- •2. Вестфяльський мир
- •Міжнародні системи
- •3. Структура міжнародної системи
- •4. Едементи міжнародної системи
- •7. Види міждержавних відносин
- •8. Глобальна система та регіональні підсистеми міжнародних відносин
- •9. Підходи до дослідження міжнародних систем
- •10. Довестфальський етап міжнародних відносин
- •1. Встановлення Вестфальської системи
- •3. Вестфальська система. Основні характеристики
- •1. Віденський конгрес
- •2. Цілі учасників конгресу
- •3. Переділ світу, закріплений Віденським конгресом
- •4. Священний союз
- •5. Особливості Віденської міжнародної системи
- •1. Великі держави
- •2. Проблема перебудови міжнародних відносин після першої світової війни
- •3. “14 Пунктів” в.Вільсона
- •4. Питання про самовизначення націй
- •5. Паризька мирна конференція
- •7. Система мирних договорів
- •8. Створення Ліги Націй та ії діяльність
- •2. Основні тенденції розвитку повоєнних міжнародних відносин
- •3. Головні характеристики міжнародних відносин повоєнного періоду
- •4. Створення Організації Об'єднаних Націй. Концепція нового міжнародного співтовариства
- •5. Значення Ялтинсько-потсдамської міжнародної системи
- •7. Статична та динамічна стабільність ї
- •2. Війна та мир - засоби ствердження, збереження та перерозподілу влади у сфері міжнародно-політичних відносин
- •3. Еволюція війни як соціально-політичного явища
- •4. Світова війна і світова політика в ядерну епоху в умовах біполярного світу і в постбіполярну епоху
- •5. Локальні і регіональні війни в сучасному світі, їх політичне значення і роль в світовій політиці
- •3. Бандунзька конференція країн Азії та Африки
- •4. “Третій світ”. Становлення руху афро-азіатської солідарності
- •5. Друга й третя хвилі деколонізації
- •6. Становлення ідеології та практики Руху неприєднання
- •8. Створення осі Північ — Південь Проблема нового міжнародного економічного порядку
- •10. Фактичне завершення процесу деколонізації та його наслідки
- •Розділ 4. Політична модернізація як чинник глобального розвитку
- •3. Етапи модернізації
- •4. Типи модернізації
- •5. Моделі модернізації
- •6. Механізми здійснення модернізації
- •7. Вибір шляхів модернізації та культурно-цивілізаційні блоки
- •2. Цивілізаційний та формаційний підходи до історичного процесу: порівняльний аналіз
- •3. Цивілізація як основна типологічна одиниця історії
- •4. Становлення цивілізаційної теорії
- •6. Локальні цивілізації
- •7.Типи цивілізацій
- •8. Світова цивілізація
- •9. Взаємодія цивілізацій і характер їх впливу на міжнародні відносини
- •Розділ 6. Глобальні проблеми сучасності у світовій політиці
- •2. Систематизація та класифікація глобальних проблем
- •2. Систематизація та класифікація глобальних проблем
- •3. Політична глобалістика
- •4. Попередники та теоретичні підвалини гдобалістики: внесок в.І.Вернадського та а.Ейнштейна у розвиток планетарного мислення
- •5. Глобалізм (мондіалізм) як течія суспільно-політичної думки
- •5. Особливості першого та другого етапів розвитку глобалістики
- •7. Римський клуб про загальні загрози. Політичне значення глобалістського алармізму
- •8. Третій етап розвитку глобалістики
- •Розділ 7. Релігія і світова політика
- •2. Глобальні релігійні системи. Геополітика світових релігій
- •4. Ісламський фактор в міжнародних відносинах
- •2. Наукові школи геополітики
- •3. Роль і місце України у сучасному геополітичному просторі
4. Типи модернізації
Розрізняють наступні типи модернізації-
1 Первинна (Західна Європа, США, Канада) Вона охоплює епоху першої промис ювої революції, зруйнування традиційних спадкоємних привілеїв та проголошення рівних громадянських прав, демокраіизащю суспільства
2. Вторинна, головним фактором якої виступають сощокультурні контакти країн, що відстають в своєму розвитку, з уже наявними центрами індустріальної ку \ьтури
За характером модернізації розрізняють органічні та неорганічні модернізації
Органічна модернізація відзначається спадковістю соціа\ьною розвитку, природністю, самостійною ініціативністю виходу з надр старого суспільства з метою подолання існуючої там кризи, безперервністю реформаторського процесу (що не виключає певних зворотних відступів) та його здійсненням як "знизу", так і "згори", за допомогою держави й права Такий характер модернізації притаманний, зокрема, країнам Західної Європи та Північної Америки
Неорганічна модернізація також починається під впливом комплекс} чинників, але то є чинники іншого гатунку Це можуть бути дедалі гостріша конкуренція на світових ринках, втрата старих ринків збуту, можливість військового втручання, загроза цілковитої економічної залежності від інших країн, вплив позитивного прикладу країн, що модернізуються. Неорганічним модернізаціям притаманні з\иття модернгп й традицій (передусім таких, як патріотизм, віра у себе та власне майбутнє), "колективна мобілізація" для осучаснення суспільства, невідповідність один одному темпів змін у різних сферах тощо.
Неорганічні модернізації поділяють на прискорені, спонтанні, такі, що наздоганяють, запізнюються, рецидивують, випереджають. Процес і результати цих модернізацій залежать від поставлених Цілей і суспільних сил, що їх здійснюють
Подолати проблеми неорганічних модифікацій модернізації, використавши їхній позитивний соціальний потенціал, вдається тим суспільствам, що тяжіють до випереджувальної моделі (наприклад, Японія, нові індустріальні країни, "азійські тигри") Тут
послідовно реалізують і чітко відмежовують модернізаційні процеси від простого розвитку, властивого усш без винятку суспільствам. Випереджувальна модель зорієнтована на один, найвищий на XX ст тип модернізацй - пост-індустріальний
5. Моделі модернізації
Можна відокремити декілька моделей модернізацй. Перша модель (Анг.ия, континентальна Європа, СІІІА, Австралія, Канада) характеризується тривалістю, поступовістю, синхронністю визрівання процесу перетворень усіх царин суспільного
життя
Друга модель (Японія, Туреччина, Греція, Південна Корея, Тайвань, деякі латиноамериканські держави) більше наближена до європейського стандарту Вона має такі визначальні риси:
тиск трансформаційного досвіду інших країн, опанування прогресивних іноземних "зразків", наявність "модернізацй, що запозичує" на національному грунті, проникнення модернгп в усі царини суспільного життя через канали освіти, нові стандарти споживання, впровадження західних гехнологш, техніки, нових економічних відносин
Третя модель (Колумбія, Венесуела, Перу, Індія, Пакистан), як правило, передбачає лише створення економічної інфраструктури, зорієнтованої на первинну переробку сільськогосподарської продукті, видобуток корисних копа^шн, що, з одного боку, змушує принципово ламати традиції й усталені суспільні структури, а з іншого — консервує відсталісті', не сприяє поширенню модернт. Для неї (третьої моделі) притаманний розвиток по єврокашталістичному шляху частини населення, але й збереження внутрішньої традиційної структури для значної частини населення.