5. Глобалізм (мондіалізм) як течія суспільно-політичної думки

Мондіалізм (від фр. Мопс/є — світ) — це рух за об'єднання світу та його окремих регіонів на федеральній основі з всесвітнім урядом. Він по­стулює невідворотність планетарної інтеграції', переходу від множинності держав, народів, націй, цивілізацій та культур до єдиного світу.

Ідейною передтечею мондіадізму були деякі утопічні та містичні рухи, починаючи з стародавніх часів та Середньовіччя. В їх основі була уява відносно того, що колись відоудеться зби­рання всіх народів в єдиному царстві, яке не буде знати протиріч, конфліктів та війн.

Гуманісти всіх століть бачили майбутнє людства побудова­ним на принципах єдності та спільного вирішення існуючих і потенційних проблем.

До раціоналістичних його версій слід віднести ідеї відомого філософа, яким було запроваджено термін "соціологія", одного з засновників позитивізма, Огюста Конто (1798-1857) та німецького письменника і критика Готхольда Лессінга (1729-1781).

Огюст Конт, значний вплив на формування поглядів якого справив А. Сен-Сімон, з яким він працював деякий час секретарем, в своєму вченні про третю еру стверджував, що "людство — це всесвітня батьківщина, яка закликана об'єднати в майбутньому всіх жителів планети".

В "Маніфесті Комуністичної партії'" К.Марке та Ф.Енгельс теж закликали до єднання, хоча ї не всіх жителів планети, а тільки "пролетаріів всіх країн".

Наприкінці XIX ст. англієць Сесі/і Роде (1853-1902) створює групу "Круглий стіЯ\ яка ставить за мету створення єдиного світового уряду, перш за все для сприяння розвитку світової торгівлі.

На початку XX ст. розпочинається рух за створення Об'єднаних Штатів Європи. Цю нею в й комуністичній інтерпретації підтримав В.ІЛенін. Ідеї "перманентної революції" та гасла Ком-муністичного Інтернаціоналу теж були деякою мірою мондіалістичними за своїм характером.

В преамбулі Радянської Конституції' 1924 року було записа­но, що СРСР - це "світові пролетарські Сполучені Штати", що створення Радянської держави стане новим вирішальним кроком на шляху об'єднання трудящих всіх країн в світову соща^истичну Ра­дянську республіку.

Потрібно згадати не тільки комуністичні, але й нацистські плани створення єдиного нацистського світового порядку.

Практичним втиенням ідей мондіалізму стало створення Ліги Націй та пізніше Організації Об'єднаних Націй.

Розпад Ліги Націй, прихід до влади тоталітарних режимів спонукав шукати вихід в реорганізації світу і відносин між наро­дами та державами, в створенні нових централізованних світових структур. Ці проблеми було піддано науковому аналізу в праці С.Стрейта "Союз або хаос" (1939). У 1941 р. американський політолог Г.Льюіс пише, що "XX століття повинно стати знач­ною мірою американським століттям", США мають розповсюд­жувати "стабільність та прогрес". Сполучені Штати стають го­ловним центром мондіа^уїзму.

Організаційне оформлення мондіалістського руху розпочалося ще після закінчення першої світової війни. У 1921 р. було створено "Раду з міжнародних відносин". В якості головної мети вона проголошувала уніфікацію планети та створення єдиного уряду. Як писала Рада в своєму журналі "Рогегу Арат", "людство не прийде до миру та процвітання, поки світ залишатиметься розділеним на 50 чи 60 незалежних держав і доки не буде створена міжнародна систе­ма... Реальна проблема сьогодення полягає у створенні світового уряду".

Після закінчення другої світової війни продовжувався про­цес організаційного оформлення мондіалістського руху. Склад їх учасників був різнобарвним — представники бізнесу та політики, наукових кіл, соціалісти, фабіанці, пацифісти, християнські де­мократи.

У 1954 р. була створена ще одна впливова мондіалістська структура — Ьільдерберський юіуб (Більдерберська група), представ­лена з американської сторони членами "Ради з міжнародних відносин".

У 1973 р. її активісти створліи "Тристоронню комісію" ^Трилатераль'). Її назва пояснювалась тим, що вона мала на меті об'єднання під егідою атлантизму трьох великих просторів — аме­риканського, європейського та тихоокеанського. В якості голов­ної мети проголошувалось об'єднання зусиль для створення но­вого світового порядку та скинення ярма у формі національних суверенітетів, розвиток "системи світового закону та світового порядку, базованому на транснаціональному федеральному правлінні".

На чолі Більдельберга та Трилатераля стоїть родинний клан Рокфеллерів. В їхній роботі приймали участь багато провідних політиків США, Європи та Японії, в тому числі провідні аналітики — Дж.Болл, З.Бжезинський, Г.КІссінджер.

Тристороння комісія, й зокрема такий й аналітик, як З.Бжезинський, розробили декілька варіантів переходу до єдиної світової системи під керівництвом США.

Зростає кількість держав, які на сучасному етапі виступають за зміни в Статуті 00Н та наданні цій міжнародній організації функцій світового координаційного уряду. За такий варіант вис­тупають не тільки багато науковців, але й представники політики, бізнесу, фінансисти. На ювілейній сесії' ООН-2000 розглядалися проблеми формування загальної концепції світового порядку у XXI столітті, зокрема поступове формування світового координаційного уряду.

Зрозуміло, що існує багато проблем на шляху до реалізації мондіалістськнх ідей. Але шлях до стабільного розвитку людства лежить через зближення. Однак воно можливе тільки на шляху максимальної близкості системного характеру.