53. Структура системи права.

Система права — це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних юридичних норм певної держави, що характеризується єдністю, узгодженістю, а також поділом на галузі та інститути.

Система права - це внутрішня структура права, що виявляється в єдності та узгодженості норм, що її складають, та одночасної їх диференціації на складові елемента системи - інститути і галузі - в залежності від предмету та методу регулювання.

Категорія "система права" має самостійне теоретичне та практичне значення:

1. Характеризує право як узгоджену систему приписів, що мають формальний вираз

2. Впливає на законотворчу діяльність, оскільки забезпечує узгодженість

приписів та їх несуперечність, визначаючи цим ефективність законодавства

3. Впливає на процес тлумачення норм, оскільки забезпечує повноту визначення не лише змісту окремої норми, а і в залежності від її взаємодії з іншими нормами

4. Впливає на правозастосовчу діяльність, оскільки забезпечує врахування на основі узгоджених приписів особливостей певної справи та її справедливе вирішення

5. Впливає на процес систематизації норм, забезпечуючи основні принципи та шляхи узгодження правових приписів.

Система права характеризується такими ознаками:

– це цілісна єдність чинних правових норм певної держави;

– ці норми права розподілені за галузями й інститутами, відповідно до предмету і методу правового регулювання;

– об'єктивний характер розподілу юридичних норм на галузі та інститути.

Основними елементами системи права є правові (юридичні) норми, інститути права, галузі права.

В залежності від суб'єктів та методу правового регулювання система права поділяється па публічне та приватне право (Німеччина, Франція Італія, Іспанія). Поділ права на публічне та приватне не є безспірним, однак має право на існування.

Публічне право - це сукупність галузей та інститутів, що регулюють державні та міждержавні відносини.

Ознаки:

1. Регулює відносини між державними органами або між приватними суб'єктами і державою

2. Відображає публічний інтерес, тобто визначає заборони та обов'язки суб'єктів перед державою

3. Як правило, складається з норм загального характеру, що розраховані на субординацію суб'єктів суспільних відносин

4. Основним методом регулювання є імперативний (ієрархічне підпорядкування)

5. Предметом регулювання є сфера публічних влади, діяльність апарату держави, питання державної служби, адміністративні відносини та діяльність держави як суб'єкту міжнародного права.

До сфери публічного права належать: конституційне право, адміністративне право, кримінальне право, фінансове право, кримінально-процесуальне право, міжнародно-публічне та міжнародно-гуманітарне право.

Приватне право - це підсистема права, що регламентує майнові відносини, а також особисті немайнові, що пов'язані з особистістю суб'єктів. Ознаки:

1. Регулюють відносини приватних осіб між собою

2. Забезпечують приватний інтерес з метою гарантування вільного волевиявлення суб'єктів в процесі реалізації їх прав;

3. Надає можливість використання договірної форми відносин

4. Засновується на диспозитивному методі

5. Предметом регулювання є статус суб'єкт, сфера договірних відносин, сфера власності та спадкування.

До приватного права належать такі галузі права: цивільне право, сімейне право, авторське право, трудове право, житлове право, цивільно-процесуальне та міжнародне приватне право.

Структура системи права — це об'єктивно зумовлена внутрішня організація права певної держави, яка полягає в єдності й погодженості всіх юридичних норм держави та в їхньому розподілі за галузями та інститутами права.

Структура системи права

Система права характеризується власною структурою, тобто певною внутрішньою організацією. Питання структури системи права є дискусійним в юридичній літературі. Класичним підходом до її визначення є характеристика системи права як сукупності трьох елементів:

• Норма права

• Інститут права

• Галузь права.

Однак, в сучасній літературі існують підходи до характеристики системи права як сукупності норм права; сукупності інститутів права; сукупності комплексних інститутів права; сукупності підгалузей права; сукупності галузей права; сукупності комплексних галузей права (Малько, Матузов, Скакун).

Основу системи права складає правову норма як правило поведінки. Що визначає правове положення суб'єктів, коло суб'єктів, різновиди відносин, що регулюються правом, та межі правового впливу держави на суспільні відносини. В процесі регулювання суспільних відносин норми права об'єднуються в більш широкі утворення, які і складають елементи системи права. Інститут права є наступним елементом права і є групою правових норм, що регулюють певний різновид відносин в межах галузі. Призначенням інституту є регулювання окремих сторін сфери суспільних відносин. Так, в сфері кримінального права розрізняють інститути необхідної оборони, неосудності, злочину, покарання. За допомогою правового інституту регулюються відносини в межах галузі, що мають спільний предмет і метод регулювання.

Риси систем права:

4. узгодженість прав. норм

5. розподіл системи на галузі права і правові інститути

6. об’єктивний хар-р

Центральною складовою частиною права є галузь.

Розподіл сис-ми права по галузям здійснюється за предметом і методом прав. регулювання.

Предмет прав. регулювання – це сукупність суп. відносин, що регулюються правом.

Метод прав. регулювання – це спосіб впливу держави на сусп. відносини.

Самостійний характер системи права визначають такі риси цієї категорії:

1) Первинним елементом системи є правова норма, що разом з іншими нормами об'єднується в інститути та галузі у відповідності до предмету та методу регулювання

2) Норми мають взаємоузгоджений характер, що зумовлюється відсутністю протиріч між приписами та заснованість права на єдиних принципах

3) Система права відповідає об'єктивним умовам розвитку суспільства, оскільки засновується на відображенні соціально-економічних, політичних, національних, релігійних, історичних і культурних факторів, що діють в межах всього суспільства

4) Залежать від рівня розвитку суспільства і не може створюватися лише за бажанням окремих суб'єктів

5) Має диференційований характер, що зумовлює поділ норм на відносно відокремлені складові частини у вигляді певних об'єднань правових норм (галузі та інститути права тощо), що засновуються на різноманітності суспільних відносин, що регулюються за допомогою права.

Ознаки системи права.

1. Не може створюватися на суб’єктивний розсуд людини, існує об’єктивно.

2. Норми права взаємно узгоджені та цілеспрямовані.

3. Система права складається з неоднакових за змістом й обсягом структурних елементів, які логічно об’єднують, розташовують нормативний матеріал у певній функціональній спрямованості.