1. Поняття геополітика та основні підходи до його визначення.

Поняття геополітики характеризує місце та конкретно-історичні форми впливу територіально-просторових особливостей положення держав чи їх блоків на локальні, регіональні, континентальні чи глобальні процеси.

Існують два підходи до розуміння змісту цього поняття:

а) у вузькому розумінні геополітика - це політологічна концепція, яка визнає у зовнішній політиці держав визначальну роль географічного фактора, а саме: просторове розташування країни, розмір її території, кількість та щільність населення, наявність, відсутність чи обмеженість природних ресурсів, особливості клімату. В цьому сенсі геополітику прийнято розглядати як просторово-географічний аспект міжнародних відносин, пов'язаний із питаннями здійснення зовнішньої експансії держави за допомогою сили, передусім військової.

б) у широкому ж розумінні геополітика - це сукупність фізичних, соціальних, матеріальних та моральних ресурсів держави, які складають той потенціал, використання якого дозволяє їй досягати своїх цілей на міжнародній арені

З огляду на це прийнято розрізняти геополітичне і географічне положення держави.

Кожна країна має географічне положення. Геополітичне положення залежить від вміння держави використовувати свої ресурси, в т.ч. і ресурс географічного положення

Відмінність і схожість 2-ох підходів.

Схожість.

Обидва досліджують зовнішньо-політичну діяльність держави.

Різниця.

Перший підхід акцентує увагу на географічному аспекті таких діяльності та відносин, а другий – бере до уваги ще й соціокультурний чинник, не заперечуючи значення географічних його складових, але й не абсолютизуючи його.

Об’єктом геополітики є міжнародні відносини і зовнішньо-політична діяльність держави, а предметом чинники, які їх визначають.

Різниця між двома підходами до поняття геополітика, зумовлена двома етапами становлення геополітичної думки:

1 підхід відповідає Класична геополітика.

2 підхід відповідає постмодерній геополітиці, яка відображае реалії пост біполярного світу.

В межах класичної геополітики можна виділити:

класичну геополітичну думку кін. XIX - поч. XX ст. ,яка оформилася як німецька Г.

модерна Г.(Г. епохи холодної війни)

Важливі складові модерної Г.: теорія ядерної зброї, теорія неоколоніалізму.

Головне розрізнення між класичною Г. та суч. Г. вбачають у тлумаченні префіксу “гео”.

Гаджиєв: Класична Г. тлумачить префікс “гео” буквально. Сучасна Г. тлумачить префікс “гео”, як синонім глобального, всепланетарного. Саме процеси глобального плану визначають зовнішню політику держави, а вміння використовувати ці процеси у власних інтересах визначають її геополітичне положення.

2. Геополітика та політична географія. Основні парадигми політичної географії.

Класична Г. зі своїм обстоюванням географічного детермінізму тяжіє до політичної географії й багато в чому співпадає з нею у своєму предметі дослідження. Таке тяжіння можна прослідкувати у слабко вираженій різниці, між визначеннями політичної географії та геополітики.

Політична географія - суміжна наукова дисципліна політології і складова частина географічних наук, яка вивчає просторову організацію політичного життя, вплив географічного фактора на політику.

Г. (у британській енциклопедії) - дисципліна, що слугує визначенню національної політики з урахуванням впливу на неї факторів природного середовища

Г. (в Американській енциклопедії) - наука, що вивчає й аналізує в єдності географічні, історичні, політичні та інші взаємодіючі фактори, що чинять вплив на стратегічний потенціал країни.

П. географія – передумова виникнення геополітики.

Політична географія, таким чином, може бути розглянута не лише як одна з теоретичних передумов виникнення геополітики, але й як історична форма становлення її предмета.

4 Парадигми політичної географії:

Перша, державно-описова (Г.В. Крафта, Х.-Н. Вінцгейма та А. Бюшінга. Х.-Н.) або так зване "землезнавство", склалася у XVIII ст. в межах єдиної географічної науки як один із наукових результатів епохи Великих географічних відкриттів, що поставила питання про необхідність аналізу накопиченої інформації про колонізовані території та нові країни з метою її практичного використання. Характерним для цієї парадигми є домінування державно-географічного підходу, принципів географічного детермінізму загалом.

Друга парадигма – антропо-географічна (В. Семенова-Тян-Шанського ), характеризується прагненням пов'язати суспільно-історичні явища на земній поверхні з особливостями природного середовища. Територіальні володіння держави розглядаються як результат дії не лише природних, але й історичних, економічних та культурних чинників, а економічна діяльність людини — як важлива ланка, що опосередковує процеси формування територіального панування на базі тих чи інших географічних умов.

Третя парадигма - державно-геополітична, склалася наприкінці XIX — на початку XX ст. Вона існувала у двох формах. Західній, репрезентованій класичною геополітикою, та формально пасивній стосовно політичної практики, представленій суспільно-географічним пізнанням у колишньому СРСР. Для останньої характерним було, "розчинення" державно-геополітичного та політико-географічного знання в інших науках, зокрема, воєнній географії

Четверта парадигма — суспільно-діяльнісна, склалася на початку 90-х років XX ст. Ця парадигма охоплює: 1) політично-географічне країнознавство,2) політично-географічні аспекти економічних і соціальних процесів на глобальному та регіональному рівнях; 3) політичну географію Світового океану та Антарктики; 4) політично-географічні аспекти глобальних проблем сучасності; 5) геополітичний напрямок; 6) теоретичний напрямок.

Різниця між політ. Географією та Г. :

Тотожність – стосовно об’єкту їх дослідження, саме взаємозвязку політичного і географічного фактору її формування.

Різниця - Політична географія розкриває картину того, як простір впливає на державу й, якщо так можна сказати, поглинає її. На відміну від цього геополітика вивчає питання про те, як держава долає умови і закони простору й змушує його служити наміченим цілям.

Отто Шефер – класичне розрізнення геополітики та політичної географії:

П.географія – наука про простір. Вона розкриває картину того, як простір впливає на державу, поглинає її.Вона описує те що є, орієнтується на минуле.

Геополітика вивчає питання про те, як держава долає умови і закони простору і змушує його служити наміченим цілям. Вона орієнстуєтьсяв майбутнє.