- •1.Поняття та ознаки науки. Класифікація наук.
- •2. Предмет тдп та його особливості.
- •3. Функціональне призначення тдп (Функції тдп).
- •4. Поняття, ознаки та різновиди методів юридичної науки.
- •6. Конкретно (спеціально) – наукові методи пізнання тдп.
- •7. Характеристика первісного самоврядування.
- •9. Причини виникнення держави.
- •10. Поняття та ознаки держави.
- •II. Cсуверенітет (фр.) – переклад. Верховна влада.
- •1. Суверенітет держави:
- •Наявність території
- •11. Типологія держави.
- •12. Держава та економічна система.
- •13. Держава та політична система.
- •14. Держава та особа. Співвідношення.
- •15. Поняття, ознаки і структура громадянського суспільства.
- •16. Співвідношення держави і громадянського суспільства.
- •17. Правовий статус особи та громадянина.
- •Співвідношення прав, свобод та законних інтересів суб’єктів
- •18. Поняття, ознаки функцій держави.
- •19.Співвідношення завдань і функцій.
- •20. Класифікація функцій держави.
- •21. Форми та методи здійснення функцій держави.
- •22. Поняття та структурні елементи форми держави.
- •23. Форма правління.
- •24. Форма устрою як структурний елемент держави.
- •25. Політичний (державний) режим.
- •26. Поняття, принципи організації механізму держави.
- •27. Співвідношення понять «державний орган» та «державна організація».
- •28. Класифікація органів держави.
- •29. Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
- •30. Співвідношення категорій «орган держави» та «орган самоврядування».
- •31. Становлення ідеї правової держави.
- •32. Основні ознаки правової держави.
- •33. Тенденції розвитку правової держави в Україні.
- •34. Демократичні концепції держави.
- •35. Авторитарні концепції держави.
- •36. Типи право розуміння.
- •37. Основні школи розуміння права.
- •38. Право як особливий засіб соціального регулювання (Визначення та ознаки права).
- •39. Сутність права.
- •Класовий підхід:
- •Національно-релігійний:
- •Гносеологічний підхід:
- •40. Функції права.
- •41. Принципи права.
- •3. Принцип рівності громадян.
- •42. Об’єктивне та суб’єктивне право співвідношення.
- •43. Поняття та с особливості норми права.
- •44. Особливості структурних елементів норми права.
- •45. Класифікація норми права.
- •IV. За субординацією в правовому регулюванні:
- •VIII. За дією за колом осіб:
- •IX. За функціональною спрямованістю (за функціями права):
- •46. Способи викладу норми права в статті нормативно-правового акту.
- •47. Поняття, риси та види правовідносин.
- •VI. За суб'єктами - між:
- •Vііі. За розподілом прав та обов'язків суб'єктів:
- •X. За часом дії:
- •48. Структура правовідносин.
- •49. Передумови виникнення, зміни та припинення правовідносин.
- •50. Поняття та види юридичних фактів.
- •51. Фактичний склад правовідносин.
- •52. Поняття та риси системи права.
- •53. Структура системи права.
- •54. Поняття та структура законодавства.
- •55. Система права і система законодавства: співвідношення.
- •56. Поняття та форми систематизації законодавства.
- •57. Поняття та форми реалізації норм права. Принципи.
- •V. По предмету правового регулювання:
- •VI. За юридичною природою:
- •60. Прогалини в праві. Поняття та способи їх усунення та подолання.
- •61. Поняття, необхідність та значення тлумачення.
- •62. Способи тлумачення норми права.
- •63. Тлумачення норм права за суб’єктами.
- •64. Юридична природа актів тлумачення норм права (інтерпретаційні акти).
- •65. Поняття, ознаки та види правової поведінки.
- •66. Поняття та основні види правомірної поведінки.
- •67. Правопорядок: поняття, види.
- •68. Поняття, особливості, види соціального регулювання.
- •69. Поняття, особливості, класифікація соціальних норм.
- •70. Поняття, особливості правового регулювання.
- •71. Правове регулювання і правовий вплив.
- •72. Засоби, способи, типи правового регулювання.
- •73. Механізм правового регулювання.
- •Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
- •Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
- •74. Законність: поняття та аспекти.
- •75. Гарантії законності: загально-соціальні, спеціально-юридичні.
- •76. Правосвідомість та правова культура.
- •1. За суб’єктами:
- •77. Юридична відповідальність: поняття, види.
- •78. Правова система: поняття, особливості, види.
56. Поняття та форми систематизації законодавства.
Наявність значної кількості нормативно-правових актів, які складають систему законодавства, розбіжність у часі їхнього прийняття та суб'єктах, що приймають їх, обумовлюють необхідність діяльності з їхнього впорядкування, погодження, усунення протиріч, тобто систематизації.
Систематизація законодавства — це діяльність з впорядкування чинних нормативно-правових актів у єдину узгоджену систему, з метою забезпечення ефективного правового регулювання.
Систематизація спрямована на:
1) досягнення внутрішньої єдності юридичних норм, тобто на усунення колізій і прогалин;
2) впорядкування правового матеріалу, розміщення його за певними розділами і рубриками, тобто класифікацію.
Здійснення систематизації законодавства має на меті:
– встановлення і усунення дефектів законодавства;
– підвищення ефективності законодавства та поліпшення інформаційного впливу права на правосвідомість його суб'єктів;
– забезпечення зручності користування законодавчим масивом, полегшення відшукування юридичної норми, яка підлягає застосуванню чи реалізації;
– сприяння вивченню та дослідженню законодавства.
Систематизація здійснюється двома способами: інкорпорацією та кодифікацією.
Інкорпорація — це найпростіша форма впорядкування нормативно-правових актів, яка полягає в об'єднанні групи чинних нормативно-правових актів в одному збірнику за певним критерієм (хронологічним, тематичним тощо) без зміни їхнього змісту.
Види інкорпорації:
1) За юридичною значимістю:
– офіційна інкорпорація — тобто впорядкування нормативно-правових актів шляхом видання правотворчими або уповноваженими їхнім рішенням компетентними органами збірників чинних нормативно-правових актів;
– неофіційна інкорпорація — це підготовка і видання збірників чинних нормативно-правових актів неправотворчими органами держави або іншими організаціями чи особами.
2) За обсягом: загальна (генеральна), галузева, міжгалузева, спеціальна (за окремими інститутами однієї галузі права).
3) За критерієм об'єднання нормативно-правових актів: предметна, тобто за предметом регулювання; хронологічна (за часом видання нормативно-правових актів); суб'єктна (залежно від органу, який видав акти).
Кодифікація — це спосіб систематизації законодавства, який полягає у змістовній переробці, узгодженні й об'єднанні певної групи юридичних норм, пов'язаних спільним предметом правового регулювання, в єдиному нормативному акті. Тобто, це впорядкування правових норм, яке супроводжується переробкою їхнього змісту, з відміною одних і прийняттям інших норм права. Іншими словами, кодифікація — це систематизація у процесі правотворчості. В результаті кодифікації видається єдиний, логічно і юридично цільний, нормативно-правовий акт. Тому кодифікація завжди має офіційний характер і може проводитися тільки правотворчим органом.
Види кодифікації:
1) За обсягом:
– загальна, в результаті якої утворюється кодифікований нормативний акт з основних галузей права (Звід законів);
– галузева, яка охоплює нормативно-правові акти певної галузі законодавства (основи законодавства, кодекси);
– міжгалузева та підгалузева (інституційна), що, відповідно, розповсюджується на кілька галузей (Повітряний кодекс) чи інститутів (Митний кодекс).
2) За формою виразу: основи (головні засади) законодавства; кодекси; положення; статути.