47. Поняття, риси та види правовідносин.

Метою створення правового норми є регулювання суспільних відносин. Процес регулювання цих відносин пов'язаний з їх упорядкуванням шляхом поширення дії норми на певних суб'єктів чи конкретну життєву ситуацію. Процес поширення дії норми пов'язується з виникненням правовідносин як різновиду суспільних відносин, що виникають чи змінюються під впливом дії права та мають особливості (риси), що і визначають самостійний характер категорії "правовідносини".

Правовідносини - це різновид суспільних відносин, учасники яких взаємодіють шляхом використання суб'єктивних прав та виконання юридичних обов'язків, що гарантуються та забезпечуються державою. Це особливий різновид врегульованих нормами права суспільних відносин, учасники яких мають суб’єктивні права та юр обов’язки.

Правовідносини – це врегульовані нормами права вольові суспільні відносини, що виражаються в конкретному зв’язку між правомочними і зобов’язаними суб’єктами – носіями суб’єктивних юридичних прав, обов’язків, повноважень і відповідальності – і забезпечуються державою.

Правовідносини становлять різновид суспільних відносин , є результатом свідомої діяльності(поведінки) людей. Правовідносини є вольовими відносинами, виникають, припиняються або змінюються, як правило, на основі норм права. Охороняються державою, забезпечуються заходами державного впливу.

Риси:

1. Це відносини, що виникають між соціальними суб'єктами

2. Це відносини, що мають двосторонній характер

3. наявність чітко визначеного об'єкту, на використання чи охорону якого націлені правовідносини

4. Наявність суб'єктів, взаємодія яких здійснюється на основі і в межах наданих ним прав та покладених обов'язків

5. Це відносини, що мають двосторонній характер, оскільки право однієї сторони, що є уповноваженою, забезпечується обов'язком іншої сторони, що є зобов'язаною

6. Сторони правовідносин мають визначений характер, оскільки .одній з них належить право, а на іншу покладається обов'язок

7. Використання суб'єктивних прав гарантується судовим захистом

7. Виконання юридичного обов'язку забезпечується можливістю застосування заходів від імені держави

8. Правовідносини є засобом конкретизації загального змісту норми до певного випадку чи суб'єктів

9. Це відносини, що є основним засобом реалізації правових приписів

10. Це суспільні відносини, що є результатом усвідомленої діяльності суб'єктів

11. Це відносини, суб'єктами яких є особи, що характеризуються певними властивостями (правосуб'єктність)

12. це відносини що мають динамічний характер тобто виникають, змінюються чи припиняються під впливом права

13. Це є вольові відносини, оскільки, з однієї сторони, засновуються на праві, що відображає волю держави, а з іншої, - передбачають досягнення певного результату, відображаючи волю певних суб'єктів.

Значення правовідносин:

• надають можливість визначити, в якій сфері суспільні відносини регулюються за допомогою права;

• конкретизують зміст прав та обов'язків суб'єктів;

• надають можливість визначити характер поведінки суб'єктів з точки зору її відповідності правовим вимогам;

• визначають найбільш раціональний шлях досягнення мети правового регулювання;

• надають можливість уникнути конфліктів;

• є засобом конкретизації та реалізації права.

Правовідносини є юридичною категорією, що має багато аспектний характер та складний зміст та структуру.

Це надає можливість класифікувати їх за і наступними критеріями:

І. За галузевою ознакою: конституційні, цивільні, адміністративні, кримінальні тощо.

II. За функціями права:

1. Регулятивні, що виникають з правомірної поведінки суб'єктів (цивільні, трудові, сімейні);

2. Охоронні, що виникають як наслідок вчинення правопорушення та передбачають відновлення порушених прав і покарання правопорушника (адміністративні, кримінальні).

III. За характером дії зобов'язаної сторони:

1. Активні, що передбачають обов'язок вчинити дії на користь уповноваженої сторони (правовідносини в сфері повернення боргу);

2. Пасивні, що передбачають обов'язок утримання від вчинення небажаних для іншої сторони дій (правовідносини в сфері власності).

IV. За ступенем визначеності суб'єктів:

1. Абсолютні, в яких визначена лише одна сторона, як правило, уповноважена (правовідносини в сфері власності та авторства);

2. Відносини, в яких чітко визначаються права та обов'язки всіх учасників (правовідносини в сфері купівлі-продажу та освіти).

V. За характером субординації суб'єктів:

1. Матеріально-правові, що виникають на основі норм матеріального характеру та передбачають відносини суб'єктів як на основі координації, так і субординації (правовідносини в сфері цивільного, трудового, адміністративного права);

2. Процесуальні, що виникають на основі норм процесуального права, мають виключно субординацій ний характер та функціонують у двох основних різновидах:

А. Процесуально-регулятивні, що виникають з правомірної поведінки суб'єктів (правовідносини в сфері укладення договору);

В. Процесуально-охоронні, змістом яких є реалізація юридичної відповідальності (правовідносини в сфері кримінальної, адміністративної відповідальності).