8. Світова цивілізація

Розбіжності в поглядах відносно існування єдиної світової цивілізації слід узагальнити наступним чином.

Перша група вчених (М.Я.Данідевський, О Шпенглер) запере­чують сам факт існування єдиної світової цивілізації, розглядаю­

чи історію \юдства як історію існування окремих цивілізація, які розвиваються за своїми власними законами

Аруа група вчених (Д Тойнбі, К.Ясперс та їй) вважає, що йде процес формування єдиної світової ци&ілізацц, або вона вже сформована (Ф.Бродель, І.Валлерстайн, Д.Уїдкінсон -прибічники світосистемного підходу) Основою світосисг ємного підходу є розг шд регіонів світу або світу в цілому в якості систем взаємодії, які скла \ись історично, в яких окремі країни, суспільства або цивіизащі є тільки тимчасовим результатом з'єднання тих чи інших системних факторів

Третя група виходить з того, що ритми розвитку \окальних цивілізацій синхронізуються з ритмами розвитку єлпної світової цивілізації як етапами в розвитку історії люлсгва, наддовгостро-ковими історичними циклами (Ю В Яковець) їхніми ознаками є визначений рівень потреб, здібностей, знань, навичок та інтересів людини; відмінні технологічні та економічні засоби виробництва; устрій соціальних та суспільних відносин, рівень розвитку духовного відтворення

Одна з концепцій цивідізаційного підходу заснована на іеорії циклічної динаміки Н Кондратьєва (1892-1938) Основні її положення бу \и викладені вченим у його доповіді "Ве \икі цик-\и кон'юнктури" в 1926 році

Н А-Кондратьєв розробив теорію хвилеподібних коливань економічної кон'юнктура, які пов'язані зі змінами у технологи виробництва та економічному житті "Кондратьееська хвиля" - це сукупність ко \ивально-хвилеподібних рухів, які відображаю гь хід історичного процесу На підставі математичного моделю­вання сота \ьно-економічних процесів він приходить до виснов­ку , що ве иікі цикли економічної кон'юнктури помітно змінюють один одного через 40-50 років У межах півстолітнього циклу існують коротші цикли їх нараховується 4-5, і кожен з них про­ходить через стадію рівноваги й нерівновап. Півстолітній цикл є складовою частиною "сто.мтнього" цивілізащйного циклу, зміна яких що-200-300 років яв \дє собою зміну цивілізацій. Таким чином, цивілізація розглядається як певна ступінь у розвитку суспі^-іьства

Теорія "кондратьєвських хвиль" шдтверожена та статистична доведена й розвинена американським вченим ЇЇ.Ї11_)імпетером. Від вбачає підставу економічної динаміки в хвилях інновацій (технічні ви­находи людства та зміна його потреб).

П.Сорокгн у праці "Соціальна та культурна динаміка" здійснює до^идження циклічної оинаміки суспільства за понад 2000 років.

Найважливішим фактором сощокл хьтурної линамікі-і вш вважає розпад домінантної культурної надсистеми

А Чижевськии доказує циклічність історичної динаміки під впій во м коливань активності Сонця

Український вчений Ю Павленко пропонує наступну і\е\у ьтадіи історичного процесу

1) стадія первісного суспільства

2) стадія формування передумов ранніх цившзацій, що по чннається з "неолітичної рево \юціґ (появи відгворюючої еко номіки, перехід від збиральництва, мисливства та рибальства до зем\еро6ства та скогарства)

3) стадія ранніх цивілізацій давнини (III І тис до н е),

4) стадія традиційних цивілізацій (від початку І тис до н е її осьового часу) Згідно з К Ясперсом, "осьовому часу" буш притаманні революційні зміни в духовній ку \ьтурі всіх цивілізацій того часу - грецькій, і\ \ейськш, іранській, індійській, китайській) З'яв уяються такі ре йти, як індуїзм буддизм зороа стризм, конфуціанство даосизм З'являються твори давньог рсцьких філософів

5) Стадія індустріального суспільства та виникнення макро цивілізації у масштабі п \анети

К-Яі-перс (1883 1969) починає відрахунок історичного часу з Ш тис до н е , виокремлюючи осьовий час (приб шзно 500 років), коли сформува\ась сучасна модина з усією повнотою його духовного світу

На підставі цього ним виокремлюються наступні егапи роз витку суспільства

1 Доісторія (передісторія)

2 Історія окремих локальних га репона\ьних цивілізацій, яка розпочинається, коуи майже одночасно виникають старо давні ку \ьтури - піумеро вавілонська, єгипетська, егейський світ, доаршська культура долини Інду, ку \ьтурі Китаю Відповідно до концепції осьового часу, цей етап поділяється ним на два півперюди - до та після осьового часу На цьому етапі відбувається розділення на Схід та Захід, світ Передньої Ази та Європи починає протистояти двом іншим світам - Індії та Ки таю

3 Світова історія, пов'язана з розвитком новоєвропейської науки та техніки та загальною інтеграцією людства

Російський вчений Ю Яковець починає відрахунок історії \юдства з неолітичної революції та початк} неомтичної

цивілізації Він розгуядає цивілізації як "визначену стадію в циюичному розвитку суспільства в цілісності елементів, що її іклада ють"

На підставі цьою виокрем уюються сім світових циклів цивілізацій, об єднаних в три суперцикли

Перший суперцикл - період станов \.ення суспільства Його епіцентри - Єгипет, Месопотамія, Греція, Рим, Індія та Китай Це неош-ична цивілізація (до V тис до нє), ранньокласов-і цивілізація (до другої по\ II тне до н е), антична цивілізація (до середини V ст не)

Другий суперцикл - період зрілості суспільства Його епіцентри - Західна Європа та Північна Америка Це середньо вічна цивілізація ( до сер XIV ст), передшдустріальна цивілізація (до кін Х\ Ш століття), індустріальна цивілізація ( до другої по \ XX ст)

Третій суперцикл - пос-пндустріальна цивілізація, розпочи нається в з дриоі по\ XX ст Його епіцентри - Японія, США, Китай, нові шдустріа \.ьні країни