європи.

Росія має велику кількість населення і природні ресурси. Внаслідок своєї географічної близькості до Серединної Європи вона несе для неї загрозу, тому Німеччина має закріпитися в Серединній Європі до того часу, як Росія пробудиться до економічного життя