- •1.Поняття та ознаки науки. Класифікація наук.
- •2. Предмет тдп та його особливості.
- •3. Функціональне призначення тдп (Функції тдп).
- •4. Поняття, ознаки та різновиди методів юридичної науки.
- •6. Конкретно (спеціально) – наукові методи пізнання тдп.
- •7. Характеристика первісного самоврядування.
- •9. Причини виникнення держави.
- •10. Поняття та ознаки держави.
- •II. Cсуверенітет (фр.) – переклад. Верховна влада.
- •1. Суверенітет держави:
- •Наявність території
- •11. Типологія держави.
- •12. Держава та економічна система.
- •13. Держава та політична система.
- •14. Держава та особа. Співвідношення.
- •15. Поняття, ознаки і структура громадянського суспільства.
- •16. Співвідношення держави і громадянського суспільства.
- •17. Правовий статус особи та громадянина.
- •Співвідношення прав, свобод та законних інтересів суб’єктів
- •18. Поняття, ознаки функцій держави.
- •19.Співвідношення завдань і функцій.
- •20. Класифікація функцій держави.
- •21. Форми та методи здійснення функцій держави.
- •22. Поняття та структурні елементи форми держави.
- •23. Форма правління.
- •24. Форма устрою як структурний елемент держави.
- •25. Політичний (державний) режим.
- •26. Поняття, принципи організації механізму держави.
- •27. Співвідношення понять «державний орган» та «державна організація».
- •28. Класифікація органів держави.
- •29. Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
- •30. Співвідношення категорій «орган держави» та «орган самоврядування».
- •31. Становлення ідеї правової держави.
- •32. Основні ознаки правової держави.
- •33. Тенденції розвитку правової держави в Україні.
- •34. Демократичні концепції держави.
- •35. Авторитарні концепції держави.
- •36. Типи право розуміння.
- •37. Основні школи розуміння права.
- •38. Право як особливий засіб соціального регулювання (Визначення та ознаки права).
- •39. Сутність права.
- •Класовий підхід:
- •Національно-релігійний:
- •Гносеологічний підхід:
- •40. Функції права.
- •41. Принципи права.
- •3. Принцип рівності громадян.
- •42. Об’єктивне та суб’єктивне право співвідношення.
- •43. Поняття та с особливості норми права.
- •44. Особливості структурних елементів норми права.
- •45. Класифікація норми права.
- •IV. За субординацією в правовому регулюванні:
- •VIII. За дією за колом осіб:
- •IX. За функціональною спрямованістю (за функціями права):
- •46. Способи викладу норми права в статті нормативно-правового акту.
- •47. Поняття, риси та види правовідносин.
- •VI. За суб'єктами - між:
- •Vііі. За розподілом прав та обов'язків суб'єктів:
- •X. За часом дії:
- •48. Структура правовідносин.
- •49. Передумови виникнення, зміни та припинення правовідносин.
- •50. Поняття та види юридичних фактів.
- •51. Фактичний склад правовідносин.
- •52. Поняття та риси системи права.
- •53. Структура системи права.
- •54. Поняття та структура законодавства.
- •55. Система права і система законодавства: співвідношення.
- •56. Поняття та форми систематизації законодавства.
- •57. Поняття та форми реалізації норм права. Принципи.
- •V. По предмету правового регулювання:
- •VI. За юридичною природою:
- •60. Прогалини в праві. Поняття та способи їх усунення та подолання.
- •61. Поняття, необхідність та значення тлумачення.
- •62. Способи тлумачення норми права.
- •63. Тлумачення норм права за суб’єктами.
- •64. Юридична природа актів тлумачення норм права (інтерпретаційні акти).
- •65. Поняття, ознаки та види правової поведінки.
- •66. Поняття та основні види правомірної поведінки.
- •67. Правопорядок: поняття, види.
- •68. Поняття, особливості, види соціального регулювання.
- •69. Поняття, особливості, класифікація соціальних норм.
- •70. Поняття, особливості правового регулювання.
- •71. Правове регулювання і правовий вплив.
- •72. Засоби, способи, типи правового регулювання.
- •73. Механізм правового регулювання.
- •Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
- •Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
- •74. Законність: поняття та аспекти.
- •75. Гарантії законності: загально-соціальні, спеціально-юридичні.
- •76. Правосвідомість та правова культура.
- •1. За суб’єктами:
- •77. Юридична відповідальність: поняття, види.
- •78. Правова система: поняття, особливості, види.
37. Основні школи розуміння права.
Характеристика сучасного право розуміння Заходу.
Природна школа права отримала завершену форму в період буржуазних рев-юцій ХVII-XVIIIст.
Представники: Гоббс, Локк, Радищев.
Основні ідеї:
- В системі права визначається право і закон. Поряд з позитивним правом, тобто законами, що приймаються державою, існує вище природне право, що властиве людині з народження. Це не писане право, яке розуміється як сукупність природних невід’ємних прав людини, що є критерієм позитивного права, оскільки не кожен закон вміщає в собі право.
- Ототожнюється право і мораль, оскільки основу права складають абстрактні моральні цінності справедливості, свободи та рівності. Вони ж визначають правотворчість та правозастосовчий процес.
- Джерелом права людини є не законодавство, а людська природа. Вони надаються від народження чи Богом. Призначення держави є закріплення та охорона цих прав.
Позитивне:
- Це прогресивна доктрина, що супроводжувала буржуазні революції, які сприяли встановленню більш вільного демократичного ладу.
- Вона вірно визначає, що закони можуть бути не правовими, які повинні приводитись у відповідність з такими цінностями, як справедливість свобода, рівність.
- Проголошуючи природність прав людини сприяє її захисту від свавілля чиновників та державних структур.
Негативне:
- Зменшується формально – юридичних властивостей права.
- Губиться критерій законного та протизаконного.
- Ідея природності має абстрактний характер.
- Уявлення про справедливість чи несправедливість права є різними у різних людей і знайти їх єдність досить важко.
- Уявлення про моральність права пов’язане не стільки правом, скільки правосвідомістю, що може бути різною у людей.
- Не визначається взаємодія природного і позитивного права.
- Поза увагою залишається ідея правового закону.
Історична школа права виникла в кінці XVIII - на початку XIX ст.
Представники: Савіньї, Пухта, Гуго.
Основні ідеї:
- Право – це історичне явище, що не виникає відповідно до наказу, а виникає та розвивається поступово, стихійно.
- Право – це перш за все звичаї, тобто правила поведінки, що склалися історично та тягнуть за собою юридичні наслідки.
- Закони похідні від права звичаєвого, яке виростає з народної свідомості та національного духу.
- Заперечується існування прав людини, оскільки у звичаях не знаходить відбитку права та обов’язки людини.
Позитивне:
- Вперше була привернута увага до культурно - історичних та національних особливостей права та необхідність їх врахування в правотворчому процесі.
- Підкреслюється природність розвитку права, те що законодавець не може творити норми за своїм розсудом.
- Визначаються переваги правового звичаю як основного шляху формування права та найбільш стабільних і усвідомлених правил поведінки.
Негативне:
- На час свого виникнення теорія була противагою теорії природного права. Вона обґрунтовувала можливість існування феодального ладу в умовах виникнення буржуазних революцій.
38. Право як особливий засіб соціального регулювання (Визначення та ознаки права).
Право – система загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки, що встановлюється та санкціонується державою з метою врегулювання суспільних відносин шляхом визначення точного змісту прав та обов’язків суб’єктів та встановлення відповідальності за їх невиконання чи порушення.
Ознаки:
Соціальність – можливість права забезпечити реалізацію загально соціальних функцій держави ( пенсійне забезпечення, охоронна функція).
Нормативність права – існування права як системи норм, що встановлюють межі поведінки суб’єктів і крім цього дана ознака дає можливість розкрити зміст та призначення права в суспільстві.
Обов’язковість – гарантує можливість забезпечення виконання приписів всіма суб’єктами та неможливість встановлення приписів які дозволяють порушував ати норми окремими суб’єктами.
Формалізм – характеризується як фіксування припису в письмовій формі, що забезпечує загальнообов’язковість та спрощує процес інформованості суб’єктів про права та обов’язки, що їм належать.
Процедурність права – харак-зується наявністю чітко визначених та нормативно закріплених процесів розробки, прийняття та застосування, та гарантування.
Неперсоніфікованість – поширення права невизначене коло випадків та невизначену кількість суб’єктів. Неодноразові дії права.
Інституціональність – залежність від права діяльності спеціальних державних структур які приймають, реалізують, охороняють норми права. Крім того, поділ права на внутрішні елементи які охоплюються поняттям система права.
Об’єктивність права – визначає дана ознака закономірний характер його виникнення та залежність права від об’єктивних умов функціонування суспільства.
Державно-владний характер – надає можливість визначити право як засіб державного впливу на суспільство, що забезпечує обов’язковість владних рішень держави та гарантується її примусовою силою.