45. Класифікація норми права.

Норма права – це загальнообов’язкове правило поведінки, що встановлюється чи санкціонується державою, має формально визначений характер, є офіційним засобом закріплення і охорони, розвитку суспільних відносин, що здійснюється шляхом визначення формальних прав і обов’язків учасників суспільних відносин та забезпечуються державою.

Ознаки правових норм.

1).Формулюють правила поведінки людей шляхом вказівки на їх права і обов’язки.

2). Передбачають формальну рівність суб’єктів.

3). Формалізація ( публічна фіксація ) взаємних прав, обов’язків і відповідальності суб’єктів.

4). Формальна свобода воєвиявлення учасників правовідносин.

5). Системність норм.

6). Загальнообов’язковість.

7). Гарантуються державою.

8). Приймаються в чітко встановленому порядку.

9). Наявний незалежний розгляд конфлікту в разі порушень взаємних прав і обов’язків сторін.

10). Встановлюються чи санкціонуються державою.

Структура, або внутрішня форма норми права — це внутрішня будова норми права, що виражається в її поділі на складові елементи, нерозривно пов'язані між собою.

Елементи норми права:

Гіпотеза (припущення)	Диспозиція (розпорядження)	Санкція (стягнення)
— частина норми, що вказує, за яких обставин норма вступає в дію. Відповідає на питання: Де? Коли? якому випадку? За яких умов?	— частина норми, у якій формулюється саме правило поведінки, права і обов'язки	— частина норми, що встановлює заходи (вид і розміри) державного при мусу, застосовувані при її порушенні

У будь-якій державі існує і виникає величезна кількість норм права. Ці норми можна класифікувати (поділити) на види за певним критерієм (ознакою).

Види норм права

І. За предметом правового регулювання (або за галузями права): норми конституційного, адміністративного, кримінального, цивільного, трудового, екологічного права та ін.

ІІ. За методом правового регулювання (або за формою закріплення бажаної поведінки суб'єктів права):

• Імперативні — норми, що виражають у категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії і не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обоє 'язків суб'єктів. Інакше: імперативні норми прямо наказують правила поведінки.

• Диспозитивні — норми, у яких держава наказує варіант поведінки, але які дозволяють сторонам регульованих відносин самим визначати права й обов'язки в окремих випадках, їх називають «заповнювальними», оскільки вони заповнюють відсутність угоди і діють лише тоді, коли сторони регульованих відносин не встановили для себе іншого правила, не домовилися з даному питання (розпізнаються через формулювання: «за відсутності іншої угоди», «якщо інше не встановлено в договорі» та ін.). Інакше: диспозитивні норми надають свободу вибору поведінки.

ІІІ. За характером впливу на особу:

• Заохочувальні - норми, що встановлюють заходи заохочення за варіант поведінки суб'єктів, який схвалюється державою і суспільством і полягає в сумлінній і продуктивній праці (наприклад, правила щодо виплати премій).

• Рекомендаційні - норми, що встановлюють варіанти бажаної з погляду держави поведінки суб'єктів.