43. Поняття та с особливості норми права.

Розуміння норми права два підходи:

І. Теоретичний підхід – дає можливість розкрити особливості норми права як юридичне поняття (характеризують норму права через ознаки).

ІІ. Функціональний (практичний) – характеризує особливості і норми шляхом викладу її змісту в статті нормативного правового акту.

Норма права - загальнообов’язкове формально визначене правило поведінки, що встановлюється чи санкціонується державою з метою регулювання найважливіших для суспільства відносин шляхом точного визначення змісту прав та обов’язків суб’єктів та можливістю застосування відповідальності за їх невиконання чи порушення.

Особливості (ознаки):

1. насамперед обов’язковість норм гарантує можливість забезпечення виконання примусу всіма суб’єктами незалежно від їх становлення чи бажання;

2. неперсоніфікованість права – тобто поширення права на невизначене коло випадків та невизначену кількість суб’єктів та відсутність конкретно-визначеного індивідуального адресата, неодноразовість дії норми права;

3. об’єктивність визначає закономірний характер її виникнення, залежність від об’єктивних умов функціонування суспільства;

4. процедурність права – характеризується наявністю чітко виражених та нормативно закріплених процесів розробки прийняття реалізації та гарантування норм права;

5. формальна визначеність характеризується як фіксування примусу в письмовій формі, що забезпечує загальнообов’язковість та спрощує процес інформованості суб’єктів про права та обов’язки що їм належать;

6. державно владний характер – це особливість яка дає можливість визначити норму як засіб державного впливу на суспільство, що забезпечує обов’язковість владних рішень держави і гарантується її примусовою силою;

7. зв'язок правової норми з правовими відносинами шляхом надання учасникам правовідносин суб’єктивних прав та покладання на них юридичних обов’язків;

8. структурність норми права – характеризує залежність норми права від діяльності спеціальних структур і одночасний поділ норми на внутрішні і структурні елементи: гіпотеза, диспозиція, санкція.

44. Особливості структурних елементів норми права.

Під структурою розуміють внутрішню організацію, сукупність складових елементів побудови відповідної норми.

Ознаки які характеризують структуру:

1. ідеальна логічна конструкція за допомогою якої рег-ся взаємовідносини між суб’єктами;

2. результат відображення в нормі права певних суспільних відносин;

3. єдність ідеальної та реальної структури;

4. система діалектично взаємодіючих та взаємопов’язаних елементів.

Підходи до структури норм права:

І. Юридичний підхід – три елементи норми:

1. Гіпотеза – структурний елемент норми права, що визначає умови при яких можлива реалізація суб’єктами тих варіантів поведінки які містить правова норма. Встановлює умови які дають можливість реалізувати правило поведінки.

Класифікація гіпотез:

1) в залежності від умов реалізації:

- визначені гіпотези – ти гіпотези, які чітко визначають та перелічують обставини при настанні яких виникає необхідність реалізації норм права;

- відносно визначені – ті обставини які вказують на можливість застос-ння правової норми.

2) по змісту:

- прості - ті які вказують на одну умову при настанні якої застосовується одна норма;

- складні – декілька умов при настанні яких застосовується правова норма (пожежа, спадкоємство разом);

- альтернативні – ті обставини які перелічуються і дають можливість вибору при застосуванні норм права.

3) по способу викладення:

- абстрактні – гіпотези які визначають умови дії норми у відповідності із спільними родовими ознаками, без глибокої деталізації, що дає можливість врегулювати значну кількість однорідних випадків;

- казуїстичні – що визначають умови реалізації норм при наявності конкретних видових ознак і поширюють свою дію на істотно більше коло випадків.

2. Диспозиція – частина правової норми, що визначає зміст прав та обов’язків суб’єктів (визначає можливу поведінку і необхідну).

Класифікація диспозицій:

1) за ступенем визначеності:

- визначені, які чітко визначають права та обов’язки сторін ( договір купівлі-продажу);

- альтернативні, які надають суб’єктам можливість вибору того чи іншого варіанту поведінки, що встановлюється правовою нормою;

- бланкетні – визначають права і обов’язки сторін загального вигляду.

2) за способом викладення:

- прості – формулюють правила поведінки не вказуючи окремі деталі (вбивство –засудження);

- розгорнуті – детально характеризують поведінки, використовуючи систему оціночних понять.

3. Санкція – структурний елемент норми права, що вичерпно передбачає негативні наслідки, які настають для суб’єктів у випадку порушення ними прав інших суб’єктів чи невиконання обов’язків які на них покладаються.

Класифікація санкцій:

1. за ступенем визначеності:

• абсолютно визначені, які встановлюють чітко визначену міру впливу;

• відносновизначені – коли міра впливу обмеж. нижньою та верхньою межею (від 2 до 10)

• альтернативні надають можливість органам які застосовують норму права використати одну із передбачених мір впливу (або штраф, або тюрма);

1. по змісту:

• штрафні – передбачають можливість матеріальної компенсації негативних наслідків правовопорушень;

• правопоновлюючі – можливість поповнення порушеного права;

• відновлюючи – передбачають негативну реакцію державу на невірну реалізацію припису суб’єктами та застосовується для примусового виконання невиконаного обов’язку поновлення порушеного права.

ІІ. Логічний підхід в своїй побудові відповідають юридичній і може схематично відобразити у вигляді формули «якщо гіпотеза то інакше санкція».

Ця структура надає можливість:

1. структурувати будь-яку норму за цими компонентами;

2. надати цим компонентам відповідного змісту;

3. формалізувати логічну будову норми виділивши п’ять методів: дозволено, заборонено, суб’єкт зобов’язаний, суб’єкт уповноважений, байдужий.

ІІІ. Соціологічний підхід – відображається в таких поняттях як:

1. зміст норми, який передбачає змістовну характеристику елементів правової норми;

2. форма - теоретично дотримана юридично-логічна конструкція у вигляді системи із трьох елементів;

3. ціль.