2. Предмет тдп та його особливості.

Предмет будь-якої науки це сфера чи галузь об’єкту пізнання, який вивчається наукою. Об’єкт категорія більш широка чим предмет . Торт об’єкт. Частина предмет.

Предметом ТДП – є система теоретичних знань про загальні закономірності виникнення, функціонування та вдосконалення державно-правових явищ.

Для цих закономірностей характерні певні особливості:

1. предметом теорії – є вивчення закономірностей Д та П що мають об’єктивний х-р

2. оскільки Д і П функціонують в межах суспільства, яке в свою чергу хар-ся певними закономірностями, то предметом теорії є вивчення функціонування суспільства Д і П у їх взаємодії;

3. оскільки основу життєдіяльності суспільства складають ек-ні відносини, то предметом теорії є вивчення закономірностей взаємовпливу Д та П та ек-ї системи;

4. належність Д і П до більш широкого кола систем дає можливість визначити місце Д в політ. системі та місце П як особливого засобу соціального регулювання (у сусп. є звичаї, традиції, право);

5. оскільки основним призначенням Д і П врегулювання відносин між суб’єктами то предметом теорії є вивчення категорій, які характеризують місце суб’єктів суспільних відносин серед явищ державно-правової сфери;

6. закономірності які вивчаються теорією можуть характеризувати Д та П як одночасно так і окремо;

7. однією із ф-цій теорії є прогнозування розвитку Д і П, а тому предметом теорії є вивчення таких категорій які є результатом цього прогнозування

3. Функціональне призначення тдп (Функції тдп).

Функції ТДП – це напрямки науково-пізнавальної та навчальної діяльності, що хар-ють сутність, зміст і призначення теорії її завдання та мету і місце в системі юридичних наук.

Ознаки або особливості ф-цій:

1. напрямки пізнавальної діяльності метою якої є визначення сутності юр.явищ;

2. ф-ції є різновидом навчальної діяльності, що забезпечують процес формування професіональних знань;

3. ф-ції хар-ють сутність і зміст теорії як науки;

4. вони визначають соціальне призначення теорії;

5. ф-ції х-ють місце теорії серед юр. і сусп. наук;

Ф-ції поділяються на певні різновиди:

1) політична ф-ція – передбачає, що на основі пізнання об’єктивних закономірностей розвитку суспільства визначити принципи та напрямки функціонування Д та П, як засобів реалізації політичної влади;

2) методологічна ф-ція – забезпечується формуванням категорії в поняттях які складають юр. науку;

3) онтологічна – за допомогою цієї ф-ції вивчається сутність державно-правових категорій;

4) гносеологічна – забезпечує вивчення природи державно-правових явищ;

5) інтеграційна – взаємодія теорії з іншими юр. науками;

6) ідеологічна – сукупність ідей, концепцій, доктрин для вивчення Д–правових явищ;

7) евристична – ф-ція відкриття чогось нового;

8) плюралістична – різні думки, погляди про державно-правові явища.

4. Поняття, ознаки та різновиди методів юридичної науки.

Метод науки – сукупність прийомів та способів дослідження, які застосовуються для отримання істинних знань про предмет.

Сукупність методів складає методологію.

Для методології хар-ні певні особливості:

1. сукупність методів;

2. ця категорія визначає взаємодію методів;

3. це категорія, яка забезпечує єдині підходи до вивчення предмету;

4. методологія забезпечує науковість процесу пізнання;

5. методологія характеризує наукову діяльність як багатоаспектну, яка здійснюється на певних етапах;

6. забезпечує визначення сутності державно-правових категорій та їх місце в суспільстві.

Розрізняють методи:

1. загальнонаукові методи, які складають філософський рівень юриспруденції і використовуються всіма суспільними науками;

2. конкретно-науковіі методи – вони розробляються ТДП і використовуються всіма галузевими науками;

3. приватно-наукові методи – характерні для галузевих дисциплін.

5. Характеристика загальнонаукових методів.

Розрізняють чотири групи загальнонаукових методів.

1. Матеріалістичний метод – визначає відношення науковця до певного характеру матеріальних відносин в суспільстві.

В сфері юриспруденції цей метод характеризує:

1) економічні відносини як базисну основу розвитку суспільства;

2) залежність державно-правових явищ від економічних відносин;

3) це форсування Д та П в процесі розпаду суспільства на класи;

4) Д і П можуть вдосконалюватися лише за наявності матеріальної бази але на розвиток економічної системи вони не впливають.

ІІ. Ідеалістичний метод – заснований на визнанні свідомості як особливої умови життєдіяльності суспільства.

В сфері юриспруденції характеризує:

1) залежність суспільства від розвитку державно-правових категорій;

2) залежність ек-них відносин від їх правового закріплення, що здійснюється в Д;

3) визнання залежності процесу виникнення та вдосконалення держави від волі та свідомості окремих осіб. Тобто свідомість – первинна;

4) обґрунтовує можливість реформування суспільних відносин лише завдяки впливу права, як продукту свідомої діяльності людини.

III. Діалектичний метод - розглядає, характеризує світ, як категорію яка постійно розвивається.

В сфері юриспруденції:

1) характеризує Д та П як категорії які взаємодіють між собою та суспільством;

2) держава і право розглядаються як категорії які постійно розвиваються. Джерелом цього є протиріччя;

3) розвиток Д та П має еволюційний характер.

IV. Метафізичний метод – вивчає явища у статиці (нерухомості).

В сфері юриспруденції:

1) характеристика державно-правових явищ які мають певні ознаки;

2) Д і П визначаються як категорії які мають незмінну сутність;

3) в процесі розвитку державно-правових явищ вони залишаються незмінними, а змінюються тільки форми і методи їх діяльності.