II. Cсуверенітет (фр.) – переклад. Верховна влада.

В юр. літ-рі три поняття суверенітету:

1) суверенітет держави – як політико-правова хар-ка влади держави ;

2) суверенітет нації – як реальна можливість нації, що складає більшість населення реалізувати своє право на самовизначення шляхом створення незалежної, національної, суверенної держави;

3) суверенітет народу – реальна можливість населення брати участь в управлінні державними справами шляхом реалізації інститутів демократії.

Всі ці суверенітети взаємозалежні. Основа – суверенітет нації.

Права нації – гарантована міра свободи певної нації, яка забезпечує її розвиток та існування і відповідає досягнутому рівню еволюції людства.

Основні права нації:

1. право на вільний розвиток;

2. можливість політ. самовизначення через самоврядування та утворення Д;

3. право на формування та реаліз. політ., екон. та соціальних потреб;

4. право розпоряджатися природними та матер-ми ресурсами;

5. право на екологічну безпеку;

6. право на мирне існування з іншими націями.

Даний суверенітет нації мають всі держави.

1. Суверенітет держави:

Права держави:

1. право війни та миру;

2. право приймати закони;

3. право формувати державні органи;

4. право на створення власної символіки;

5. право встановлювати позики та інші платежі;

6. право вступати до міжнарод. та міждерж. союзів та утворень;

7. право направляти своїх представників до інших держав.

Компоненти державного суверенітету:

1. Верховенство влади – існування на т-рії Д лише однієї державної влади:

• можливість Д визнавати неправомірність рішення будь-якої іншої влади;

• можливість Д закріплювати свої рішення за допомогою права;

• можливість Д конституційно закріплювати та гарантувати права та свободи.

2. Незалежність влади:

• можливість вирішувати будь-які внутрішні проблеми без втручання іншої влади;

• можливість вирішувати міжнародні проблеми без втручання інших держав;

• можливість знаходження соціального компромісу мирним шляхом;

• проведення власної політики на основі міжнародного та національного права.

3. Неподільність влади:

• самостійність Д у вирішенні територіальних проблем з іншими державами;

• можливість самостійно вирішувати питання державного устрою;

• можливість вирішувати питання входження і виходу до міжнародних державних утворень.

4. Єдність влади характеризується:

• наявністю єдиної державної влади, що має політичний і публічний х-р;

• здійснення влади за допомогою спеціально створених органів та орг-цій;

• здійснення влади за принципом розподілу її ф-цій (закон-чу, виконавчу, судову).

Державний суверенітет має дві сторони:

1. Внутрішня – х-є Д-у як засіб упр-ня сус-ом, визнач.особ-ті її діял-ті в межах її тер-ії.

2. Зовнішня – характеризує діяльність держави поза її межами.

3. Наявність території

Територія – частина земної кулі на яку пошир-ся суверенітет Д в межах якої є чинними державно-владні ріш-ня, а нас., що на ній прож-є перетворюється в її громадян (підданих).

Територія має певне значення:

1. визначає межі впливу держави;

2. є умовою визнання Д як суб’єкта міжнародних відносин;

3. характеризує межі поширеного державного суверенітету.

4. Наявність систем органів і організацій - забезпечує виконання завдань і функцій, які складають механізм держави. Частина цих органів, які виконують державно-владн. ф-ції складають апарат держави.

Механізм держави – органи і організації. Органи – вивчаємо в ТДП. Організації – ні.

Органи які забезпечують виконання політ. ф-ції (апарат держави) здійснюють:

1. розробку та прийняття державних рішень;

2. здійснюють охорону та гарантування цих рішень;

3. здійснюють реалізацію цих ф-цій;

4. забезпеч. застос-ня примус. засобів у випадку скоєння суб’єктами правопорушень.

5. Cистема зборів та податків – забезпечується функціонування апарату держави, частина на соціальні потреби.

6. Наявність правових норм – система загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки, які встановлюються і санкціонуються Д з метою впорядкування найважливіших відносин, шляхом точного визначення змісту прав та обов’язків та встановлення відповідальності за їх невиконання чи порушення.