49. Передумови виникнення, зміни та припинення правовідносин.

Правовідносини є динамічною категорією, що за деяких умов виникають, змінюються та припиняються. Вказана властивість правовідносин зумовлюється певними підставами. Підстави виникнення правовідносин – це фактори чи умови, що породжують правові відносини. Вказані фактори класифікують на два види:

І. Матеріальні (загальні).

ІІ. Юридичні (спеціальні).

І. До матеріальних підстав належать:

1. Інтереси та потреби суспільства.

2. Інтереси конкретних суб’єктів, під впливом яких вони вступають в правовідносини.

3. Система економічних відносин, що визначають об’єктивну потребу у правовому регулюванні.

4. Система соціальних та духовних відносин, що характеризує рівень усвідомленості суб’єктів, щодо правомірної поведінки в сфері права.

5. Наявність визначеного об’єкту, що характеризує особливості правовідносин та їх характер.

6. Наявність не менше ніж двох суб’єктів.

7. Реальна поведінка суб’єктів, що націлена на використання суб’єктивного права чи виконання обов’язку.

Юридичні передумови характеризують правову основу суспільних відносин та визначають їх як правовідносини. Їх складають:

Норма права. Взаємодія правовідносин та норми права полягає у наступному:

• норма права і правовідносини є елементами механізму правового регулювання;

• норма права є підставою виникнення правовідносин;

• норма права визначає коло суб’єкті в правовідносин;

• гіпотеза правової норми визначає умови виникнення правовідносин;

• диспозиція правової норми характеризує права і обов’язки суб’єктів правовідносин;

• санкція правової норми вміщає вказівки та можливі наслідки виконання чи невиконання диспозиції;

• правовідносини є засобом реалізації правової норми;

• правовідносини конкретизують зміст правової норми до певних суб’єктів чи обставин.

В юридичній літературі існує дві точки зору на характер взаємозв’язку правової норми та правовідносин:

І. Правовідносини є рез-ом впливу норми права на суп. відносини. Вказана теза - визначає наступну послідовність категорій: норма права – суспільні відносини – правовідносини.

ІІ. Правовідносини характеризуються як засіб регулювання суспільних відносин: норма права – правовідносини – суспільні відносини.

1. Наявність правосуб»єктних осіб. Це характеристика учасників правовідносин, відсутність хоча б одного з елементів якої не надає можливості характеризувати особу як суб’єкт. Вказана підстава визначає можливість виникнення правовідносин лише за наявності правовсуб»єктності особи, що є правоздатною, дієздатною та деліктоздатною.

2. Наявність юридичних фактів, тобто життєвих обставин, що визначають необхідність правовідносин.

50. Поняття та види юридичних фактів.

Юридичні факти — це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правових відносин. Без юридичних фактів правовідносини неможливі. Отже, юридичні факти, як і правосуб'єктність, є необхідною умовою виникнення, зміни або припинення правовідносин.

За різними ознаками юридичні факти поділяються на такі видові групи:

1. За юридичними наслідками:

а) правоутворюючі - на основі яких суб'єкти набувають певних прав та обов'язків (наприклад, при досягненні певного віку суб'єкт має право брати участь у виборах депутатів);

б) правозмінюючі - що тягнуть за собою збільшення або зменшення обсягу певних прав чи обов'язків (так, службове підвищення розширює компетенцію посадової особи);

в) правоприпиняючі - що ліквідують певні права і обов'язки, носієм яких суб'єкт був до виникнення цих фактів (звільнення особи з посади судді анулює її права та обов'язки, що були пов'язані з зайняттям цієї посади).

2. За складом:

а) прості - що складаються з одного факту, якого досить для настання юридичних наслідків;

б) складні - що являють собою певну сукупність окремих фактів, необхідних для настання юридичних наслідків. Так, для виникнення пенсійних відносин необхідна сукупність таких юридичних фактів: досягнення особою обумовленого законом віку; наявність у неї трудового стажу;

рішення відповідного органу про призначення пенсії.

3. За тривалістю у часі:

а) одноактні - що складаються з одноразового акту їх виявлення (купівля квитка, що дає право на проїзд у транспорті);

б) триваючі (або юридичні стани) - тривала у часі ознака (перебування у шлюбі, перебування на дійсній службі у Збройних Силах).

4. За відношенням до волі суб'єктів:

а) події - відбуваються незалежно від волі суб'єктів (стихійне лихо, природна смерть людини);

б) дії - відбуваються по волі суб'єкта (подача заяви про прийом на роботу). В свою чергу, дії поділяються на:

а) правомірні - що відповідають вимогам норм права;

б) протиправні - що не відповідають вимогам правових норм.

Правомірні юридичні факти поділяються на:

а) юридичні акти - дії, що спеціально чиняться з метою виникнення певних юридичних наслідків (подача заяви про прийом на роботу); б) юридична значущі вчинки - дії, що не мають на меті спричинення юридичних наслідків, але вони виникають в силу закону (знахідка скарбу).

Як юридичні факти можуть виступати правові презумпції. Презумпція - це припущення про наявність або відсутність певних фактів, що спираються на зв'язок між фактами, які припускаються, та такими, що існують, і це підтверджується наявним життєвим досвідом. Презумпція не є достовірним фактом, а фактом, що припускається з великою мірою ймовірності і застосовується в юридичній практиці як засіб, що полегшує досягнення істини у вирішенні справи.

Правова презумпція - це закріплене в законодавстві припущення про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Правові презумпції поділяються на:

а) презумпції, що не можуть бути спростовані - це закріплені в законі припущення про наявність або відсутність певних фактів, які не підлягають сумнівам, а тому не потребують доказу (наприклад, презумпція недієздатності неповнолітнього);

б) презумпції, що можуть бути спростовані - це закріплені в законі припущення про наявність або відсутність певних фактів, які мають юридичне значення до того часу, поки у відповідності із встановленою процедурою не буде встановлене інше (презумпція невинності).