30. Співвідношення категорій «орган держави» та «орган самоврядування».

Органи держави та місцевого самоврядування. Спільні риси:

1. Виконують функції по управлінню суспільством.

2. Передбачені конституційно.

3. Приймання рішення нормативного характеру, що в разі їх протиріччя Конституції можуть бути певним чином відмінені.

4. Мають чітко визначену компетенцію.

5. Рішення мають владний характер.

6. Формуються у встановленому законом порядку.

7. Функціонують на основі принципу розподілу повноважень.

Відмінності:

Державні органи	Органи самоврядування
1. Формуються шляхом виборів призначаються чи затверджуються.	1. Обираються населенням територіальної одиниці.
2. Дія нормативних актів поширюється на тер-рію Д-ви чи адміністративної одиниці.	2. Дія нормативних актів поширюється на територію адміністративної одиниці.
3. Повноваження визначають зміст управлінської функції держави.	3. Повноваж. поділені на виріш-ня проблем певних тер-рій по самоврядувальності.
4. Є колективами службовців.	4. Діяльність не має професійного харак-ру.
5. Діють на основі конституційно закріпленого принципу розподілу влади.	5. Можуть за взаємною згодою перерозподілити між собою окремі самоврядні повноваж-ня на підставі дог-ру.
6. Рішення приймаються колегіально чи одноособово керівником органу.	6. Рішення приймаються виключно шляхом голосування.
7. Здійснюють повноваження безпосередньо.	7. Здійснюють повноваження як безпосередньо так і через обрані органи.
8. Фінансову базу становить державний бюджет.	8. Фінансову базу становить місцевий бюджет та позабюджетні надходження.
9. Виступають від імені держави.	9. Є представниками інтересів населення.

31. Становлення ідеї правової держави.

Правова держава – це тип держави в якій функціонує режим, конституційне правління, існує розвинута та непротирічива правова система, судова система, реальній розподіл влади, що характеризує взаємодію, взаємоконтроль тих органів, які здійснюють цю владу.

В процесі розвитку ідеї правової держави виділяють три етепи:

І. Ранній етап формування правової держави. Зміст: визначення суверенітету влади шляхом проголошення суверенітету народу.

ІІ. Становлення ідеї правової держави. Характеризується проголошенням суверенітету права перед владною волею громадян і суспільства. (Верховенство права).

ІІІ. Етап розвитку ідеї правової держави. Характеризується проголошенням суверенітету держави, як особливого засобу створення права та засобу обмеження прав і свобод влади через закони. (Перше місце розвиток держави).

Проблематика держави в думках вчених:

Сократ 469-399 до н.е. – прихильник держави полісу, в якій існують справедливі за своєю природою закони.

Платон – розділяє два види державного устрою:

1. над всім народом стоять правителі;

2. правителі повинні спиратись на закони.

Аристотель – розробив вчення про роль закону в політичному житті, про співвідношення природного та встановленого волею людини права. Висунув ідею безпосереднього управління і вільного громадянина. Держава – вираз спільного інтересу.

Другий етап становлення середньовіччя.

Ідея природного права – норма, що випливає з природи людини. Значне місце відводиться закону, який є необхідним для влаштування суспільного життя.

Фома Аквінський – висунув ідею народного суверенітету. Установи держави розглядає як створення рук людських. Народ повинен здобувати і використовувати владу. Рівність всіх перед законом.

Макіавеллі – держава є світською і тому це потребує єдиного правового порядку.

Жан Боден, Томас Гобс, Джон Локк розглядають державу як єдину та суверенну. Суверенна держава повинна зміцнити той лад на підставі якого знищувалось безправ’я, нерівність та привілеї. Принцип суверенної держави потребував єдиного та рівного для всіх права.

Локк сформулював один із класичних принципів буржуазної політичної моралі – принцип формального розуміння свободи, природних прав та демократії. Він відстоює ідею юридичного обмеження влади. Абсолютної влади не існує. Не можна концентрувати владу в одних руках. Виводить принцип розподілу влад:

1. законодавча – перша і найсвятіша;

2. виконавча;

3. федеративна влада.

Виконавча і федеративна підпорядковані законодавчій владі.

Розглядає принцип верховенства народу, при умові що не діють ті органи, яким ця влада передана народом.

Західна Європа Х VIII століття – буржуазно-політична ідеологія, лібералізм.

Англія: Бентам, Міль.

Франція: Жан Жак Руссо, Констант.

Констант – розглядає співвідношення особи та держави з точки зору природно-правових позицій. Вважає, що розподіл влади ще не гарантує особисту свободу.

Том Міль – вважає, що суверен весь народ. Існує вищий закон - закон справедливості. Цим законом встановлена межа права кожного народу.

Ця концепція була притаманна і в Германії:

Кант – виділяє поліцейську державу. Вважає, що це держава сваволі, вона не повинна йти далів зовнішнього регулювання норм життя суб’єктів. Але особа в такій державі повинна бути захищена від сваволі влади, що може бути досягнуто при досконалому правовому устрої. Право в такій державі повинно бути засноване на людському розумі та законі.

Ідея правової держави у вітчизняній політично-правовій думці пов’язана з ідеєю обмеження верховної влади в державі. Перші спроби дослідження цього питання торкались князівської влади у східних слов’ян. У давньоруській державі ІХ-Хст. Відбувається процес удосконалення апарату. Князівська влада існує поряд з боярською думкою і народними зборами.

Кінець Х ст. – перша половина ХІ ст. – ідеальний князь повинен дотримуватись у своїй діяльності законів. Спроби обмеження влади князя дорадчим органом.

Середина ХІІІ ст. – феодальна рівність відносна між трьома носіями влади: віче, князь, боярська дума була порушена шляхом встановлення двірцево-вотчиної системи управління. Ідеї:

Кістяківський ХІХ ст. обґрунтовує вимогу обмеження державної влади правами особи і характеризує державу, як утворення, що є єдиним з народом, характеризується високим рівнем свідомості і відповідальності.

Тарановський – обґрунтовує ідею зв’язаності держави правовими межами, що надає можливості встановлення законності правління, а також забезпечує право рівність: законодавчої, виконавчої, судової влади шляхом закріплення їх повноважень.

Танієнко - визначає право, як засіб забезпечення та гарантування обмеження державної влади, забезпечення свободи індивідам та усування сваволі держави.

Радянський період часу. Праць щоб характеризувалась правова держава не було.

Зараз ідеї правової держави – Тимошенко, Заєць.