3. Головні характеристики міжнародних відносин повоєнного періоду

На підставі аналізу основних тенденцій розвитку по­воєнних міжнародних відносин можна виділити низку їхніх особливостей

1. "Холодна війна", створення системи воєнних союзів, коаліційна дипломатія.

Так, протягом 1945-1949 рр СРСР пов'язав усі країни про-радянського блоку договорами про дружбу, взаємну допомогу та співробітництво

В цей же час 17 березня 1948 р у Брюсселі був укладений так званий Західний Союз між Британією, Францією, Бельгією, Голландією та Люксембургом

4 квітня 1949 р бу\о укладено Північноат \античний пакт (НАТО) До його складу увшш vi Бе \ьгія, Іс \андія, Данія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Портута-ця, Італія, Велика Британія, Франція та США У 1952 р до НАТО увійшли Греція й Туреччина, в 1955 р - ФРН, в 1982 р - Іспанія, в 1998 р - Чеська Республіка, Угорщина та Польща

У першій половині 1950-х рр бую створено ще цілий ряд регіональних військове помтичних блоків У 1951 р в Сан франциско був укладений Тихоокеанський пакт безпеки (АНЗЮС) за участю США, Австралії та Нової Зе\апди, а ) 1954 р у Манілі - Організацію договору Південно-Східної Азц (СЕАТО) з участю США, Ве\икоі Британії, Франції, Австралії, Нової Зеландії, Таїланду, Філшшн та Пакистану

На Близькому та Середньому Сході неодноразово чини \и ся спроби створення воєнного блоку У 1955 р виник Багдадський пакт за участю Великої Британії, Туреччини, Іраку, Ірану та Па кистану У 1958 р , після революції в Іраку й виходу цієї країни з блоку, його бу\о перейменовано на СЕНТО

СРСР та його союзники у травні 1955 р об'єдналися в Ор ганізацію варшавського договору, до складу якої увійшл.и Албанія, Болгарія, Угорщина, НДР, По\ьгца, Румунія, Чехос^оваччина та Радянський Союз

2 "Воєнна психології' _) міжнародних відносинах В умовах 'біполярної системи" ворогуючі сторони вбачали одна в одній передусім потенційних воєнних супротивників

3 Виникнення Р)ху неприєднання, як наслідку краху ко ^стальних систем, прого\ошення нових незалежних держав -і а їхньої реакції на біполярну структуру міжнародних відносин

Основи Руху неприєднання б\ли закладені на Бандунзькій конференції (1955) країн Ази та Африки Організаційно йою створення бу\о оформлене у вересні 1961 р в Белграді (СФРЮ)

4 Ідеологізація міжнародних відносин, характерна як для СРСР, так і провідних країн Заходу, країн “третього світу”

Післявоєнна міжнародна система, зрозуміло, не була реальною і їй були властиві недоліки, що скрупульозно 'розписані" й критиками

При цьому. Ялтинсько-потсдамська система мала "си\ьш Оторони" Однією з центральних ланок цієї системи була Ор­ганізація Об'єднаних Націй

4. Створення Організації Об'єднаних Націй. Концепція нового міжнародного співтовариства

Невіддільною частиною повоєнного врегулювання ста\о створення Організації Об'єднаних Націй Ідея побудови системи колективної безпеки виникла ще під час війни Засади діяльності такої організації було розроблено на базі принципів міжнародних відносин країн антигітлерівської коаліції, викладе­них в Атлантичній хартії від 14 серпня 1941 р, Декларації Об'єднаних націй від 1 січня 1942 р , у Московській Декларації

1943 р, на Тегеранській конференції 1943 р. Конференції в Думбартон-Оксі 1944 р , Ялтинській конференції 1945 р

В Ат\античній хартії передбачаюся “запровадження за­гальної безпеки, створюваної на ширших засадах” СРСР пого­дився з положеннями, викладеними в Хартії

На конференції в Думбартон Оксі (вересень-жовтень

1944 р ) представники СРСР, США, Ве \икоі Британії й Китаю підготували пропозицію про створення 00Н, обговорили ос новні по \оаєння її Статуту Бу \о досягнуто домов \еності про ге, що Організація Об'єднаних Націй складатиметься з Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки, Міжнародного суду й Ради з еко­номічних та соціальних питань, а постійними ч\енами Ради Безпеки стануть СРСР, США, Британія, Франція й Китай СРСР до того ж наполягав, щоб до 00Н бу^о прийнято усі 16 союз­них радянських соціалістичних республік Це питання остаточно вирішилося на Ялтинській конференції крім СРСР в цілому, членами 00Н стали Україна та Білорусія

Найважливіші кроки на шляху до створення 00Н зроби \а Конференція у Сан-Франциско(США), яка тривала з 25 квітня до 25 червня 1945 р Це була установча конференція 00Н, го \овною метою якої стало ухвалення Статуту 00Н У конференції взяли участь 42 країни, котрі на той час оголоси \и війну Німеччині 25 червня 1945 р Статут 00Н був одностайно с\валении

Статут 00Н складається з 1-9 розділів У преамбулі та розділі І визначаються принципи й цілі організації Головна ме та 00Н - "підтримувати міжнародний мир та безпеку й засто­совувати для цього ефективні колективні заходи щодо відвернення та запобігання загрози миру, придушення актів аг­ресії або інших порушень миру, проводити мирними засобами згідно з принципами справедливості й міжнародного права владнання або вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру"

Статут зооов язує усіх ч \.енів організації утримуватися в їхніх міжнародних відносинах від загрози силою або від ії засто­сування як проти територіальної недоторканності чи по штічної незалежності будь-якої держави, так і оудь-яких інших дій, не­сумісних із принципами 00Н Статут також передбачає, що ор­ганізація докладатиме усіх зусиль, щоб держави, які не є ії члена­ми, діяли у відповідності до вироб \ени\ нею принципів

Метою 00Н є також захист загальновизнаних світовим співтовариством прав \юдини, рівності між чоловіками й жінками, між великими й малими за чисехьністю націями, захист основних свобод усіх иолей, незалежно від їхньої раси чи статі, мови чи ре уігії Згідно з Статутом 00Н, народи мають право самі вирішувати свою до \-ю, 00Н утримується від втручання у спра­ви, які належать до внутрішньої компетенції кожної держави

Робочі органи 00Н Згідно зі Стагутом 00Н, найвищим її органом визначено Генеральну Асамблею Вона збирається на сесію один раз на рік, затверджує бюджет Організації приймає нових членіїі, обирає змінних ч \е.нів Ради Безпеки, членів Ради з економічних та сота уьних питань й Ради з опіки В усіх інших питаннях постанови Генеральної Асамблеї маюгь \ише дорад­чий характер Рада Безпеки на час створення 00Н склада \ася з 11 членів, 5 з яких — постійні На неї як на постійно діючий ор­ган покладається обов'язок підтримання миру, сприяння мирно­му розв'язанню конф 'іік'пв шляхом переговорів, з'ясування сут­ності проб \ем, що виникають, посередництво у їх вирішенні, примирення, арбітраж, правове врегулювання

Якщо ці методи не досягають мети. Рада має право наклада­ти на агресора санкції, застосовувати блокаду й вдаватися до си­лового тиск} За Статутом рішення Ради щодо застосування санкцій ухвалюється го юсами не менш як 9-ти ії членів, у тому числі й усіх постійних Одностайність постійних членів Ради, право вето означає, що система колективної безпеки фактично може діяти лише в разі єдності ії постійних членіїі

Отже Статутом 00Н передбачаються такі органи Гене­ральна Асам6\ея та Рада Безпеки, Рада з економічних та соціальних питань, на яку покладено співробітництво в усіх проблемах, що стосуються матеріального й культурного життя ^дей; їй підпорядковуються спеціалізовані установи Головні з чнх - Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк рекон­струкції й розвитку, Продовольча й сільськогосподарська ор­ганізація 00Н (ФАО), Міжнародна організація торгівлі (ТО), ""^народна організація у справах біженців (ІРО), Організація

Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури (ЮНЕСКО), Міжнародна організація праці (МОП), Рада з опіки для врядування на деяких територіях. Міжнародний суд, Секре-гаріат

Статут 00Н набув чинності 24 жовтня 1945 р Ця дата відзначається як День 00Н

Статут підписала спочатку 51 країна Тепер майже усі країни є членами 00Н, окрім Швейцари (через й нейтралітет), Північної та Південної Кореї, Тайваню, а також низки малих країн (Ватикану, Монако, Сан-Марино, Андорри, Ліхтенштейн)?)

Таким чином, наприкінці другої світової війни й після ц за­вершення було закладено фундамент для продовження співробітництва країн антигітлерівської коаліції у повоєнні часи Незважаючи на значні суперечності між СРСР та США у перші повоєнні роки, вони вели боротьбу в межах, дозволених створе­ними ними ж міжнародними організаціями, й узгоджених рішень