72. Мілютін «Критичне досл. Значення воєнної географ. Та воєнної статистики»

Воєнна географ. бере до уваги дані досл. які допомагають визначити воєн. сили та засоби держ.

Воєн. географ. використовує 2 методи досл – 1) держава вивч. сама по собі, а інколи сама по собі, 2) вивч. деяка сукупність держ.

Зміст досл. Полягає –

-заг.огляд держ у воєн. відношенні, тобто аналіз основних сил з воєн. точки зору

1 територія

2 народонаселення

3 держ. устрій і фінанси

4 відношення уряду до населення та інших держ

-Досл. збройних сил та розгляд стратегічного положення держ

-заг. оцінка військової системи

-досл. тих частин країни які можуть бути театром війни, оцінка річок,гір, морських берегів.

73. Тойнбі «Світ і Захід»

Головний напрямок цивілізаційного протистояння в конфлікті між Заходом, тобто європейською цивілізацією (включаючи й США), і іншим світом. Захід доводиться вважати не європейською цивілізацією, а американсько–європейської, у якій США домінують у багатьох областях. Як не прагне Європа пишатися великими культурними досягненнями, як не прагне захистити свій спосіб життя, відношення до світу й історії, старий континент усе більше американізується. Цивілізаційний експансіонізм Європи обернувся проти її самої.

Тойнбі вважав соціалізм і комунізм породженням Заходу й у той же час його самопокаранням. Комунізм - це контрудар, що відбиває назад те, що Захід у свій час виробив у своїх надрах і передав Росії. Росіяни сприйняли західну світську суспільну філософію: марксизм. Радянський Союз зазнав поразки в холодній війні, що привело не тільки до краху ідеології, а й до розпаду держави. Однак, протистояння Заходу й Росії не вичерпано, тому що воно мало ідеологічну й державну форму, але сутність його становили глибинні цивілізаційні протиріччя між Західною цивілізацією як агресором і іншими цивілізаціями як жертвами.

Зіткнення між цивілізаціями – найбільш імовірний шлях, по якому може в майбутньому піти людство. 6 тисяч років – короткий строк, але дає чимало прикладів зіткнення цивілізацій. Греко-римська цивілізація протягом декількох століть успішно відбивала контрудари зброї, але зазнала поразки від іншого контрнаступу - ненасильницького, духовного - нових релігій, особливо християнства. З імперією звалилася й цивілізація.

Цивілізації є певні типи людських співтовариств, певні асоціації в області релігії, архітектури, живопису, вдач, звичаїв – в області культури. Цивілізація – культура, що досягла меж самоідентифікації. Тойнбі вказує основні лінії, по яких буде відбуватися розлам цивілізацій. Насамперед він говорить про Захід і Росію. Захід завжди з побоюванням ставився до Росії, але особливо страх перед нею загострився після її перемоги в другій світовій війні. Саме Росія була головною ударною силою перемоги. В очах же західних європейців Росія завжди представлялася агресором, хоча в Росії в її тисячолітній історії було набагато більше підстав уважати агресивним Захід. Захід і Росія належать до Християнського світу, але до двох його конфронтуючих частин: католицької й православної. Історія Росії найглибшими коріннями йде у Візантію, а Візантія й Захід завжди були ворожі один одному. Російська автократія – породження не стільки азіатської традиції, а в значній мірі результат західної експансії, контрудар російської цивілізації, нанесений цивілізації західноєвропейської. Росія завжди перебувала в руслі візантійської історичної традиції, імперської й православно-християнської. Навіть більшовикам не вдалося перебороти неї. У міру зміцнення СРСР він ставав сучасним і технологічним варіантом Візантійської імперії.

З сер.XX ст. Росія повинна робити свій політичний вибір, чи зайняти їй належне місце в Західному світі або залишитися осторонь і побудувати свій власний антизахідний контрсвіт. Сьогодні Росії зробити цей вибір дуже непросто, не тільки через складність внутрішньої обстановки, але й через те, що Західна цивілізація не жадає прийняти її у обійми. Захід боїться нового імперського Виклику з боку Росії, обмежуючи її цивілізаційну ідентичність.

Іншою великою силою, що протистоїть Заходу, є іслам. Європейська цивілізація знаходила свою самостійність у боротьбі з Ісламським світом. В XX ст. Ісламський світ теж вступив на шлях вестернізації, однак, засвоюючи багато зовнішніх атрибутів Західної цивілізації, усе більше зміцняється у релігійній і культурній самобутності. Не виключено, що ісламська традиція братерства людського може виявитися більше привабливим ідеалом, ніж західна традиція суверенітетів для десятків окремих національностей..

Є можливості майбутніх зіткнень Заходу і індійської цивілізації, Заходу і цивілізацій Далекого Сходу. Особливе майбутнє він пророкує Китаю, країні, що сама по собі є ціла цивілізація і яка може домінувати в XXІ ст.

Захід має витримати безліч контрударів з боку різних цивілізацій. Він більше не зможе бути світовим лідером, тому що майбутнє – за виявом самобутності й підйомом конкуруючих з ним цивілізацій. Більше того, Захід буде піддаватися не тільки цивілізаційної експансії з їх боку, але й експансії переселенців. Досить сьогодні глянути на вулиці Лондона або Парижа, заповнені вихідцями з азіатських і африканських країн.