V. По предмету правового регулювання:

1) кримінально-правові;

2) цивільно-правові.

VI. За юридичною природою:

1. основні – які містять остаточні рішення по конкретній справі (вирок суду);

2. додаткові – які сприяють виданню основного акту (ухвала суду).

60. Прогалини в праві. Поняття та способи їх усунення та подолання.

Прогалини в праві – це повна чи часткова відсутність в діючому законодавстві необхідних юридичних норм.

Об’єктивні і суб’єктивні причини прогалин:

1. неврегульованість тих суспільних відносин які потребують правового регулювання;

2. з’являються нові суспільні відносини;

3. технічні прорахунки законодавця в процесі прийняття нормативно-правового акту.

Прогалини можуть бути усунені шляхом їх ліквідації чи подолання. Ліквідація має місце в процесі правотворчої діяльності шляхом прийняття нових норм права. Подолання прогалин відбувається в процесі право застосовного процесу за допомогою застосування аналогій.

Розрізняють два різновиди застосування аналогій: аналогія закону, аналогія права.

В процесі застосування аналогії закону потрібні бути дотримано ряд вимог:

1) потрібно визначити що ситуація яка потребує вирішення має юридичний характер та повинна бути розв’язана за допомогою правових засобів;

2) необхідно переконатись, що в законодавстві відсутня норма яка безпосередньо може регулювати даний випадок;

3) необхідно визначити норму яка регулює аналогічні випадки та на її основі вирішити справу;

4) дати мотивоване обґрунтування причин застосування аналогії саме в даному конкретному випадку.

Аналогія закону: ПРИНЦИПИ:

1. принцип законності;

2. принцип обґрунтованості;

3. принцип доцільності – саме ту норму яка найефективніша.

Аналогія закону не застосовується в кримінальному та адміністративному праві.

Аналогія права – вирішення конкретної юридичної справи на основі загальних принципів права (справедливості, рівності перед законом, судом).

61. Поняття, необхідність та значення тлумачення.

Тлумачення нормативних актів – це двоєдиний процес уяснення значення та змісту нормативних актів, а з іншої сторони пояснення.

Уяснення – певний процес націлений на те щоб встановити дійсний зміст норми права.

Пояснення базується на уяснені і тому що зміст норми права вже визначений, а пояснення має за мету довести цей зміст інших суб’єктів.

Необхідність процесу тлумачення:

1) норми права мають загальний характер, а застосовуються ці норми до конкретних фактів;

2) особливість формування норми права їх накопиченість, абстрактність, використання спеціальної термінології;

3) низький рівень законодавчої техніки;

4) необхідністю пристосування нормативного матеріалу до тих змін які відбулися в суспільному і державному житті.

Значення процесу:

4. Процес тлумачення сприяє правильній реалізації норми права суб’єктами права.

5. Сприяє забезпеченню принципу єдності законності.

6. Дає можливість ліквідувати неточності в формулюванні закону та заповнити прогалини в праві.

За суб‘єктами тлумачення поділяють на: офіційне і неофіційне.

Офіційне тлумачення - роз‘яснення зісту і цілей правових норм, яке здійснюється компетентними державними органами і має загальнообов‘язковий характер для всіх суб‘єктів, які реалізують ці норми права. Таке тлумачення має юрид.наслідки. Відрізняється від неоф. формою (виражається і інтерпретаційних актах, які мають всі ознаки нормативно-правових актів, але не зводяться до них) і особливим порядком здійснення. Ці акти мають загальнообов.характер. Як правило, виражається в письм. формі.

Офіційне тлумачення по характеру і юрид.наслідкам поділяється на - нормативне, що є обов”язковим в процесі вирішення всіх справ даного виду (інтерпретаційні акти ВРУ, КМУ, Президента, ВСУ, Постанова Пленуму Верховного Суду - “Про судову практику в справах втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність) і казуальне, коли норма права роз‘яснюється по конкретній справі, тобто уточнюються суб.права і обов‘язки та ін.юрид факти і обставини в рамках конкретних правовідносин (розповсюджує свою дію тільки на конкретну ситуацію, хоча може враховуватись при вирішенні інших аналогічних справ). Найбільш розповсюджене таке офіц.тлумачення в рішеннях ВСУ по конкретним справам. Є обов’язковим для осіб відносно яких воно приймається.

Казуальне тлумачення може бути судовим і адміністративним

Офіційне тлумачення поділяється також на - аутентичне, яке офіц. дає той орган, який приймав акти і делеговане, (роз’яснюється тим органом, який держава уповноважила давати обов‘язкове тлумачення.

Неофіційне тлумачення, що здійснюється посадовими та фізичними особами, які не мають право на офіційне тлумачення і є необовязковим для органів, що застосовують норми. Існує в 2 різновидах:

доктринальне, що визначається як науковий аналіз статей закону (науково-практичний коментар);

повсякденне, що здійснюється в процесі