39. Сутність права.

Сутність права – основна інтегративна, відносно стабільна якісна основа права, яка відображає його істину природу та призначення в суспільстві.

Особливості сутності:

1. Є засобом нормат-го врегул-ння, що засновані на врегул-ні інтересів суспільства.

2. Міра масштабів свободи поведінки суб’єктів.

3. Сутність права – міра відповідальності суб’єктів.

4. Засіб гарантування національних чи релігійних потреб суб’єктів.

5. Засіб цивілізованого задоволення інтересів та потреб суб’єктів.

6. Засіб регулювання, що має динамічний характер, його зміст складають суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Підходи до розуміння сутності права:

1. Класовий підхід:

• право - система гарантованих державних норм;

• право – засіб виразу інтересів економічно пануючого класу;

• право – засіб примусового впливу держави на суб’єктів суспільних відносин.

Сутність права вираж-ся в його можливості забезпечити реальність інтересів економічно пануючого класу та гарантувати її різноманітними в т.ч. примусовими засобами.

2. загально-соціальний підхід – найпоширеніший:

• право – засіб закріплення прав людини;

• право – засіб знаходження соціального компромісу;

• право – засіб вирішення конфліктів законним шляхом.

Сутність права виявляється в його можливості забезпечити верховенство прав та свобод людини та реалізацію їх загально соціальних функцій.

3. Національно-релігійний:

• право розглядається як засіб закріплення національного суверенітету та релігійних поглядів та ідей;

• право – засіб знаходження компромісу інтересів національних меншин, віруючих.

Сутність права – виявляється в його можливості забезпечувати інтереси національної чи релігійної меншості, надаючи певне коло прав та свобод для даних осіб.

4. Гносеологічний підхід:

• право – це державно-владний регулятор існуючих суспільних відносин;

• право – система формально визначених норм.

Сутність права виявляється в наявності ознак, які характеризують його як різновид соціальних норм.

40. Функції права.

Функції права – напрямки юридичного впливу на суспільні відносини, що визначаються сутністю та соціальним призначенням.

Особливості функцій:

1. втілення сутності права в суспільстві;

2. напрямки впливу на суспільні відносини;

3. визначення можливості та необхідності існування права як соціального явища;

4. визначають ризик права та мають динамічний характер;

5. мають безперервний та тривалий характер.

Функції поділяються на дві групи:

І.Зовнішні – загально соціальні – які визначають право як явище культури, що здійснює загально регулятивний вплив на суспільство. Різновиди:

1) виховна – переконання суб’єктів суп-них відносин в необх-ності правомірної поведінки;

2) культурна – акумулювання духовних і культурних цінностей і досягнень народу в праві;

3) соціального контролю – передбачає вплив на поведінку суб’єктів шляхом стимулювання, заохочення чи обмеження;

4) інформаційно-орієнтаційна – надання інформації суб’єктам про соціальні можливості та одночасно орієнтація відносно можливостей та заборон;

5) політична – регулювання поведінки суб’єктів владних відносин;

6) економічна – забезпечення економічних можливостей;

7) соціальна – забезпечення рівних можливостей суб’єктів суспільних відносин.

ІІ. Внутрішні – соціально-правові напрямки правового впливу на суспільні відносини, що визначають організацію суспільних відносин і необхідність функціонування права як соціального інституту. Різновиди:

1. регулятивна функція, яка передбачає встановлення позитивних правил поведінки, організацію суспільних відносин та координацію суспільних зв’язків:

А) регулятивну динамічну функцію – яка визначає змінний характер права його пристосованість до об’єктивних факторів суспільного розвитку;

Б) регулятивну статичну функцію – характеризує стабільність права, вплив права на суспільні відносини шляхом їх закріплення в певних правових інститутах: наприклад – інститут права власності, авторського права. Функція мало змінна.

Шляхи реалізації регулятивної функції:

• визначення за допомогою правосуб’єктності;

• закріплення та зміна правового статусу;

• визначення повноважень державних органів, посадових осіб;

• визначення юридичних фактів, які є підставою виникнення правовідносин;

• визначення оптимального типу правового регулювання.

2. охоронна ф-ція – напрям правового впливу, який націлений на забезпечення більш важливих економічних, політичних, національних, особистих та інших інтересів.

Особливості:

• функція яка характеризує право як особливий засіб впливу на поведінку суб’єктів шляхом встановлення заборон та одного із видів юридичної відповідальності;

• ця функція є засобом інформації для суб’єктів суспільних відносин. Стосовно того які цінності охороняються державою;

• є показником політичного і культурного розвитку суспільства.

Цінність права визначають функції.

Підходи до цінності права:

І. Характеризує цінність права як управлінську категорію оскільки основним призначенням права є регулювання суспільних відносин шляхом встановлення прав та обов’язків суб’єктів.

ІІ. Скакун, Матузов характеризують багатоаспектність цінності права, яка розглядається як сукупність суспільної та суто гносеологічної цінності.

Напрямки, які характеризують категорію цінності права:

1. Інструментальна цінність – надає суспільству рис впорядкованості і цивілізованості.

2. Моральна цінність права – знаходить прояв в закріпленні справедливості рівності суб’єктів перед правом.

3. Суспільна – право сприяє розвитку тих відносин в яких зацікавлене суспільство і впливає на поведінку суб’єктів шляхом узгодження їх специфічних інтересів.

4. Історична – право є фактором прогресу і джерелом оновлення суспільства.

5. Гуманістична – право закріплює права і обов’язки суб’єктів, конституційно гарантує та охороняє їх.

6. Політична – в можливості регулювати процес здійснення владних відносин та в забезпеченні функціонування політичної системи суспільства.

7. Ідеологічна цінність права – виявляється в формуванні категорій та понять які складають основу суспільної ідеології.