8. Створення осі Північ — Південь Проблема нового міжнародного економічного порядку

Вісь Північ Південь — термін, який став вживатися стосовно взаємовідносин між країнами, що визволилися й розвиваються ("Південь'), і розвинутими країнами ('Північ") у зв'язку з пере­будовою міжнародних економічних відносин

До виникнення діалогу між цими гр\пами країн спричини­лися процеси економічної деколонізації й прагнення країн, що визволилися, стати рівноправними учасниками міжнародних відносин Вимоги країн, що розвиваються, щодо перебудови міжнародних економічних відносин на справедливій і рівноправній основі дістали втілення в програмі нового міжнародного економічного порядку (НМЕП)

Вимога про встановлення НМЕП б\ \а вперше висунута на IV конференції на найвищому рівні країн, и/о не приєднаєшся, в Алжирі 1975 р

Свою концепцію перебудови міжнародних економічних відносин країни, що розвиваються, сформ) мовали в трьох до кументах "Декларації про встановлення нового міжнародного еко помічного порядку", "Програмі дій" і "Хартії економічних прав па обов'язків держав" Ці документи бу\и схвалені VI та VII спеціальними сесіями і XXIX сесією Генеральної Асамб \еі 00Н у 1973-1974 рр

Програму встановлення нового міжнародного еконо­мічного порядку прийняла у квітні 1974 р VI спеціальна сесія Генеральної Асамблеї 00Н, скликана з ініціативи Алжиру

Основоположними принципами НМЕП є суверенітет і рівноправність держав, їхня територіальна цілісність і взаємне

невтручання у внутрішні справи, право кожної країни обирати найприйнятніший для неї шлях розвитку, суверенітет держави над природними ресурсами і всією економічною діяльністю, контроль за діяльністю транснаціональних корпорацій, надання допомоги без будь-яких політичних або військових умов

Принципи нового міжнародного економічного порядку пе редбачають також преференційний режим для країн, що розвива ються, в усіх галузях міжнародного економічного співробітництва, перебудов) міжнародної валютної системи, встановлення спра ведливого співвідношення між цінами на сировину й промис \ову продукцію, регулювання сировинних ринків, по\егшення умов передачі технологи, прискорення процесу індустріалізації

Таким чином, основні ідеї НМЕП, що містяться в його про грамних документах, можна об'єднати в три групи принципів

•:• забезпечення міжнародно-правової основи для здійс нення суверенітету країн, що розвиваються, над своїми природ ними ресурсами та економікою,

•:• перебудова міжнародної торгів \і, реформа вамотно фінансової системи, що склалася, й інтенсифікація допомоги

країнам, що розвиваються,

•:• розвиток та зміцнення економічного, торговельного, фінансового й технічного співробітництва між країнами, що

розвиваються

Боротьба за новий міжнародний економічний порядок -складне й суперечливе явище Його встанов\ення с однією з глобальних проблем сучасності, оскільки торкається інтересів усіх країн

9. Еволюція Руху неприєднання у 80 - 90-п роки

Наприкінці 80-х - на початку 90 х років го \овна мета та ос новні завдання рух) неприєднання зазнали істотних змін Це бу ло пов'язане з завершенням "холодної війни", крахом біполярної структури міжнародних відносин Адже Рух не приєднання виник як резу \ьтат протиборства двох світових сис­тем, тому із закінченням їх протистояння виникла думка, що Рух неприєднання вичерпав себе, оскільки вже не постає питання про неприєднання чи приєднання до тієї чи іншої сторони

У 90-ті роки відбулися докорінні зрушення, які змінили геополітичне становище у світі Однак залишається "третій світ" - незалежно від того, що деколонізація вже завершилася, і зали­шається Рух неприєднання, який у нових умовах набуває нового змісту

1-'ух неприєднання формувався як рух захисту прав народів на самовизначення і державну незалежність на підставі спільних зусиль із захисту миру і спільної відмови від участі у війні в Кореї та у військових блоках СЕНТО і СЕАТО. Саме ці ідеї були по­кладені в основу Руху неприєднання, вони залишалися актуаль­ними і в 90-ті роки. Ці основоположні ідеї дали змогу Рухові не­приєднання інтегрувати в рух країн, що визволилися, які на сьогоднішній день являють собою дві третини світового співтовариства.

За ЗО років свого існування Рух неприєднання виступав із трьома основними глобальними програмами: деколонізація, бо­ротьба за мир, боротьба за новий економічний порядок. На кожному історичному відтинку та чи інша програма займала пріоритетне місце в діяльності Руху неприєднання.

На першому етапі основні зусил^ш були спрямовані на здійснення деколонізації. Багато в чому завдяки зусиллям Руху неприєднання колоніалізм відійшов в історію. Це важливий етап у політичній практиці пост-конфронтаційного світу.

Боротьбу за мир і роззброєння в діяльності Руху не­приєднання неможливо окреслити хронологічними межами. Це довготривалий процес, який має свої особливості. Рух не­приєднання виступав за загальне і повне роззброєння великих держав, і наголошував, що тільки в такому випадку країни "третього світу" приєднаються до них у цій сфері.

В 90-ті роки провідними в діяльності Рух}' неприєднання стають економічні аспекти. Програма утворення нового світового економічного порядку була висунута Рухом ще 20 років тому, од­нак толі вона розглядалася в межах протистояння Схід-Захід і фактично виходила за межі "неприєднання". Поступово харак­тер відносин щодо утворення нового економічного порядку пе­ресунувся з осі Схід-Захід на вісь Південь-Північ.

Наприкінці 80-х років прем'єр міністр Малайзії Махатхіру Мохамаду виступив з ініціативою про створення комісії "Південь" на чолі з Джуліусом К.Ньєререй (Танзанія). Головним завданням цієї комісії була розробка програми економічного розвитку країн Півдня відносно осей Південь-Південь і Південь-Північ, розрахованої на період до 2000 р.

10-й саміт міністрів закордонних справ країн, и/о не приєдналися проходив в Аккрі (Гана) з 3 по 8 вересня 1991 р. Головним на конфе­ренції було питання про подальшу концепцію розвитку Руху неприєднання. Секретар Народного бюро із зовнішніх зв'язків та міжнародного співробітництва Лівії Ібрагім Мухаммед Бішара

заявив, що після розвалу східного блоку питання про приєднання не постає і треба вести пошуки інших напрямків діяльності Руху. Пріоритетною була названа економічна сфера.

У лютому 1992 р. в Ларнаці (Кіпр) відбулася зустріч, на якій за пропозицією міністра закордонних справ Ірану А.Велаяті оуяо прийнято рішення про участь у Русі неприєднання чотирьох пострадянських республік — Азербайджану, Узбекистану, Тукменістану і Таджикистану.

В жовтні 1995 р. в Картахені відбувся 11-й саміт Руху не­приєднання. Учасники заявили про свій твердий намір брати участь у формуванні сучасного багатополюсного світу як са­мостійна політична сила. Вони дійшли висновку, що не можна замикатися на власних проблемах чи балансувати між інтересами великих держав, а необхідно виходити на широку міжнародну співпрацю з усіма основними суб'єктами світової політики. Роз­пад осі Схід-Захід дав поштовх процесам об'єднання Півночі, що, на думку країн, шо не приєдналися, обумовило необхідність об'єднання Півдня. Причому зазначалося, що Рух неприєднання стане тим механізмом, за допомогою якого буде здійснюватися діалог по осі Північ-Південь.

На конференції ставилося ще одне важливе завдання -кожне об'єднання повинно знайти свою нішу в системі міжнародних координат. Картахенский форум визначився щодо цього так: за Рухом залишилися формулювання стратегії, ви­роблення політичної підтримки переговорних зусиль країн, що розвиваються, в міжнародних фінансових організаціях і в ВТО.

Ці напрями передбачають пошук розв'язання життєво важ-ливих соціально-економічних проблем країн, що розвиваються, на основі розумного і взаємовигідного компромісу з розвинути­ми державами в усьому спектрі політичних і фінансово-економічних відносин.

Головними засобами досягнення цих цілей було проголо­шено зміцнення солідарності і взаємодії по осі Південь-Південь та розвиток співпраці й партнерства по осі Південь-Північ.

У квітні 1997 р. в Делі відбулася конференція міністрів за­кордонних справ країн, що не приєдналися. На конференції бу­ло утворено спеціальну економічну групу в складі визначних економістів цих країн, яка підготувала для затвердження 12-м самітом Руху практичні рекомендації.

З 51 серпня по 5 вересня 1998 р. в Дурбані (ПАР) проходив 12-й саміт країн, що не приєдналися, під гаслом "Мир і розвиток". У його роботі взяли участь понад 90 країн, сім держав були присутні як спостерігачі.

У Дурбані курс на розширення партнерства і співпраці з Північчю отримав подальше підтвердження. Країни, що не приєдналися, висловилися за поглиблення діалогу з урахуванням взаємозалежності та спільності інтересів і на основі "взаємної ви­голи й розділення відповідальності" Були виділені такі напрями співпраці- реформа міжнародних фінансових організацій; рест­руктуризація боргів і скорочення термінів її розгляду; списання боргу найбільш бідним, передусім африканським країнам; кон­троль за діяльністю інвестиційних банків розвинутих країн;

припинення міжнародних спекулятивних операцій з іноземною валютою, що ставлять під загрозу національні фінансові систе­ми країн, що розвиваються, лібералізація міжнародної торгівлі;

доступ до сучасних технологій

Важливе місце в роботі форуму займало питання про роз-віпок взаємин по осі Південь-Південь Наголошувалося на не­обхідності зміцнення політичної солідарності країн, що не приєдналися в умовах глобалізаци міжнародних відносин Б\\о зазначено, що головна проблема по \ягає в тому, що Південь як і раніше виступає в ролі експортера сировинної продукції для країн Півночі, тому "вертикальні" фінансові потоки Північ-Південь залишаються незмінними

Ще в січні 1997 р в Сан-Хосе відбулася конференція з про­блем розвитку осі Південь-Південь, в основному проблем торго­вої, фінансової та інвестиційної політики країн, що розвивають­ся. Були розроб\ені програми і сформульовані рекомендації найбільш розвинутим країнам Півдня, зацікавленим в освоєнні нових і більш прибуткових ринків у країнах "третього світу", щодо розгорнення "горизонтальних' кредитних потоків, зорієнтованих на піднесення більш слабих країн Півдня

Повертаючись до Дурбанського саміту, то на ньому також було розглянуте коло проблем, що стосуються регіонального і світового економічного розвитку, пошуку шляхів мирного врегу­лювання регіональних конфліктів, поглиблення процесу роззб­роєння тощо. Окремо стояло питання про реформування 00Н

Країни - члени Руху неприєднання висловилися за зро­стання ролі 00Н у формуванні нового світового устрою. Країни, що розвиваються, бачать в 00Н найбільш адекватний і надійний механізм, здатний гарантувати дотримання балансу інтересів усіх учасників міжнародного співтовариства

У той же час Рух неприєднання виступив за модернізацію 00Н у бік більшої демократизації, підвищення ефективності ц діяльності. Були окреслені такі основні напрями реформ' перерозподілі

повноважень між Радою Безпеки і Генеральною Асамблеєю на користь ос­танньої, установлення підзвітності їй Ради Безпеки, підвищення ролі спеціл-пзованих органів і організацій.

Реформа Ради Безпеки має проводи гися парале \ьно з усіма іншими перетвореннями у структурі й методах діяльності 00Н Склад Ради, на думку учасників саміту, доцільно доповнити 11-ма непостійними членами, на основі дотримання принципу рівного географічного представництва, якщо не буде досягнуто злагоди щодо "інших категорій членства" Інститут вето має бу­ти ліквідований. Таким чином, головним об'єктом реформ об­рана Рала Безпеки Це зумовлене прагненням деяких країн, що розвиваються (таких, як Індія і Індонезія, Нігерія і ПАР, Бразилія і Аргентина), бути представленими в цьому органі 00Н як постійні члени від своїх регіональних груп Конференція дору­чила робочій групі з реформування 00Н, яку очолює Голова Руху неприєднання, продовжувати лінію на конструктивну співпрацю країн, що не приєдналися, з іншими членами 00Н щодо узгодження параметрів реформ

Стосовно процесу роззброєння Дурбанський саміт звернув увагу на складнощі, що постають на його шляху в зв'язку з про­веденням ядерних випробувань у Південній Ази Рух не­приєднання відмовився визнати за Індією та Пакисіаном статус ядерних держав, уважаючи, що це може призвести лише до роз­межування країн, що не приєдналися.

Разом із тим бу \о зазначено, що існує об'єктивна причина ядерних амбіцій так званих "порогових" країн На їх думку, про­блема полягає в позиції ядерних держав, які не бажають вимовитись від принципу пооудови своєї безпеки на основі ядерного стримування Подібна позиція викликає занепо­коєність Руху неприєднання і розцінюється їм як зазіхання "ядерного клубу" на монополію в управлінні питаннями міжнародного миру Том)' Рух запропонував Конференції із роз­зброєння в Женеві розробити параметри ядерного роззброєння і його проведення під міжнародним контролем з визначенням конкретних термінів ліквідації ядерних потенціалів, а також за­кликав ядерні держави офіційно відмовитися від концепції ядер­ного стримування.

Одним із найважливіших напрямів роззброєння Рух не­приєднання вважає забезпечення і збереження балансу звичай­них озброєнь, передусім у "третьому світі", надаючи першоряд­не значення регіональним заходам регулювання рівня озброєнь, але з урахуванням закріпленого в Статуті 00Н права кожної

держави на самооборону При цьому країни, що не приєдналися, наполягають на рівному доступі до отримання су­часних видів зброї та високих технологій

Салат зазначив високу актуальність для країн, що не приєдналися, питання припинення нелегального поширення зви­чайних озброєнь У зв'язку з цим Рух активно просуває ідею поси­лення міжнародного контролю за постачанням таких озброєнь

У/їурбані до складу Руху неприєднання було прийнято 114-го члена, ним італа Республіка Бі/юїіугь. Новим головою Руху обраний Пре­зидент ПАР Н Мандела Конференція прийняла Дурбанську декларацію, в якій закріплені місце і роль Руху в міжнародних відносинах як "передової сили нового тисячоліття, що знаменує собою еру націй, що відроджуються, еру Півдня, еру нади"

Таким чином, саміт у Дурбані завершив критичний і надто відповідальний етап історії Руху — етап оновлення Організація не припинила свою діяльність, а стала однією з важливих еле­ментів формування бага гополюсного свпоустрою

Рух неприєднання, який виник у 1961 р, об'єднує сьогодні 114 суверенних держав Ази, Африки, Латинської Америки, Європи та Океани Ще 15 країн беруть участь у роботі форумів Руху як спостерігачі