16. Співвідношення держави і громадянського суспільства.

Держава	Громадянське суспільство
1. Організована як вертикальна система яка керується з центру вертикально.	1. Є сукупн. структур. елементів, які непідпорядк.один одному, вони існують в різних сферах горизонтальні сфери.
2. Підтримується за рахунок суспільства.	2. Є самофінансованою системою.
3. Державні органи та посадові особи створюються і діють в межах права.	3. Структурні елементи сусп-ва заснов-ся на основі норм права, які регулюють їх діяльність та на основі корпоративних норм, що є засобом самоорганізації.
4. Основною метою держави є управління та охорона суспільства.	4. Мета суспільства залежить від різноманітних громадських об’єднань.
5. Органи держави та посадові особи взаємодіють на основі принципу субординації.	5. Відносини між громадянами їх об’єднаннями засновані на принципах свободи координації діяльності.
6. Органи держави та посадові особи мають більш широкі межі відповідальності.	6. Відповідальність громадян пов’язана лише з їх правопорушеннями.
7. Органи держави та посадові особи діють за спец. дозвільним принципом (дозволене лише те, що прямо передбачено законом).	7. Громадяни діють за загально-дозвільним принципом (дозволено все, що не заборонено законом).
8. Відносини між структурними елементами держави мають публічний характер.	8. Відносини між громадянами мають приватний характер.

Взаємний вплив держави на суспільство і навпаки:

Держава:

1. реалізує функцію по управлінню суспільством;

2. представляє суспільство у зовнішніх і внутрішніх відносинах;

3. конституційно закріплює права, обов’язки, свободи суб’єктів;

4. створює умови для реалізації цих прав і свобод;

5. здійснює політику держави від імені громадян в необхідних випадках застосовує примусові засоби;

6. створює систему спец. структур, які забезпечують порядок в суспільстві;

7. закріплює (визначає) системи податків і т. Ін.

Громадянське суспільство впливає на державу:

1. ГС – є функціональною основою функціонування держави;

2. Є засобом реалізації функцій держави;

3. Гарантом забезпечення порядку в тих сферах які не є державно врегульовані;

4. Впливає на структурні елементи, форми держави (правління, устрою, політ. режим);

5. Характеризує особливості діяльності держави як суб’єкта міжнародних відносин;

6. Визнач. зміст сусп. інтересів та мож-ті їх реал-ції в процесі здій-ня Д. влади і т.ін.

17. Правовий статус особи та громадянина.

Співвідношення людини, особи, громадянина.

Людина – біологічна категорія, яка дає можливість відповідно до анатомічних особливостей та фізіологічних функцій віднести певну живу істоту до людського роду. Перший рівень розвитку громадянина, а тоді суспільства – перша категорія.

Особа – людина яка має історичний розвиток, користується правами, що надаються особі сус-вом і виконує обов’язки які на неї покладаються – друга категорія, пов’язана із сус-ом.

Риси особи:

• розумність;

• свобода –можливість вибору варіантів поведінки, які встановлені суспільством;

• індивідуальність – наявність специфічних рис;

• відповідальність – як певна можливість передбачати свої дії.

З появою Д-ви особа перетворюється на категорію громадянин – політична категорія.

Громадянин – особа належить до постійного населення даної держави, користується захистом з боку держави як у межах її території так і поза територією.

Особливості громадянина:

1. особа, яка належить до постійного населення;

2. користується правами і виконує обов’язки;

3. несе відповідальність у випадку порушення чи невиконання обо’язків.

Положення особи в суспільстві, а громадянина в державі визначається категорією Правовий статус. Є два підходи:

1. Вузький – характеризує правовий статус, як сукупність прав, що належать особі які надають їй можливість бути повноцінним учасником суспільних відносин.

2. Широкий підхід до правового статусу, який характеризує правовий статус як:

1. систему прав, які надаються суб’єктам;

2. система обов’язків які є засобом забезпечення прав інших суб’єктів;

3. засоби (механізм) реального впровадж. прав та обов’язків суб-тів (ін-т юр. відповід.)

Для правового статусу особи та громадянина характерні спільні та відмінні риси.

Спільні риси:

1. особа і громадянин характеризують правове положення одного суб’єкта – людини;

2. мають певну структуру: правоздатність, дієздатність і т.ін.;

3. певним чином закріплюються та гарантуються;

4. є засобами забезпечення порядку в суспільстві та державі;

5. є зас-ми гарант-ння інтересів суб’єктів, що залежать від рівня розвитку сус-тва та Д.

Відмінні риси:

Правовий статус особи	Правовий статус громадянина
1. Встановлюється суспільством	1. Встановлюється державою
2. Поширюється на все суспільство	2. Поширюється на громадян даної дер-ви
3. Закріплюється соціальними нормами	3. Має правову форму закріплення
4. Має єдиний зміст оскільки права та обов’язки суб’єктів чітко не розмежовуються	4. Права та обов’язки є взаємними і обов’язок однієї сторони є гарантією реалізації права іншої сторони
5. Виконується в силу авторитетності певного суб’єкта	5. Має обов’язковий характер та реал-ся незалежно від бажання суб’єкта
6. Має лише внутрішній характер та обмежується рамками суспільства	6. Регламентується нормами національного та міжнародного права
7. Гарантується суспільством шляхом застосування засобів громадського впливу	7. Гарантується державою шляхом застосування засобів примусового хар-ру
8. Реалізується в добровільній формі	8. Реал-ся у формі дотримання, виконання, використання чи застосув-ня правових норм
9. Забезпечує процес функціонування суспільства та надає йому рис системності	9. Забезпеч. впорядк-ння сусп-их відносин та певне співвідн-ння гр-дян та Д в цілому