- •1.Поняття та ознаки науки. Класифікація наук.
- •2. Предмет тдп та його особливості.
- •3. Функціональне призначення тдп (Функції тдп).
- •4. Поняття, ознаки та різновиди методів юридичної науки.
- •6. Конкретно (спеціально) – наукові методи пізнання тдп.
- •7. Характеристика первісного самоврядування.
- •9. Причини виникнення держави.
- •10. Поняття та ознаки держави.
- •II. Cсуверенітет (фр.) – переклад. Верховна влада.
- •1. Суверенітет держави:
- •Наявність території
- •11. Типологія держави.
- •12. Держава та економічна система.
- •13. Держава та політична система.
- •14. Держава та особа. Співвідношення.
- •15. Поняття, ознаки і структура громадянського суспільства.
- •16. Співвідношення держави і громадянського суспільства.
- •17. Правовий статус особи та громадянина.
- •Співвідношення прав, свобод та законних інтересів суб’єктів
- •18. Поняття, ознаки функцій держави.
- •19.Співвідношення завдань і функцій.
- •20. Класифікація функцій держави.
- •21. Форми та методи здійснення функцій держави.
- •22. Поняття та структурні елементи форми держави.
- •23. Форма правління.
- •24. Форма устрою як структурний елемент держави.
- •25. Політичний (державний) режим.
- •26. Поняття, принципи організації механізму держави.
- •27. Співвідношення понять «державний орган» та «державна організація».
- •28. Класифікація органів держави.
- •29. Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
- •30. Співвідношення категорій «орган держави» та «орган самоврядування».
- •31. Становлення ідеї правової держави.
- •32. Основні ознаки правової держави.
- •33. Тенденції розвитку правової держави в Україні.
- •34. Демократичні концепції держави.
- •35. Авторитарні концепції держави.
- •36. Типи право розуміння.
- •37. Основні школи розуміння права.
- •38. Право як особливий засіб соціального регулювання (Визначення та ознаки права).
- •39. Сутність права.
- •Класовий підхід:
- •Національно-релігійний:
- •Гносеологічний підхід:
- •40. Функції права.
- •41. Принципи права.
- •3. Принцип рівності громадян.
- •42. Об’єктивне та суб’єктивне право співвідношення.
- •43. Поняття та с особливості норми права.
- •44. Особливості структурних елементів норми права.
- •45. Класифікація норми права.
- •IV. За субординацією в правовому регулюванні:
- •VIII. За дією за колом осіб:
- •IX. За функціональною спрямованістю (за функціями права):
- •46. Способи викладу норми права в статті нормативно-правового акту.
- •47. Поняття, риси та види правовідносин.
- •VI. За суб'єктами - між:
- •Vііі. За розподілом прав та обов'язків суб'єктів:
- •X. За часом дії:
- •48. Структура правовідносин.
- •49. Передумови виникнення, зміни та припинення правовідносин.
- •50. Поняття та види юридичних фактів.
- •51. Фактичний склад правовідносин.
- •52. Поняття та риси системи права.
- •53. Структура системи права.
- •54. Поняття та структура законодавства.
- •55. Система права і система законодавства: співвідношення.
- •56. Поняття та форми систематизації законодавства.
- •57. Поняття та форми реалізації норм права. Принципи.
- •V. По предмету правового регулювання:
- •VI. За юридичною природою:
- •60. Прогалини в праві. Поняття та способи їх усунення та подолання.
- •61. Поняття, необхідність та значення тлумачення.
- •62. Способи тлумачення норми права.
- •63. Тлумачення норм права за суб’єктами.
- •64. Юридична природа актів тлумачення норм права (інтерпретаційні акти).
- •65. Поняття, ознаки та види правової поведінки.
- •66. Поняття та основні види правомірної поведінки.
- •67. Правопорядок: поняття, види.
- •68. Поняття, особливості, види соціального регулювання.
- •69. Поняття, особливості, класифікація соціальних норм.
- •70. Поняття, особливості правового регулювання.
- •71. Правове регулювання і правовий вплив.
- •72. Засоби, способи, типи правового регулювання.
- •73. Механізм правового регулювання.
- •Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
- •Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
- •74. Законність: поняття та аспекти.
- •75. Гарантії законності: загально-соціальні, спеціально-юридичні.
- •76. Правосвідомість та правова культура.
- •1. За суб’єктами:
- •77. Юридична відповідальність: поняття, види.
- •78. Правова система: поняття, особливості, види.
54. Поняття та структура законодавства.
Законодавство – це система законів, які діють в державі. Це система всіх нормативно-правових актів.
Законодавство держави – це система всіх упорядкованих певним чином законів даної країни, а також міжнародних договорів, ратифікованих парламентом.
До складу законодавства припустимо включати нормативно-правові акти президента, уряду, видані в порядку делегування їм законодавчих повноважень, тобто переданих законодавчим органом відповідно до конституції.
Законодавство – форма життя права. Саме законодавство надає нормам права формальну визначеність.
Система права і система законодавства співвідносяться між собою як зміст і форма.
Сис-ма законодавства складається з усіх законів і підзаконних нормативно-прав. актів. які офіційно прийнятті державою мають чинність і юр. силу, які виражають зміст сис-ми права, галузей, підгалузей, прав. інститутів, норм права, прав. принципів, дефініцій, та інших явищ – декларацій, преамбул, завдань, цілей, коментарів, прав. програм, тощо.
Сис-ма законодавства ширше сис-ми права за об’ємом.
Це поняття має два значення:
- за своїм змістом в сис-му законодавства входять лише закони
- в ширшому розумінні – в сиси-му законодавства входять всі закони і підзаконні нормативні прав. акти, акти референдумів, між народ.-правові договори, тощо.
В сучасній юридичній літературі склалося три підходи до характеристики законодавства:
Законодавство - це сукупність законів як актів вищої юридичної сили, що приймаються представницьким органом чи референдумом та регламентують найважливіші сфери суспільних відносин. Вказане визначення законодавства засновується на визначенні закону як основної ланки законодавства, на основі, на виконання і у відповідності до якої приймаються інші нормативно правові та індивідуальні акти. "законодавство = закон" (Погоріло В.Ф.).
Законодавство - це система законів та підзаконних актів загального характеру, що приймаються референдумом, представницьким органом влади та вищим органом виконавчої влади.
Вказана позиція обґрунтовується необхідністю прийняття відомчих, локальних та індивідуальних актів на основі законів та загальних підзаконних актів, що конкретизують закони (Рабинович П.М.)
Законодавство - це система всіх нормативно-правових актів держави, що прийняті в межах повноважень органів з дотриманням принципу ієрархії норм (Бобровник С.В.)- Вказане визначення законодавства надає можливість:
Визначити законодавство як систему нормативних актів, що мають різну юридичну силу
Визначити підходи щодо ієрархії (підпорядкування) нормативних актів
Визначити зміст законності як принципу побудови системи законодавства (верховенство закону )
Визначити законодавство як систему, що характеризується наявністю певних елементів та різноманітних аспектів структури.
Законодавство є зовнішньою формою виразу права і складається з трьох основних елементів:
о Правовий припис
о Інститут законодавства
о Галузь законодавства.
Оскільки поняття законодавства має самостійний характер, то його елементи можуть як збігатися, так і не співпадати з елементами системи права.
Структура законодавства може бути розглянута в трьох основних аспектах, що відображають особливості дії нормативних приписав за ієрархією, предметом регулювання та територією дії.
І. Вертикальна (ієрархічна) структура законодавства зумовлюється різноманітною юридичною силою актів, що приймаються різними правотворчими органами, а також різною силою актів, що приймаються одним органом. Вказана система не залежить від території поширення актів та від сфери відносин, що ними регулюються. Вертикальна система включає наступні елементи: Конституція - конституційні закони - загальні підзаконні акти - відомчі акти - локальні акти. Вона засновується на принципах верховенства закону, вищої сили актів представницького органу влади, прийняття підзаконних актів на основі, у відповідності і на виконання закону та найменшої сили локальних актів.
II. Горизонтальна (галузева) структура законодавства заснована на двох факторах:
А. Сфера правового регулювання
В. Ієрархічне підпорядкування актів у межах сфери правового регулювання.
Ця система значною мірою відповідає поділу права на галузі, хоча цілком з ними не збігається. Горизонтальна структура законодавства відображає особливості правового регулювання певної сфери відносин та характеризується як сукупність джерел певної галузі права.
III. Державно-організаційна структура законодавства засновується на побудові нормативно- правових актів в залежності від їх територіальної дії. Вона відображає особливості форми державного устрою. Вказана структура законодавства, характеризує; лише федеративну та децентралізовану унітарну державу. Законодавство федеративної держави включає загальнофедеральний рівень та рівень законодавства суб'єктів федерації, який засновується на принципах відповідності загальнофедеральному законодавству та врахуванні особливостей суб'єктів федерації.
Стр-ра законодавства – це теорет. конституція, що відображає вн. побудову законодавства; сукупність взаємодіючих та змістовно-узгоджених елементів, яка визначається сис-мою права. потребами упорядкування сусп. відносин та рівнем розвитку юр. техніки.
1) галузева (горизонтальна) – нормативно-прав. припис, норм.-прав. акт, інститут, підгалузь, галузь, прав. комплекс (комплексна галузь):
* норм.-прав. припис – логічно завершене положення, що прямо сформульоване в тексті норм. акту та містить обов’язкове рішення держ. влади. Елементом припису є норма права.
* норм. інститут – сис-ма взаємопов’язаних та взаємодіючих по своєму змісту норм. приписів, що регулюють певний вид сусп. відносин.
* галузь законодавства – сукупність норм. приписів, що регулюють певну сферу сусп. відносин. Основою для виділення галузей законодавства є предмет і метод прав. регулювання.
* прав. комплекси – являють собою сукупність взаємопов’язаних за змістом прав. припсів та норм. інститутів, що регулюють специфічний вид або сферу сусп. відносин.
2) субординаційна (вертикальна) – обумовлена різницею в прав. силі актів, що видаються різними нормо-творчими органами.
3) федеративна – залежить від форми держ. устрою. Законодавство унітарної держави єдине; федеративний устрій передбачає кілька рівнів стр-ри законодавства, де федеральному (центральному) законодавству надається провідна роль.