4. Типи модернізації

Розрізняють наступні типи модернізації-

1 Первинна (Західна Європа, США, Канада) Вона охоплює епоху першої промис ювої революції, зруйнування традиційних спадкоємних привілеїв та проголошення рівних громадянських прав, демокраіизащю суспільства

2. Вторинна, головним фактором якої виступають сощокультурні контакти країн, що відстають в своєму розвитку, з уже наявними центрами індустріальної ку \ьтури

За характером модернізації розрізняють органічні та неорганічні модернізації

Органічна модернізація відзначається спадковістю соціа\ьною розвитку, природністю, самостійною ініціативністю виходу з надр старого суспільства з метою подолання існуючої там кризи, безперервністю реформаторського процесу (що не виключає певних зворотних відступів) та його здійсненням як "знизу", так і "згори", за допомогою держави й права Такий характер мо­дернізації притаманний, зокрема, країнам Західної Європи та Північної Америки

Неорганічна модернізація також починається під впливом ком­плекс} чинників, але то є чинники іншого гатунку Це можуть бути дедалі гостріша конкуренція на світових ринках, втрата ста­рих ринків збуту, можливість військового втручання, загроза цілковитої економічної залежності від інших країн, вплив пози­тивного прикладу країн, що модернізуються. Неорганічним мо­дернізаціям притаманні з\иття модернгп й традицій (передусім таких, як патріотизм, віра у себе та власне майбутнє), "колективна мобілізація" для осучаснення суспільства, невідповідність один одному темпів змін у різних сферах тощо.

Неорганічні модернізації поділяють на прискорені, спонтанні, такі, що наздоганяють, запізнюються, рецидивують, випереджають. Процес і результати цих модернізацій залежать від поставлених Цілей і суспільних сил, що їх здійснюють

Подолати проблеми неорганічних модифікацій модернізації, використавши їхній позитивний соціальний потенціал, вдається тим суспільствам, що тяжіють до випереджувальної моделі (на­приклад, Японія, нові індустріальні країни, "азійські тигри") Тут

послідовно реалізують і чітко відмежовують модернізаційні про­цеси від простого розвитку, властивого усш без винятку суспільствам. Випереджувальна модель зорієнтована на один, най­вищий на XX ст тип модернізацй - пост-індустріальний

5. Моделі модернізації

Можна відокремити декілька моделей модернізацй. Перша модель (Анг.ия, континентальна Європа, СІІІА, Авст­ралія, Канада) характеризується тривалістю, поступовістю, син­хронністю визрівання процесу перетворень усіх царин суспільного

життя

Друга модель (Японія, Туреччина, Греція, Південна Корея, Тайвань, деякі латиноамериканські держави) більше наближена до європейського стандарту Вона має такі визначальні риси:

тиск трансформаційного досвіду інших країн, опанування про­гресивних іноземних "зразків", наявність "модернізацй, що запо­зичує" на національному грунті, проникнення модернгп в усі ца­рини суспільного життя через канали освіти, нові стандарти споживання, впровадження західних гехнологш, техніки, нових економічних відносин

Третя модель (Колумбія, Венесуела, Перу, Індія, Пакистан), як правило, передбачає лише створення економічної інфраструктури, зорієнтованої на первинну переробку сільськогосподарської про­дукті, видобуток корисних копа^шн, що, з одного боку, змушує принципово ламати традиції й усталені суспільні структури, а з іншого — консервує відсталісті', не сприяє поширенню модернт. Для неї (третьої моделі) притаманний розвиток по єврокашталістичному шляху частини населення, але й збереження внутрішньої традиційної структури для значної частини населення.